Чим небезпечна втрата довіри
08 Вересня 2020Наприкінці травня британські медіа опублікували інформацію про те, як старший помічник прем'єр-міністра Великої Британії Домінік Каммінгс, порушив правила самоізоляції. На той час урядові ґайдлайни наполягали на самоізоляції, особливо, якщо один з членів сім’ї має симптоми COVID-19. Попри це, Каммінг порушив це правило, виїхавши зі свого маєтку з дитиною та дружиною, яка мала підозру на COVID-19.
Чим показова ця історія? Вона викликала низку критики та велике занепокоєння громадян щодо прозорості та підзвітності дій влади, але найбільше — втрату довіри до уряду та інституцій. Про наслідки цього вчинку урядовця навіть вийшло дослідження на The Lancet, де докладно розібрали як саме ці події вплинули на довіру громадян, і які небезпечні наслідки це має у часи пандемії. Короткий висновок — довіру громадян втрачено, при чому повернути її навряд чи вдасться.
І тут можна пригадати як президент під час візиту до Хмельницького, попри заборони та карантин, сидів в кафе разом з купою інших людей без маски та без дотримання фізичної дистанції. На жаль, досліджень наслідків цього не маємо. Але це показовий приклад навмисного підриву довіри до будь-яких зусиль уряду, спрямованих на протидію вірусу, та зневаги до українців.
Довіра до інституцій — це, передусім, про впевненість громадян у тому, що влада в країні надійна, неупереджена, ефективна, здатна робити правильні рішення і служити своєму народу. Така довіра є критично важливою для дотримання прав, свобод і законів кожним громадянином — від поваги до прав власності та сплати податків до беззаперечного панування принципів верховенства права у суспільстві.
Така довіра має ключове значення для економічного зростання, стабільності, прихильності до інновацій та успішної боротьби з кризами. https://bit.ly/3i9ZGLS, https://bit.ly/3i9RD1C В контексті здоров’я довіра до інституцій та громадян одне до одного пов’язана з кращими показниками здоров’я. https://bit.ly/35ivYB2, https://bit.ly/2F0R24k У кризові часи без довіри до інституцій, політиків та людей одне до одного неможливо досягти успіху.
В Україні ж маємо кризу довіри. Це частково пояснюється природним плином речей — наприклад, високі сподівання до влади на початку часто не виправдовуються, тому рівень довіри з часом знижується.
Крім цього, деякі представники влади в Україні регулярно дискредитують повагу і довіру до інституцій своїми недолугими діями чи рішеннями. Як наслідок — люди втрачають довіру не лише до конкретних посадовців, але й до поняття самого інституту. Адже можна, приміром, не довіряти президенту, але ставитися з повагою до інституту президента. Це кардинально різні речі.
Чим небезпечна втрата довіри? Очевидно, що в суспільстві, в якому бракує довіри на всіх рівнях, люди менше схильні поважати та дотримуватися законів, правил і норм та їх порушувати, будь-які вказівки влади сприймаються несерйозно чи відверто саботуються, процвітає популізм, недовіра стає гарною основою для розповсюдження фейків, брехні та дезінформації, суспільство стає більш поляризованим і втрачає будь-яку спроможність реагувати на кризи.
Показовим прикладом є реакція урядів різних країн на COVID-19. Ніхто до цього не був готовий, але з часом деякі країни навчилися контролювати поширення вірусу. Успішними в цьому були саме ті, де є високий рівень довіри до інституцій та громадян одне до одного (interpersonal trust), де уряд проявляв відповідальне лідерство, об’єднував суспільство, будував чесну і зрозумілу комунікацію та керувався наукою у своїх рішеннях.
Так діяли уряди та лідери у Південній Кореї, Німеччині, Новій Зеландії, Тайвані, Данії. При цьому, в Новій Зеландії, дії влади у відповідь на COVID-19 навіть ще більше підвищили рівень довіри до інституцій та мали позитивний ефект на відчуття патріотизму та єдності у суспільстві.
В українському сценарії протидії COVID-19 кардинально бракує довіри до державних інституцій, яка ще більше знищувалася та нівелювалася в ці останні місяці. Перші кілька місяців дій влади це гарно ілюструють. Відтоді фактично нічого не змінилося.
В здоровому суспільстві влада бере відповідальність за всі свої дії та рішення, комунікує і пояснює кожен свій крок, а громадяни відчувають безпеку, повагу та захист. Без побудови і збереження довіри до інституцій, представників влади і одне одного цього неможливо досягнути.