Що відомо про вірусне навантаження і вірус SARS-COV-2

18 Травня 2020

Майже від початку поширення вірусу SARS-CoV-2, глобальна відповідь на нього в основному базувалася на попередньому досвіді боротьби з вірусом SARS-CoV, який спричинив спалах хвороби SARS у 2003 році.

Цей початковий підхід був виправданий подібністю між цими вірусами, включаючи високу генетичну спорідненість, основні шляхи передачі, симптоми та схожу тривалість інкубаційного періоду. Однак, попри це траєкторії розвитку цих двох вірусів кардинально різняться.

Протягом восьми місяців хворобу SARS взяли під контроль, загальна кількість хворих сягнула понад 8 тисяч осіб, вона поширилася лише в обмежених географічних районах. Про те, які наслідки спричиняв вірус SARS-CoV-2, зараз відомо нам усім.

Така різниця може полягати у специфіці передачі вірусу, зокрема у поняттях інфекційної дози та вірусного навантаження. Що наразі про це відомо:

Для початку щодо визначень:

◼ Інфекційна доза (infectious dose) — це середня кількість вірусних частинок, необхідних для зараження інфекцією. Це, по суті, та кількість вірусу, яка потрапляє в організм, і здатна викликати хворобу.

Для деяких вірусів характерна така особливість: що більше вірусних частинок потрапляє в організм, то більш тяжкими є симптоми хвороби, яку цей вірус викликає. І це наче виглядає логічно — адже чим більша кількість вірусних частинок від самого початку потрапляє в клітини, то, відповідно, швидше ці частинки можуть розмножуватися і вразити більшу кількість клітин. Більше уражених клітин = гірші симптоми.

Однак, це працює не з усіма вірусами. Деякі віруси розмножуються експоненціально. Тобто одна заражена клітина може створити сотні, якщо не тисячі копій частинки. Це означає, що для деяких вірусів достатньо навіть невеликої “дози”, щоби викликати інфекцію. Приміром, відносно невелику інфекційну дозу має вірус, що спричиняє норовірусну інфекцію.

◼ Іншим важливим поняттям є вірусне навантаження (viral load). Це кількість конкретного вірусу, що наявна в організмі людини після зараження. Вірусне навантаження показує, наскільки активно вірус розмножується в організмі. Зазвичай кількість вірусних копій можна визначити за допомогою дослідження. Наприклад, вірусне навантаження може вимірюватись в кількості копій РНК на мілілітр плазми крові. У випадку COVID-19 вірусне навантаження визначається у зразку, забраному з носоглотки.

◼ Як це все пов’язано з вірусом SARS-CoV-2 та хворобою COVID-19, яку він викликає?

Наразі науковці не знають, скільки вірусних частинок SARS-CoV-2 потрібно для того, аби інфікуватися. Але з того, як стрімко поширюється вірус, можна зробити висновок, що він дуже заразний. І поки невідомо, чи це визначається великою кількістю вірусних частинок, що потрапляють в організм людини, чи навпаки — навіть невелика кількість вірусу може спричинити хворобу.

Стосовно вірусного навантаження, то поки наявні дані також не дають змоги робити остаточні висновки. Наприклад, багатьох цікавить питання, чи означає високе вірусне навантаження те, що симптоми COVID-19 будуть важкими та зростає ризик смерті? Інтуїтивно це може здаватися цілком логічним поясненням, але все значно складніше.

На цей час незрозуміло, чи може вірусне навантаження SARS-CoV-2 вказати, чи матиме пацієнт тяжкі симптоми хвороби COVID-19, приміром, важку пневмонію. Хоча в деяких дослідженнях виявили, що такий зв’язок є. https://bit.ly/3c9c9fC, https://bit.ly/2LA6Lqu

В цих же дослідженнях визначено, що високе вірусне навантаження зберігається довше у пацієнтів з важкими симптомами. Хоча у порівнянні з пацієнтами, які надалі мали симптоми середньої тяжкості, різниця у показниках вірусного навантаження була не надто великою.

На додачу до цього є дані, які підтверджують, що виділення вірусу, тобто потенційне зараження інших людей, може відбуватися за 2-3 дні до початку прояву симптомів. При цьому найвище вірусне навантаження (а отже можлива висока ймовірність передачі) було виявлено на початку хвороби, а дослідники вказують, що пікове вірусне навантаження можливе і до симптомів.

Ускладнюють вивчення цього аспекту також й інші дослідження, які вказують, що деякі пацієнти з безсимптомним перебігом COVID-19 мали схоже вірусне навантаження, що і пацієнти з симптомами. Це означає, що лише показник вірусного навантаження не може чітко вказати на потенційний розвиток хвороби. Принаймні, зараз так стверджувати ми не можемо.

Важливо пам’ятати, що кількість вірусу, необхідного для інфікування, — не єдиний фактор, який впливає на перебіг хвороби. Те, як організм реагує на вірус, також може бути критично важливим. Наприклад, у випадку SARS чи грипу розвиток симптомів залежить не лише від кількості вірусу, але загальному стану здоров'я та імунної відповіді. У контексті COVID-19 більше про це писали тут.

Вірус SARS-CoV-2 ще новий, дослідження тривають і тому наразі ми маємо велике різноманіття даних, які поки не дають підстав робити впевнені висновки, зокрема, про вірус та його характеристики.