Як успішно протидіяти COVID-19

20 Листопада 2020

Аби робити правильні рішення, в тому числі в реагуванні на розвиток пандемії в Україні, важливо керуватися правдивими статистичними даними, здоровим глуздом та говорити правду. На жаль, у всіх цих напрямках владі не вистачає потужності, а в деяких з них — катастрофічно.

Щодо даних.

Щодня ми бачимо статистику зафіксованих випадків COVID-19. Цей показник важливий, адже дає розуміння, де відбувається спалах, де зростає кількість випадків, тож треба якось діяти (наприклад, вводити обмеження), аби попередити великий спалах, зрештою це демонструє загальну картину захворюваності.

З цим маємо щонайменше дві проблеми: перша — система тестування не встигає виявити всіх хворих, зразки обробляються зі значними затримками, а показник позитивності просто “літає”, що означає, що маємо значно більше інфікованих, ніж ми бачимо в щоденній статистиці, темпи передачі швидкі, ризики інфікування високі, дії, які вводять, неефективні.

Друга — політичне керівництво країни не робить фактично жодних адекватних дій, керуючись цією статистикою, а просто про неї звітує. Запровадження карантину вихідного дня — яскраве цьому підтвердження.

Цікаво, що відбувається зі статистикою смертності. Наприклад, днями Держстат опублікував кількість померлих людей за різними причинами за період від січня до вересня за цей рік — загальна цифра становить 426 687 людей. При цьому за аналогічний період 2019 року померло більше людей — 436 533. Тобто начебто кількість смертей менша в цьому році, попри COVID-19. Дані можна знайти тут.

Перед цим Держстат також зробив експрес випуск з цими даними, і висновки про нижчу смертність в цьому році “розтягнули” медіа. Раніше нижчу смертність в Україні, ніж навіть в європейських країнах, використовував президент як показник того, що ми успішно боремося з пандемією. Команда ArcUA.org написала окремий матеріал про це. Його короткий підсумок — це маніпуляція і не взагалі неспівмірне порівняння.

З новими даними Держстату можна порівняти середньомісячну кількість смертей у вересні 2020 року з попередніми роками. Висновок такий — в цьому році вона вища ніж зазвичай (у порівнянні з покахниками, що фіксувалися у 2016-2019 роки). Розрахунки можна переглянути тут. Це порахували ми самі. Чому?

Держстат видає дані не лише з затримкою щонайменше в два місяці, а й у форматі “сухих” даних, без жодних порівнянь. Через це всі розрахунки щодо тенденцій, а відповідно висновки, потрібно робити самостійно, як і шукати інформацію на незручному сайті. Це зовсім не допомагає ані владі розуміти, що відбувається, і робити правильні рішення, ані науковцям, ані людям, яких загалом цікавить ця інформація. Крім цього, такий збір даних і відсутність їхнього аналізу дає можливість маніпулювати цифрами, робити неадекватні порівняння та звітувати про “ефективність” дій та говорити, що все нормально.

При цьому щотижневий аналіз науковців Національної академії наук за минулий тиждень, свідчить що в жовтні фіксувалося більше смертей з різних причин — типово цифра становила 1500, наприкінці жовтня в деякі дні перевищило у 2 тисячі випадків. Причиною цього може бути недооцінка числа смертей від COVID-19.

Який висновок з цього можна зробити? Що лише зараз ми почнемо бачити реальну картину зміни смертності в сторону збільшення (якщо дані не будуть приховувати). Тож в жодному разі не можна говорити про те, що ми успішно долаємо пандемію чи хвалитися іншими показниками, які начебто менші за інші країни, поки не буде всіх даних у нас. Особливо тих, які показують не лише кількість смертей через COVID-19, а повні дані смертності з загальних причин.

Це можна зрозуміти з прикладу аналізу інших країн. Тут, наприклад, аналіз смертності у 21 країні Європи за середину лютого-травень 2020 року. До речі, всюди вона значно більша, ніж могла б бути, якби пандемії не сталося.

Щодо правди.

Під час спалаху кору 2018-2019 років, ми з командою в МОЗ просили, а часом навіть примушували регіональні департаменти охорони здоров’я говорити правду про кількість випадків хвороби. Лише знаючи правду, можна правильно реагувати, розробити дієвий план, будувати чесну і прозору комунікацію та зменшити занепокоєння в суспільстві. Чомусь в Україні заведено приховувати реальні дані чи стан речей, скоріше за все, “щоб не виглядати погано”, не бути покараними чи показати “ефективну” роботу.

Від початку поширення вірусу SARS-CoV-2 у світі, українські посадовці звітували, що у нас все гаразд, і ми готові краще, ніж навіть деякі країни Європи. Зрештою, ми всі побачили, що це не так. І ціна брехні й некомпетентності наразі дуже висока.

Зараз ця звичка брехати вимірюється у людських життях. Скоріше за все ви натрапляли на історію про дівчину з Житомира, яка публічно зверталася до місцевої влади з проханням забезпечити киснем лікарню, де вона була госпіталізована з COVID-19. Натомість керівництво лікарні цинічно збрехало, що все є, і кисню достатньо навіть із запасом. Незабаром дівчина померла. Після смерті дівчини, лікарня продовжувала заперечувати брак кисню, а згодом і міністр Степанов пояснив, що в медзакладі начебто була достатня кількість кисневих концентраторів на ту кількість пацієнтів, які його потребували. Цей випадок потрапив у медіа, тому багато людей його побачили. Але так відбувається не всюди, тож реальні наслідки брехні можуть бути значно гіршими.

Без правдивої інформації і даних ми не можемо адекватно реагувати на виклики як суспільство і розуміти як діяти, без чесності та відповідальності за свої рішення ми все більше будемо втрачати довіру як до політиків, так і одне до одного, без здорового глузду в житті ми далі залишатимемося в серйозній небезпеці.