206 років від дня народження Тараса Шевченка

09 Березня 2020

206 років з Дня народження Тараса Шевченка. Вже більш як 2 століття він об’єднує українців, де б вони не були.

Його меседжі про свободу, незалежність, боротьбу і незламність українців прижилися в кожній родині. Їх не змогла стерти ані імперська Росія, ані совєти, ані кремлівська пропаганда. Хоча вони дуже старалися, розповсюджуючи міфи про нього. Образ Шевченка очима пропагандистів хитався то в сторону неосвіченого гульвіси, то в сторону святого.

Кілька міфів, які досі намагаються поширювати пропагандисти:

Шевченко походив зі злиденної родини селян-кріпаків

Насправді, батько Тараса — Григорій Шевченко — рахувався “тягловим господарем”, тобто мав щонайменше 1 пару волів. На прожиття заробляв чумакуванням. Подібний міф використовувався совєтами, аби підкреслити низьке соціальне походження “борця за справедливість”, “революціонера” і “демократа”.

Шевченко — позашлюбний син великого князя Костянтина та Агафії Бойко, сестри Катерини Шевченко

Цей міф “винайшли”, аби натякнути, що особистими успіхами та досягненнями молодий поет і художник зобов’язаний певній протекції. Фактично для знецінення Шевченка. Ноги міфу ростуть з фільму “Таємниці Генія Шевченка”, прем’єра якого відбулася в ефірі телеканалу 1+1.

Як доказ цієї тези наводять факт, що у метричній книзі (реєстрі народжуваності, шлюбів, смертей), де зафіксовано народження Шевченка, ім’я його матері Катерини написане поверх закресленого ім’я «Агафія». Кілька років тому з цього факту ЗМІ роздули велику сенсацію про “таємниці походження Кобзаря”. У той час як науковці вважають це не більше, ніж банальною помилкою писаря. Такі описки він робив по всій книзі та виправляв тим самим чорнилом та своєю рукою (що підтвердила експертиза в лабораторії). На користь того, що саме Катерина Шевченко була матір’ю Тараса, свідчить й той факт, що серед її родичів не виявлено жодної Агафії Бойко.

Шевченко — неосвічений

Міф корисний для тих, хто намагається зобразити Шевченка “талановитим самородком”, геніальним від природи й без будь-яких зусиль з його боку.

Так, він не здобув базової освіти у сучасному розумінні. Але він єдиний серед братів і сестер навчався грамоти в дяківській школі. Подальша його освіта мала вже професійний характер: спочатку артіль Василя Ширяєва та навчальні класи в Товаристві заохочення художників (Петербург), а після звільнення з кріпацтва — найпрестижніший мистецький навчальний заклад Російської імперії — Петербурзька імператорська академія мистецтв.

Впродовж всього життя він займався самоосвітою. Після повернення із заслання збирав власну бібліотеку. Розуміючи значення освіти і вболіваючи за її доступність Шевченко в 1861 році уклав і видав “Буквар Южнорусский” — один із перших букварів українською народною (розмовною) мовою, основний тираж якого розіслав безоплатно по недільних школах.

Шевченко — пияка

Міф, покликаний дискредитувати людину, що в очах вже не одного покоління українців є національним героєм. Рупором цього міфу був Олесь Бузина. А поширенню його сприяло те, що за радянської влади, що ліпила з Шевченка ідола, все, що могло негативно вплинути на імідж “поета-революціонера”, цензурувалося і приховувалося: його товариські зв’язки з українськими дворянами, стосунки з жінками, оголений автопортрет, вживання алкоголю тощо.

Шевченко випивав не більше й не менше за будь-якого чоловіка своєї професії й віку, не обтяженого родиною. Його улюбленим алкогольним напоєм був ром – задоволення не з дешевих. Міф про Шевченка-пияка вже по смерті поета створив конкурент і “запеклий” товариш Пантелеймон Куліш.

Шевченко — вічно сумний

Шевченко був людиною товариською, веселою, запальною, іронічною, жартував над іншими, адекватно реагував на жарти над собою. Почитайте більше правдивих матеріалів про нього, наприклад тут або тут.
Він був звичайною людиною, що мала мрії та страхи, як і всі ми. Але він також був дуже сильним духом. Попри складні обставини він вмів віднайти свій талант та ділитися ним з іншими, наполегливо працювати, розвиватися та не миритися з несправедливістю.

Шевченко став опорою для поколінь українців, які звертаються до нього в складних ситуаціях за натхненням і підтримкою. Завжди актуальні твори Кобзаря — безкінечне поле для творчості, що підтверджують регулярні інтерпретації його текстів, малюнків та образу від сучасних митців.