Українці мають право отримувати медичні послуги українською

18 Жовтня 2019

Коли я приходжу до будь-якої установи, за замовчуванням очікую, що зі мною говоритимуть та надаватимуть послуги українською. Коли я приходжу до лікаря, також очікую, що зі мною говоритимуть українською. Але, на жаль, сьогодні в Україні це лотерея. У багатьох регіонах і в Києві в тому числі медичні послуги надають не державною мовою.

Цьому є чимало причин.

Українську мову довго робили мовою другого сорту. Нарешті маємо ухвалений цього року закон про забезпечення функціонування української мови як державної. Він передбачає обов‘язкове використання української у державному секторі та органах місцевого самоврядування, в освіті та науці, у сфері послуг, кіно та театрі, у медіа та в медицині.

За законом медичні послуги в Україні мають надавати українською, і лише на прохання пацієнта — можуть робити це іншою мовою. У будь-якому разі медичні працівники державних та комунальних закладів зобов‘язані володіти державною мовою. Водночас, це не означає, що медики, які працюють у приватних клініках, можуть ігнорувати мовний закон Адже в законі є окрема стаття 33 «Державна мова у сфері охорони здоров‘я». Вона визначає державну мову “мовою у сфері охорони здоров‘я, медичної допомоги та медичного обслуговування“.

Крім багатьох проблем із медичною освітою, вона має ще один недолік — у деяких регіонах викладачі дозволяють собі проводити навчання не українською. Відтак, лікарі володіють професійною лексикою лише російською чи іншими мовами національних меншин. Це пряме порушення відразу декількох законів і пряма загроза національній безпеці країни.

Ми запровадили обов‘язковий іспит з англійської мови для студентів-медиків, аби забезпечити майбутнім українським лікарям можливість отримувати найсучасніші знання з міжнародних джерел. Адже мова сучасної науки в усьому світі — англійська. Але абсолютно неприпустимо при цьому медикам не володіти державною мовою.

Трансформація системи охорони здоров’я створила конкуренцію в медицині. І задоволений пацієнт для лікаря — це гарантія фінансування медичного закладу, в якому він працює. Тобто пацієнт є клієнтом, який має вибір. І цей клієнт має право на отримання послуг державною мовою.

Знаю, що серед лікарів із ухваленням нового закону виникло занепокоєння. Вони хочуть говорити з пацієнтами українською, але не всі мають достатній рівень знань, соромляться допускати помилки в спілкуванні та документації. Зізнаються, що не володіють професійними термінами українською.

Рішення тут лише одне — працювати над собою та мати достатню мотивацію вдосконалювати мовні навички. Досвід трансформації показав, що медичні колективи, які були мотивовані на зміни та разом докладали зусилля, змогли стати сучасними медичними центрами, суттєво покращити якість медичних послуг та працювати над професійним розвитком лікарів. Так само із мовою. Управлінці на різних рівнях повинні докласти максимум зусиль для того, щоб перехід на нові правила був максимально легким як для пацієнтів так і для медиків.

Організовувати мовні курси професійного спрямування, видавати посібники з медичною термінологією та зрештою спілкуватися щодня із колегами українською — усе це цілком реальні кроки, які під силу керівникам закладів, громадам і громадським організаціям. Крім того, ухвалений закон передбачає безкоштовні мовні курси для посадовців та всіх охочих. Поцікавтеся в місцевої влади та активістів про наявність такої можливості. Адже забезпечити функціонування української мови як державної — це завдання кожного з нас.

Мова на часі завжди!