Життя як соло. Чому настав час перестати засуджувати людей без стосунків
06 Лютого 2020Авторка: Юта Коргун
Ще донедавна більшість людей одружувалися молодими, і тільки смерть могла їх розлучити. Тоді вибір жити без пари асоціювався з чимось маргінальним та протиприродним, а неможливість створити родину вважалася справжнім нещастям.
Практично з народження майже кожна людина отримувала настанову на те, що жити самій — дивно, неправильно, небезпечно.
Гіперболізовано ця думка з’являється в антиутопічному фільмі Йоргоса Лантімоса «Лобстер», де одинаки переслідувалися законом, а людей, які не знайшли собі пару, перетворювали в тварин і випускали в ліс.
Самотність — непроста тема, проте доволі знайома багатьом. Хтось відчуває у ній біль і тугу або тікає від неї усе життя, відганяючи від себе тривожні думки, а хтось — знаходить у самотності спокій.
Про те, як мислять та що відчувають люди, що не потребують стосунків, розповідає психотерапевтка Катерина Данилевська. Про те, як жити без стосунків та почуватися нормально, поділився наш герой Вадим.
Що таке самотність та чому ми її боїмося
Наразі самотність набуває зовсім інших сенсів, ніж 50 або 60 років тому. Кількість людей, що живуть на самоті в усьому світі, стрімко зростає, збільшившись з 153 мільйонів 1996 року до 277 мільйонів 2011 року — зростання відбулося приблизно на 80% за 15 років.
Хтось свідомо йде у вільне плавання — відмовляється від стосунків та шлюбу, живе і навіть подорожує наодинці. Хтось у такий спосіб відновлюється від попередніх травм, а для когось це — усвідомлений вибір.
Люди по-різному розуміють поняття «бути самотньою людиною»/«жити на самоті» та самотність, і хоча це різні поняття, зазвичай їх не розрізняють. Бути одному (на самоті) й почуватися самотнім — не одне й те саме.
Самотність — це більше, ніж просто бажання не бути в компанії або небажання комунікувати з іншою людиною. Це емоційний стан, в якому людина відчуває сильну порожнечу та ізоляцію. Самотність — це почуття відособленості, від’єднання або відчуження від інших людей, унаслідок чого важко або навіть неможливо мати будь-який значимий міжособистісний зв’язок.
Люди можуть відчувати самотність з багатьох причин, і багато життєвих ситуацій пов’язані з нею. Самотність — доволі поширена реакція на розлучення або розрив чи втрату будь-яких важливих довгострокових стосунків. За таких умов це може бути пов’язано як із втратою конкретної людини, так і з виходом з соціальних зв’язків, викликаним подією або пов’язаним із ним сумом.
Самотність також може бути реакцією на конкретну ситуацію або подію, зокрема на тривалу відсутність коханої людини або ж раптову смерть партнера чи партнерки. Самотність може виникати у шлюбі, партнерстві або інших близьких стосунках, де є гнів/обурення або відсутність “люблячого” спілкування.
На розуміння самотності можна подивитися як на відсутність в полі спілкування близької людини, яка могла би розділити наш емоційний світ, пояснює Катерина Данилевська:
«Зрештою, переживання самотності можна розмістити на певному континуумі: “Я абсолютно самотній — я почуваюся самотнім рідко”. То ж так, наче про свою самотність людина говорить, якщо її буття частіше зміщено до полюсу “я абсолютно самотній”».
Через те, що самотність — це наслідок зовнішніх обставин, її не варто переплутувати з питаннями вибору статусу: одружуватися/виходити заміж або жити самому.
Життя на самоті та без стосунків. Міф чи реальність
Життя на самоті чи усамітнення — це, перш за все, соціальний факт («я один/одна»), та особистий вибір людини.
«Багато людей зважилися на цей соціальний експеримент тому, що в їхньому уявленні таке життя відповідає ключовим цінностям сучасності — індивідуальній свободі, особистому контролі і прагненню до самореалізації, тобто цінностям, які є важливими і визначальними багатьом з підліткового віку. Життя на самоті дає можливість робити те, що ми хочемо, коли ми цього хочемо і на умовах, які ми самі встановлюємо», — пояснює у своїй книзі «Життя соло. Нова соціальна реальність» доктор філософії Нью-Йоркського університету Ерік Кляйненберг.
Важливо розуміти, що усвідомлена самотність не є аскезою чи викликом суспільству.
Люди обирають усамітнення, на певний час або назавжди відмовляючись від стосунків, через безліч різних обставин. Хтось так і не зумів пережити зради або розлучення, хтось просто розчарувався у стосунках або ж почувається комфортно тільки на самоті.
З власного досвіду. Вадим
У Вадима немає потреби у стосунках. Каже, що так йому цілком спокійно. Разом із друзями сміється над тим, що не має дівчини, та шукати її не збирається. Адже, навіщо?
«Я не заперечую, що ще не знайшов відповідну людину, як кажуть. Але впевнено можу сказати, що мені й самому абсолютно комфортно жити. Факт, що підтверджує це, — цілковите небажання когось шукати. По-перше, у мене немає на це часу. По-друге, у мене навіть думки про стосунки не виникає.
Мені ОК бути на самоті, і я бачу тільки плюси в цьому. Передусім, це свобода. Розумію, що бувають і цілком вільні стосунки, але у будь-яких стосунках йдеться про певні зобов’язання перед партнером, інакше навіщо вони взагалі потрібні?
Одного разу я вирішив спробувати новий досвід і зустрічався з дівчиною близько місяця. Закінчилося все тим, що я зловив себе на думці: якщо з друзями мені веселіше і комфортніше, навіщо тоді взагалі я витрачаю свій час? Згадуючи про ці стосунки, провина, яку я відчуваю перед партнеркою, заглушає всі інші почуття», — розповідає Вадим.
Життя соло не означає повної ізоляції. Дослідження показують, що в більшості самотніх людей життя більш насичене, ніж у їхніх одружених знайомих. Перш за все, це пов’язано з тим, що новий спосіб життя є вибором на користь здорового егоїзму, а також часу, присвяченого собі та самопізнанню.
Кохання, самотність і страх самотності
Усі ми в різні періоди життя можемо залишатися наодинці чи бути самотніми через різні обставини або через те, що обрали самотність.
Поки самотність знаходиться під контролем людини, перебування у цьому стані може стати новим, емоційно збадьорливим досвідом. Ми залишаємося сам на сам зі своєю особистістю, а це — гарна можливість навчитися слухати і чути себе та свої бажання.
«Кожен може відшукати у цьому стані щось своє. Наприклад, існування свого простору, який ніхто не може порушити, де ми не несемо відповідальність за когось іншого, де немає потреби контейнерувати іншого», — пояснює Катерина Данилевська.
Страх самотності, за словами експертки, може бути спричинений багатьма різними чинниками. Можливо, ви були або відчували себе покинутими в якийсь час і стали асоціювати самотність з тим, що вас не люблять або вами нехтують.
Страх бути самотнім може бути пов’язаний з відсутністю впевненості у собі та переконанням в тому, що неможливо виконувати або й навіть розпочинати якусь діяльність, якщо ви — самі. Або ж ви просто ніколи не вчилися відчувати себе комфортно на самоті. Якщо ви боїтеся залишитися самотнім назавжди, може, варто задуматися, чому у вас є цей страх.
Як зрозуміти, чи ви готові до стосунків, чи вони не потрібні вам узагалі? Психотерапевтка стверджує, що хорошою формулою стосунків є така: «Я можу і без тебе добре жити і дбати про себе, але з тобою мені краще, і я обираю бути з тобою».
«Наприклад, якщо я хочу мати дитину і подорожувати, а ти — лише подорожувати, то наші запити не зовсім співпадають. Чи готовий я почекати, доки твій запит зміниться? Чи може він не зміниться взагалі? А далі я вирішую, на що готовий заради цих стосунків: чи мені добре жити без дитини і з перспективою ніколи не мати дітей, чи я на це не згоден?», — додає Катерина.
Якщо ви відчуваєте, що відчуття самотності затягнулося чи ви не в змозі контролювати цей стан — це може бути симптомом або ознакою більш серйозного стану. Аби перевірити власний рівень самотності, спробуйте пройти тест або звернутися за консультацією до психотерапевта.
Найбільша помилка яку ми всі можемо зробити — дозволити страху контролювати нас.
Багато людей, які бояться бути самотніми, готові на все, аби цього уникнути. Мовляв, «я перебуваю в стосунках, то це краще, ніж бути самотньою людиною». Як наслідок такої установки, якість стосунків відходить на другий план. Проте стосунки не є універсальними ліками від самотності або інших життєвих проблем.
Стосунки, які не мають міцної основи з любові та поваги, а засновані лише на тому, щоб заповнити порожнечу або позбавитися страху самотності, приречені на проблеми.
Вважається, що людина без пари обов’язково повинна бути нещасною. Це стереотип, згідно з яким стосунки — це невід’ємна частина нашого життя, а люди за своєю природою — соціальні істоти. Тому бути самотнім означає не реалізувати закладену природою програму. На це Вадим відповідає просто: «Якщо природа припускає мою байдужість до стосунків, значить це природно».
У свідомості багатьох є солодка ілюзія про призначену собі «другу половинку», яка нині блукає десь світом. Із цим життя набуває сенсу: «шукати, берегти, змінюватися під Нього/Неї, щоб мене ніколи мене не кинули».
Юнгіанський аналітик Джеймс Холліс у своїй книзі, присвяченій стосункам «Мрії про Едем. У пошуках доброго чарівника» так описує цю фантазію-залежність:
«В її основі лежить переконання, що існує людина, яка створена саме для нас: вона зробить наше життя осмисленим і цікавим та виправить вади, які існують в ній. Вона буде жити тільки для нас, читати наші думки і задовольняти наші потреби. Вона буде добрим батьком/матір’ю, який захистить нас від страждань і позбавить нас, якщо пощастить, від дуже небезпечної подорожі індивідуації».
Проблема полягає в тому, продовжує Холліс, що вся наша культура пронизана цим вірусом симбіотичного пошуку: «Коли ви їдете в автомобілі, увімкніть радіо і прослухайте поспіль перші десять пісень. Дев’ять з них будуть присвячені пошукам Доброго Чарівника».
Люди ідеалізують любов, вважають її панацеєю від усіх проблем і негараздів. Проте, така ідеалізація немає нічого спільного з реальністю. Ідеальних стосунків не існує, як і ідеальних людей. «Яке розчарування і як неромантично, якщо Інший існує на цій землі зовсім не заради мене, не заради турботи про мене і не для того, щоб захистити мене від мого життя!», — зазначає Джеймс Холліс.
У цьому випадку самотність та відсутність стосунків допомагає розібратися в собі, позбутися комплексів, негативних установок і внутрішніх протиріч для того, щоб зробити крок вперед, назустріч істинній любові. Так формується характер, особистість, сила волі, звичка покладатися тільки на себе.
Коли ти вже когось знайдеш?
Хоча у сучасному світі статус «у парі» або «самотній» ніяк не впливає на перспективи, досі доволі важко позбавитися від цілого набору стереотипів на кшталт:
«один/одна — отже, нікому не підійшов/ла, отже, має поганий характер»;
«він холостяк не просто так, є в ньому щось, що відштовхує»;
«вона ж розлучена, кому вона потрібна» тощо.
Людину без пари швидше за все сприйматимуть як самозакохану та незрілу, як ту, що гірше комунікує з іншими.
Якщо людина усвідомлено обирає самотність, то вважається, що вона страждає. У соціумі є чітке уявлення про те, що бути одному — погано.
«Питання, чи нормально (не)мати стосунки — це щось дуже суб’єктивне. Для когось мати близькі щирі стосунки з друзями цілком достатньо для цього етапу життя. Для іншої людини може бути потреба в одному постійному партнері. У будь-якому разі, вибір стосунків, спосіб їхнього функціонування чи відсутність стосунків часто зумовлена особистою історією людини», — пояснює експертка.
Друзі та родичі одинаків нерідко турбуються і бажають найскоріше скоріше знайти «другу половинку». Протистояти лекціям родичів на кшталт «а ми у цьому віці вже були одружені, ми вже дітей мали» буває не просто.
«Кожен мій День народження починається з побажань знайти собі пару. Люди, які це бажають, навіть не уявляють, наскільки смішно це звучить для мене», — розповідає Вадим.
Насправді, ті одинаки, для кого усамітнення — особистий вибір, не є аутсайдерами і не страждають. З точки зору психології, той, кому не нудно з самим собою, є цілісною особистістю, не схильною до руйнівної співзалежності. Кляйненберг пояснює: «Важливий не той факт, що людина живе одна, а той, чи відчуває вона себе самотньою».
Тиск з боку батьків і близького оточення часом штовхає на вчинки, про які ми потім шкодуємо. Прикладом може бути створення сім’ї не через сформоване бажання будувати підтримуючи стосунки, а щоб догодити родичам чи через уявлення, що бути одному «погано» і «страшно».
«Доречним могло б бути питання, а яку ціну ви готові заплатити за уникнення цього тиску? Нам не підвладно змінити інших людей. Ми можемо лише регулювати дистанцію між нами і ними — від суттєвого її збільшення до повної ізоляції.
Одним зі способів збільшення такої дистанції є м’яке встановлення меж, про що можна зі мною говорити, а про що — ні. Питання, які я готовий обговорювати, а які — ні, є моєю особистою справою і вибором», — пояснює експертка.
Якщо ви відчуваєте, що поки психологічно не готові до стосунків чи сімейного життя, не варто вступати в них лише через тиск або примус від рідних. Це не зробить щасливим ані вас, ані партнера/партнерку.
Спробуйте пояснити, що ваша самотність — це не результат того, що ви «якийсь не такий/така, як треба» (а дуже часто цю «прекрасну» думку нам вселяють найближчі люди — батьки), а що це — ваш усвідомлений вибір.
Тож рухайтеся далі та творіть власну історію!
Замість висновку: слухайте себе
Найщасливіші люди йдуть за своїми бажаннями — чи то шлюб, чи самотнє життя.
Ніщо з цього не є кращим або гіршим, адже універсального рецепту щастя не існує.
Три кроки до усвідомленої самотності (які також допоможуть подолати самотність):
По-перше, позбудьтеся страху самотності. Інколи страх є життєво необхідним, але частіше це неконструктивне почуття є руйнівним. Боячись самотності, ви закриваєте для себе безліч можливостей (від самоусвідомлення до вільного життя).
По-друге, полюбіть свого головного співрозмовника на самоті — самого себе. Бути одному означає бути поруч з головною людиною власного життя — прекрасним собою. Використовуйте цей час для самопізнання.
По-третє, змінюйте токсичне оточення, яке розповідає вам про те, що «час спливає» і нав’язує інші шкідливі стереотипи.
Спокійне ставлення до самотності дозволяє нам більш адекватно оцінити наші соціальні зв’язки і зробити вибір на користь тих людей, перебувати з якими нам так само комфортно, як із самим собою.
Джерела
Eric Klinenberg. «I want to be alone: the rise and rise of solo living», The Guardian
Lorin Harrott. «Are You In Love Or Just Afraid Of Being Alone?»
Варто почитати
Bella DePaulo. «In Singled Out: How Singles Are Stereotyped, Stigmatized, and Ignored, and Still Live Happily Ever After»
Ерік Кляйненберг «Життя соло. Нова соціальна реальність»
Джеймс Холліс. «Мрії про Едем. У пошуках доброго чарівника»
Варто подивитися
«Вигнанець»/«Cast Away», реж. Роберт Земекіс, 2000 рік
«Наслідки любові»/ «Le conseguenze dell’amore», реж. Паоло Соррентіно, 2004 рік
«Тепер я йду у дику далечінь»/«Into The Wild», реж. Шон Пенн, 2007 рік
«Лобстер»/«The Lobster», реж. Йоргос Лантімос, 2015 рік