«Я буду поруч». Як підтримати людину з депресією і не вигоріти
04 Грудня 2019Авторки: Юта Коргун, Леся Любченко
Депресія є найпоширенішим ментальним розладом у світі, який щороку вражає понад 300 млн людей. За прогнозами дослідників, кожна сьома людина переживатиме клінічний депресивний епізод тривалістю мінімум два тижні. Тому цілком можливо, що ваша кохана людина, тато або мама, друг чи подруга, брат або ж сестра мали досвід життя з депресією або зовсім нещодавно зіткнулися з нею.
Про важливість підтримки та як бути, якщо людина не хоче звертатися до фахівця чи заявляє, що більше не хоче жити, «Психея» з’ясовувала разом із психотерапевткою та психоаналітикинею Катериною Данилевською.
Як не залишатися осторонь проблеми та підтримати людину в депресії без шкоди для її стану, «Психеї» розповіла наша героїня Катя. Дівчина на власному досвіді знає, як це — потребувати розуміння від оточення, яке не знає, як сприймати такий ментальний розлад.
Чому важливо підтримувати людину з депресією?
Депресія — це серйозне захворювання, що впливає на фізичний стан організму, настрій та психіку. Що таке депресія та як вона лікується, читайте у нашому попередньому матеріалі.
Депресія — це розлад життєвих сил. У такий період їх рівень суттєво знижений, або ж вони взагалі відсутні.
«Часом зустрічаються поради на кшталт: “Візьми себе в руки!”, “Все не так погано, усміхнись!”, “Тобі треба краще організовувати свій час!”, “Ти не про те думаєш!”, “Не накручуй себе!” Проте вони не працюють. Радше навпаки — загострюють переживання самотності і відчуття “мене ніхто не розуміє”», — пояснює психотерапевтка Катерина Данилевська.
Депресія не є питанням волі, ліні, песимізму або прокрастинації. Навіть перебуваючи в глибокій депресії, люди можуть виглядати усміхненими, наче у них справді все гаразд. І при цьому «самотньо жити у своєму внутрішньому пеклі». Вони знають, що нерозуміння і неприйняття іншими людьми може погіршити їхній стан ще більше.
Для людини в депресії буденні дії, як-то прийняти душ чи зробити каву, вимагають надзусиль, наче для марафонського забігу. І прохання зібрати волю в кулак і щось робити — це пропозиція пробігти ще сорок кілометрів.
Що потрібно людині за такого виснаження? Ресурси. Душевні і фізичні.
Їй потрібна підтримка.
У першу чергу — це відсутність тиску і повчань.
А ще — готовність зрозуміти її переживання.
Пряма мова. Як це — дієво підтримати людину з депресією
Каті — 29 років. Перші прояви депресії в дівчини з’явилися в 13 років, у 17 — була перша спроба суїциду без подальшого лікування. Друга невдала спроба сталася минулого року. Детальніше її історію можна прочитати тут.
Катя на власному досвіді знає, як це — жити з ментальним розладом та потребувати розуміння від оточення. Дівчина розповіла, що для неї було найважливішим у стосунках під час депресивних епізодів.
«Усе залежить від стану людини, від ваших з нею стосунків, від її життєвої ситуації, тобто це досить багатогранне питання. Інколи достатньо просто побути поруч, поговорити з людиною, вислухати її, якщо вона йде на контакт. Або ж, навпаки, дати їй час побути на самоті, але так, щоб вона не відчувала себе покинутою.
Іноді людині з депресією може знадобитись банальна допомога з домашніми справами, приготуванням їжі або походом у магазин за продуктами. Трапляється й так, що є потреба у фінансовій допомозі, якщо людина практично стає недієздатною і не може заробляти достатньо грошей. Декого треба за руку вести до психіатра або психотерапевта, якщо вони не йдуть самостійно, бо не визнають власних проблем або не довіряють лікарям. Декому потрібна додаткова мотивація, щоб почати займатися собою. Таким людям, наприклад, можна дати щось почитати або разом з ними піти на йогу. Підтримка може мати багато різних форм, але є деякі речі, які ніколи не варто казати або робити людині у депресії.
По-перше, ніколи не кажіть дурниць на кшталт “просто посміхнися”, “займися спортом”, “це просто хандра, скоро вона сама мине” або “тобі просто треба взяти себе в руки”, “нічого ж поганого не трапилося, не варто так переживати через якісь дрібниці”. Такі “порадоньки”, насамперед, знецінюють досвід людини, котрій вони адресовані, показують її страждання несерйозними та вигаданими, а саму людину — інфантильною та неадекватною. Краще нічого не кажіть або порадьте звернутися до когось, хто знає, що таке депресія та зможе зрозуміти цю людину.
По-друге, не варто вимагати від неї того, чого вона не зможе зробити, якщо ви не хочете посилити її почуття провини та ненависті до себе. Будьте уважнішими. Якщо бачите, що в людини знижується продуктивність, не треба давати їй більше завдань, аби надолужити згаяне. Краще порадьте їй піти у відпустку. Якщо бачите, що їй важко перебувати серед людей, не тягніть її на корпоратив. Не треба лікувати депресію насиллям. Це може тільки погіршити стан людини і ваші з нею стосунки.
По-третє, не намагайтесь лікувати її самостійно, якщо ви не спеціаліст. Навіть якщо вважаєте, що у вас достатньо знань та досвіду, щоб допомагати всім навколо, не треба давати рекомендацій, тому що, повторюю знову, кожен випадок депресії — індивідуальний. Ви можете тільки поділитися своїм досвідом, якщо він у вас є, але лікуванням повинен займатись психіатр і психотерапевт. Тож найкращою допомогою з вашого боку буде надання контактів хорошого лікаря.
Приділіть увагу людині з депресією, спробуйте поговорити з нею, вислухати, не тисніть і не давайте зайвих порад, допоможіть їй повірити у свою цінність і знайти якийсь інтерес у житті. І головне дайте їй зрозуміти, що її стан — це не норма. Це хвороба, яку можна і треба лікувати. Людям з депресією часто не вистачає впевненості, тож будьте щедрими та поділіться з ними своєю».
Читайте також: На власному досвіді. Про життя із нервовим та психічним розладом
Зберігайте спокій та будьте поруч. Якщо близька людина не хоче/не готова звертатися до фахівця
Найбільша небезпека депресії в тому, що вона здатна тривалий час залишатися без належної уваги навіть з боку хворої людини. Трапляється й таке, що вона не вважає депресію серйозною проблемою, а тому не хоче лікуватися. За даними ВООЗ, лише двоє з п’яти людей звертаються по допомогу.
Що робити у такій ситуації?
«Підтримувати. Бути поруч, говорити. Принести чашку гарячого чаю. Бути завжди “сильним” — одна з наших культуральних рис. І для багатьох людей розмови про їхню депресію можуть звучати присоромлювально. Наче їм сказали: “Ти слабкий, ти лузер, ти не зміг, тож знай це”», — каже психотерапевтка.
Людина з депресією не має почуватися ізольованою, адже наодинці важче відволіктися від негативних думок. Розкажіть їй, що депресивні стани успішно лікуються. І чим раніше людина звертається до фахівця, тим краще, бо депресія не минає сама по собі. Як і будь-яка хвороба, вона може прогресувати.
Нагадайте, що похід на консультацію до психолога, психотерапевта чи психіатра не записує до «ненормальних». Спробуйте пояснити, що психіатр — це такий самий лікар, як і звичайний терапевт. Він не може примусово лікувати або госпіталізувати.
У житті кожного бувають моменти, коли ми потребуємо підтримки інших, аби зберегти себе. Сила не в тому, щоб справлятися з усіма проблемами самостійно, а в тому, щоб вчасно звернутися по допомогу.
Отримати першу консультацію щодо проявів депресії можна у вашого сімейного лікаря, невролога та психотерапевта. Деякі її симптоми можуть бути пов’язані з фізичним станом. Запропонуйте відвідати спеціаліста разом.
Не чекайте, що людина одразу встане і піде до лікаря: на те, аби усвідомити, що це необхідно, може знадобитися час.
«Не беріть це на свій рахунок. У близьких людей можуть бути свої причини не сприймати депресію серйозно. Та це не скасовує переживань самої людини. Вона так само має право на підтвердження своїх переживань і пошук допомоги. Можливо, інформування близьких про перебіг хвороби та її прояви могли би якось зарадити, а може й ні. Тоді варто пошукати інших людей, готових розділити цей стан: друзів, колег, тематичні групи в соціальних мережах. Головне — не лишатися на самоті, говорити і шукати підтримку», — пояснює психотерапевтка.
Якщо людина перебуває на стаціонарному лікуванні
Фахівчиня пояснює, що в більшості відділень є своя рамка лікування — тобто умови перебування пацієнта в стаціонарі. І близьким, і людині, що проходить лікування, варто дотримуватися цих правил. Вони створені внаслідок дослідження історій великої кількості пацієнтів і справді допомагають в одужанні.
«Про те, наскільки часто слід відвідувати людину на лікуванні, було би добре порадитися з лікарем та психологом лікарні. Бо історії є дуже різними. Для когось відвідування близькими є дуже важливим, потрібним і помічним. Для когось — краще було би обмежити контакти з оточенням, якщо особливості їхніх стосунків так чи так сприяють депресивному стану хворого», — наголошує Катерина Данилевська.
В обох випадках доречним є уникати запитань на кшталт: «Ну коли ти вже одужаєш? Коли почнеш усміхатися?». Натомість можна говорити: «Я тебе люблю», «Я поруч і буду тебе підтримувати», «Проходь лікування стільки часу, скільки тобі потрібно».
Якщо людина каже про суїцид
Людина в депресії може думати про самогубство, бо вважає себе винною в усьому. Вона втрачає надію на краще майбутнє, зневірюється в тому, що все може бути інакше.
Щорічно близько 800 тис. людей гинуть у результаті самогубства — це друга (після дорожньо-транспортних пригод) причина смертності серед людей віком 15-29 років.
Незважаючи на те, що у жінок депресія зустрічається вдвічі частіше, ніж у чоловіків, рівень самогубств серед чоловіків вищий. Протягом 2015 року у країнах з низьким і середнім рівнем доходів чоловіки вчиняли суїцид у чотири рази частіше, ніж жінки.
У жодному разі не варто засуджувати чи знецінювати біль людини («У тебе ж робота/діти/дружина/чоловік — живи та радій!», «Я так тебе люблю/турбуюся про тебе, а тобі начхати»). Не пригнічуйте її через надмірний негатив та ставтеся з емпатією. Давайте зрозуміти, що вам не байдуже, як вона почувається і що вона не є для вас тягарем чи вам важко з нею спілкуватися.
«Якщо людина говорить про самогубство — це крик про допомогу. Варто вислухати, не намагатися швидко вилікувати, не нав’язувати “оптимістичне” бачення світу, інакше це може призвести до того, що людина замкнеться у собі і переведе свої фантазії про суїцид у дію. Коли людина говорить, що не хоче жити, варто розуміти, про що насправді йдеться: вона не хоче жити ТАК. І вже не вірить, що може бути інакше», — пояснює Катерина.
Приберіть з дому все, що можна використовувати для суїциду: зброю, ліки, гострі кухонні ножі. Якщо є така можливість, не залишайте людину на самоті.
Помічними в такій ситуації могли би бути психіатр — для медикаментозної підтримки, а також психотерапевт — для «лікування душі» і ментальних процесів.
«У більшості випадків реальні спроби суїциду людина здійснює вже при виході з депресії, коли з’являються сили обміркувати і здійснити задумане. Це досить непростий етап, і близьким людям було б добре “тримати руку на пульсі”. Якщо існує реальна загроза суїциду — гарним рішенням є госпіталізація людини, допоки її самопочуття нормалізується», — додає експертка.
Якщо депресія повернеться — будьте готові та не припиняйте боротися
Згідно з даними досліджень, щонайменше 50% осіб, які мали один епізод депресії, матимуть рецидиви, а серед хворих, в яких було три і більше епізодів, ризик рецидивів становить 70-80%. Вчені з’ясували, що більшість із цих пацієнтів матимуть щонайменше чотири епізоди депресії з середньою тривалістю кожного до 20 тижнів протягом життя.
Деякі люди потребують пожиттєвого періодичного медикаментозного лікування від депресії у випадках, коли депресія викликана особливостями роботи головного мозку, каже Катерина. В інших людей депресія може повернутись, якщо питання, котрі до неї призвели, не вирішені.
«Незважаючи на всю складність цього стану, депресія є лакмусовим папірцем, який сигналізує про “несправності” у житті. Гарним варіантом вирішення депресії є осмислення причин, чому так сталося з можливою корекцією подальших життєвих рішень», — наголошує психотерапевтка.
Якщо близька вам людина здолала перший епізод і пройшла успішне лікування (тобто вийшла в ремісію), то і в неї, і у вас вже є досвід та розуміння того, що з нею відбувається та як діяти. І це дуже цінний досвід.
Не забувайте нагадувати людині, що депресія — виліковна. Адже, сидячи у своїй «темній ямі», людина може про це забути.
Але яким би епізодом за ліком цей не був, не треба розраховувати на свої сили або на те, що організм цього разу впорається з хворобою самостійно.
Навіть якщо вам лише здається, що депресія повернулася — не затягуйте, зробіть усе можливе, аби людина звернулася до спеціаліста. Нагадуйте і про регулярний прийом ліків.
Замість висновку. Ніколи не забувайте про себе
Депресія виснажує не тільки людину, але й її близьких.
Підтримувати людину в депресії може бути дуже складно і не потрібно намагатися пережити це наодинці.
Прислухайтеся до своїх потреб та свого стану. Шукайте підтримку, якщо вона вам потрібна, знайдіть психолога або психотерапевта.
Якщо ваша мета — за будь-яких умов витягнути близьку людину з хвороби, то існує ризик, що ви підірвете власне здоров’я. Тому спробуйте чітко визначити, на що ви готові, що можете робити, а що — ні. Ви маєте повне право «дати слабину», якщо відчуваєте, що нести тягар людини з депресією стає для вас занадто складно. Це серйозне випробування для вас обох.
Часом це може призвести і до вашого емоційного вигорання. М’яко коректуйте наміри людини постійно проводити з вами час або ж говорити про власні проблеми лише з вами.
Зрештою, ви мало чим допоможете людині в депресії, якщо самі будете не в порядку.
Катерина Данилевська нагадує про правило кисневої маски в літаку:
«У випадку розгерметизації салону батьки мають одягнути кисневу маску спершу на себе, а вже потім на дитину. Так і у випадку супроводу і підтримки людини в депресії. Спочатку треба подбати про власний “рівень кисню”».
Важливі телефони. Куди звернутися по психічну допомогу
Джерела:
Depression and Other Common Mental Disorders. Global Health Estimates.
Stephanie L. Burcusa and William G. Iacono. Risk for Recurrence in Depression.
Схожі за темою:
-
Чого чекати від терапії та якою вона буває
-
Що таке ментальне здоров’я
-
Хочу піти до психотерапевта, але не маю грошей. Що робити і куди бігти?