Чому потрібно реформувати українську психіатричну систему

Потрапити до української психіатричної системи — це як опинитися у моторошному кіно. Все настільки погано, аж складно повірити, що воно відбувається насправді.

Ця система — відгомін каральної психіатрії совєцького союзу, яка не мала ніякого стосунку до лікування. Лише утримання людей за ґратами, які часто були абсолютно здорові. Тут можна почитати багато цікавого про психіатрію часів СССР.  Та, на жаль, впізнати побут і методи “лікування” деяких психіатричних лікарень в сучасній Україні.

Про безлад у системі психіатрії "Суспільне Новини" зняли фільм. Раджу подивитися. Особливо тим, хто вважає, що трансформація системи охорони здоров’я там не потрібна. Або ситуацію може виправити лише збільшення фінансування.

Бо жодні гроші не вплинуть на лікарів, які ставлять неправильні діагнози чи призначають неефективне лікування. Також гроші не допоможуть інтегрувати людей з психічними розладами у суспільство.

Потрібні системні зміни, які включатимуть просвіту, навчання фахівців первинної ланки розпізнавати психічні розлади та скеровувати до спеціалізованих фахівців, доступні послуги з психотерапевтичної допомоги та адекватне стаціонарне лікування.

Нинішня система психіатрії підживлює хворий стереотип, що люди з психічними розладами — це загроза і їх треба ізолювати. Насправді ж вони самі нерідко стають жертвами насилля, якраз в таких закритих інституціях, як психіатричні лікарні. Натомість багато з них можуть спокійно жити в соціумі, отримуючи належну психотерапевтичну допомогу.

Великий зсув у психіатричній системі стався 1 квітня, коли змінилися правила фінансування лікарень спеціалізованої допомоги. НСЗУ почала платити медзакладам за принципом “гроші йдуть за пацієнтом”. До закладів, що надають психіатричну допомогу, гроші почали надходити лише за реальних людей. До цього їм платили орієнтовно до кількості ліжок.

НСЗУ оплачує психіатричні послуги за окремим пакетом “Психіатрична допомога дорослим та дітям”. Також психіатричні заклади можуть укладати договори з НСЗУ на оплату інших послуг, якщо вони їх спроможні надати. Наприклад, лікування за замісною терапією для наркозалежних.

Комунальні послуги та розвиток медзакладів й надалі оплачують міські або обласні ради.
Зміна системи фінансування — важливий початок розв'язання проблем, що накопичилися за століття існування хворої системи. Багато років гроші просто капали на рахунки лікарень без контролю та питань про те, а як власне там пацієнтів лікують. Ніхто не цікавився станом здоров’я пацієнтів внаслідок лікування, не запитував про умови, в яких перебувають люди, іноді все життя.

Тепер вимоги до надання послуг в закладах психіатричної допомоги та оплата за них прописані в договорі з НСЗУ. Правила гри змінюються та медзаклади будуть змінюватися також.

Зміна моделі фінансування не вирішує усіх питань, зокрема соціальної адаптації людей з хронічними психічними захворюваннями. Але цю проблему не вирішує й утримання цих пацієнтів у старих лікарнях, які більше схожі на в’язницю, а не місце допомоги й підтримки.

У сучасному світі можливості одужати та повернутися до звичайного життя набагато ширші для людей з психічними розладами. Але ми втрачаємо ці можливості, поки ресурси системи охорони здоров'я залучені в підтримці закладів, які просто калічать людям життя. Саме тому трансформація системи охорони здоров’я має продовжуватися.