Гроші vs гідність
08 Лютого 2019
У суспільстві, де люди позбавлені свободи та можливостей реалізувати свої конституційні права, гідність заміняється грошима
Вартістю автомобіля судді, ціною годинника на руці патріарха, кількістю квадратних метрів у заміському будинку.
Потворна совєцька і постсовєцька дійсність сформували ілюзію неподільного зв’язку людської гідності, суспільного статусу та розміру банківського рахунку.
Поважні люди у потворній постсовєцькій дійсності, де права і свободи з’явились тільки на папері, а доступ до «рівних» можливостей отримали тільки ті, хто працював ліктями біля годівнички з грошима державного бюджету. Хто вони?
Ті, хто мають владу і гроші: судді, головні лікарі, ректори університетів, місцеві чиновники і держслужбовці високого рангу. Їх об’єднує право приймати рішення, розпоряджатись державними грошима, впливати на тендери.
Але зима 2013/14 показала, що нас – тих, хто знає, що гідність – це свобода бути собою за будь-яких обставин, набагато більше, ніж здавалось «поважним людям». Дуже поважним.
Свобода – більш заразна, ніж кір. І від свободи немає щеплень
І ми бачили, як легко їм втрачати гідність, тікаючи, ледве протискуючись крізь металошукач аеропорту в лютому 2014-го, прикидатись смертельно хворим, лежачи голим під ковдрою в клітинку, даючи ганебні прес-конференції в ролі безправного втікача-маріонетки сусіднього диктатора. Якщо вимірювати гідність у грошах і статусі, можна піти на що завгодно, аби зберегти їх.
Вони все що завгодно проміняють на ці гроші. На наші гроші. Бо не існує ніяких державних грошей. Є тільки гроші платників податків.
Вони готові брехати, щоби продовжувати красти гроші на ліки в смертельно хворих людей.
Вони готові підривати національну безпеку та дискредитувати вакцинацію, щоби заробити політичні бонуси, що гарантуватимуть їм доступ до розпорядження нашими грошима.
Вони готові мутити воду, бо не можуть жити в прозорій.
Упевнена, що несподівано для них усіх, саме зміни в системі охорони здоров’я стали тривожним маячком для корупціонерів. Система дуже швидко повернулась обличчям до людини, і люди на це дуже швидко відповіли підтримкою. Система це зробила не за додаткові гроші, а просто використовуючи обмежений наявний ресурс без корупційної складової.
Ми зробили пацієнта вільним у виборі та забезпечили йому право на вибагливість до якості первинної медичної допомоги (до 2021 року такі зміни торкнуться кожного медзакладу). Ми забезпечили лікарям право впливу на рішення про розмір їхньої зарплати, позбавивши фінансового кріпацтва. Лікар і пацієнт вільні, тобто можуть бути собою за будь-яких обставин, незалежно від політичної волі окремих чиновників. Закон понад усе.
Вільні і гідні люди – найстрашніша зброя для будь-якої закритої монополізованої системи. Адже не маючи централізованого керування, вони вибивають цеглинка за цеглинкою з оборонної стіни клептократів не лише в охороні здоров’я, а у всій системі.
Зміни в охороні здоров’я зараз – найлюдяніші та найвідчутніші за всі часи незалежності і – без перебільшення – за останні 100 років. Вони загрожують не лише тим, хто крав гроші на ліки. Вони загрожують і тим, хто краде на будівництві доріг, на вивезенні та переробці сміття, на митниці, на оборонних замовленнях. Вони загрожують навіть Росії, де існування потворного режиму «червоної демократії» не можливо за умови вільної України. Адже свобода – більш заразна, ніж кір. І від свободи немає щеплень.