Надихаюча трансформація суспільства: від совєцького занепаду до Національної служби здоров'я України
01 Квітня 2019
Промова в.о. міністра охорони здоров'я доктора Уляни Супрун, виголошена в рамках Сімнадцятої щорічної лекції імені Стасюка, Кембридж, 1 березня 2019 року.
Добрий вечір!
Перш за все, я дякую за запрошення та можливість розповісти про соціальні трансформації, що відбуваються в Україні сьогодні. Особливу подяку я хотіла би висловити докторці Оленці Певни з Кембриджської програми українських досліджень за пропозицію провести Сімнадцяту щорічну лекцію Стасюка з предмета сучасних досліджень.
20 лютого Україна відзначила 5-ту річницю Революції гідності – день, що згодом стане відомим як «Кривавий четвер», коли понад 100 мітингувальників були розстріляні спецслужбами МВС України. Людей, які загинули в той день, пізніше стали називати «Небесною сотнею» чи англійською «the Heavenly Hundred», хоча у цьому випадку варто було би вживати вираз «Heaven’s Company» (Небесне товариство). Адже різниця є суттєвою. Соціологи досліджували Революцію Гідності та визначили три її етапи: Мітинг або Протести, Табір та Січ, названу так на честь військового адміністративного центру українських Запорізьких козаків 16 -18 ст. І дійсно, з 16 січня 2014 року, коли парламент прийняв так звані «диктаторські закони», і до 20 лютого Революція гідності мала всі ознаки національного повстання.
Основні підрозділи, з яких був організований Майдан, називалися Сотні. Так само, як і в історії Англії, у лорда була група людей, які працювали на землі і, за потреби, брали до рук зброю на захист цієї землі. Термін “товариство” має значення у сфері бізнесу, проте існує і глибше значення, яке популярна культура назвала би «побратими у зброї». Це ті зв'язки, що єднають людину зі сім'єю, зі спільнотою, з нацією, і з іншими людьми по всьому світу.
Малий бізнес по всій Україні активно фінансував та надавав підтримку студентам і згодом протестувальникам. Наприклад, юристи об’єдналася, щоб надати безкоштовні правничу допомогу та захист для студентів, яких влада безпідставно та аморальним чином затримала. Пізніше були організовані загони самооборони, покликані захищати людей на Майдані Незалежності та зрештою об’єднані у Самооборону Майдану, очолювану спікером Верховної Ради Андрієм Парубієм. Був сформований навіть жіночий загін.
У той час, п'ять років тому, існувала ціла система підпільних лікарень і закладів медичної допомоги, оскільки поранених викрадали зі шпиталів і заарештовували або вони просто зникали. Медична система Майдану орієнтувалася на людину; її життя і здоров'я були в центрі уваги, на відміну від тодішньої системи охорони здоров'я в Україні.
Після здобуття незалежності в 1991 році, Україні так і не вдалось позбутися успадкованої від Совєцького Союзу застарілої системи охорони здоров’я, запровадженої свого часу Миколою Семашком. Система існувала заради підтримки неефективної та надмірної інфраструктури, а не для надання послуг пацієнтам, стимулюючи патерналізм в медицині, де кожний, хто насмілювався висловити сумнів, піддавався анафемі.
Якість медичних послуг була низькою, а до пацієнтів ставились як до джерела прибутку. В обмін на лікування вимагали готівку. Пацієнт перебував, скоріше, на шляху системи, ніж у її центрі. Гідність і рівний доступ до медичної допомоги були відсутні. Це призвело до того, що головні лікарі та працівники звітували перед органами влади, по суті, ставши інформаторами, коли в їхніх приміщеннях з'являлися люди з тілесними ушкодженнями, типовими для учасників Майдану. Надання будь-якої допомоги пораненим розглядалося як співпраця з повстанцями.
Лорд Найджел Крисп писав: «Охорона здоров'я — це соціальна і культурна конструкція: система охорони здоров'я країни є продуктом історії, політики та культури, так само, як і науки, освіти та ресурсів. Таким чином, зміна або реформування системи охорони здоров'я є настільки ж соціальним та культурним рухом, як і викликом для сфери бізнесу та менеджменту».
Він також писав: "Ви не можете просто перевезти систему з одного місця в інше, — але ми всі можемо вчитися один в одного". І тут він частково правий. Кращі складові з різних систем можна застосовувати разом, якщо культура країни готова до змін. Іншими словами, немає необхідності повторно винаходити колесо.
І все ж таки Лорд Крисп має рацію. Будь-яка система охорони здоров'я є відображенням культури нації.
Коли Росія вперше вдерлася в Україну й окупувала Крим, і потім, коли Росія вдерлася знову і окупувала Донбас, реакція громадянського суспільства була надзвичайною. Українські добровольчі батальйони і кілька невеликих підрозділів сил спецоперацій були одними з перших на фронті. Їхня відповідь була свідченням зміни культури.
Але вони зазнали великих втрат. Тактична медицина в Україні не існувала. Військовим щастило, якщо їх навчили правильно накладати бандаж чи застосовувати знеболювальне. Ніхто не знав, як лікувати найважливіші та найнебезпечніші випадки, такі як критичні кровотечі, перекриті дихальні шляхи або пневмоторакс.
Травми, визначені армією США як такі, після яких виживають, після багатьох років досліджень і доказів, були включені до курсу підготовки збройних сил. Згодом, курс було адаптовано і для цивільних. Філософія або культура, на якій базувалася підготовка, дуже проста: кожен солдат — це національне багатство.
Але в Україні панував старий совєцький принцип у військовій тактиці — якщо німці атакують мільйонною армією, то для перемоги необхідно вдвічі більше людей. Безнадійний мальтузіанський підхід до сучасної війни.
Енергія Майдану була спрямована на допомогу людям на передовій: як військовим, так і мирному населенню. Медики, волонтери Червоного Хреста, лікарі, медсестри, навіть колишні військові, що відслужили в Іраку, раніше надавали допомогу постраждалим на Майдані, а тепер асистували у волонтерських батальйонах українським військовим на Донбасі. Багато з них хотіли потрапити на передову. Зрештою, вони отримали унікальний досвід — як надавати першу медичну допомогу під обстрілом чи «допомогу в червоній зоні», як вона називається у військовій медицині.
Відпустити хлопців на передову було би помилкою. Для того, щоби виграти у цій війні, потрібно було «зібрати сили», давши час уряду реорганізуватися та стабілізувати ситуацію у країні.
«Захист патріотів» було створено в 2014 році як гуманітарну ініціативу Світового Конгресу Українців, згодом вона перетворилася на окрему неурядову організацію, головною метою якої є навчити людей рятувати життя. Оскільки рятують життя не бинти, а люди.
Наш перший крок полягав у пошуку експертів з тактичної медицини, здатних надати допомогу при тактичному бойовому пораненні, а також досвідом ведення бойових дій, щоб вони могли допомогти в підготовці українських бійців. За ініціативи «Захисту патріотів» ми змогли знайти колишніх членів Збройних сил Її Величності, з тренуванням та бойовим досвідом, чого не вистачає українським військовим.
Британські ветерани першими представили відомий тактичний медичний алгоритм C-A-B-C (Критична кровотеча – Дихальні шляхи – Дихання – Циркуляція). Разом ми створили невелику, але сповнену ентузіазму, команду інструкторів, необхідну для підготовки великої кількості людей. Дійсно, на основі наших рекомендацій, міжнародні партнери включили навчання тактичної медицини до програми тренувань на українських військових базах.
Ми також роздавали набори за стандартами надання першої допомоги НАТО, але тільки за умови, що особа, яка отримала комплект, пройшла курс. Те, що здавалося би очевидним на Заході, в Україні є розривом шаблонів. Це ще один приклад того, що якість переважає над кількістю.
Станом на сьогодні, “Захист Патріотів” продовжує свою місію. Тренування пройшли 36,170 військовослужбовців, 454 представники нової поліції та 480 лікарів: як військових, так і цивільних. За перших три роки російської військової агресії в Україні було зафіксовано пробіг у 260 тисяч кілометрів на вантажівках, що донори з Winner Ford Ukraine надали в користування для тренування українських військових частин. Для порівняння, цю відстань можна зіставити з шістьма поїздками навколо екватора. Надання допомоги у “червоній зоні” і тактична медична допомога — це відомі поняття для об'єднаних збройних сил України. Проте чимало роботи вимагає закріплення досягнутих змін.
Інструктори із “Захисту патріотів” розуміли, що їх місія — не просто стримати ворога від вторгнення та окупації, а і навчити тих, хто захищає Україну, захистити самих себе. Ми тренували чоловіків та жінок на передовій в окопах, ми тренували спецпризначенців, а також впровадили курс тренування для кадетів. Працюючи зі спецзагонами, “наконечником списа”, а також рядовими військовими, ми змінили загальну картину. До цього, обидві групи були переконані, що вони — «гарматне м’ясо».
Але тут була група людей, які хотіли, щоб вони могли захистити себе від поранень і смерті, тому що ця група і ще більша спільнота волонтерів цінували їхнє життя. Це змінило культуру, що у свою чергу, дало запит від їх офіцерів на подальші тренування. Таким чином була створена оперативна медична система.
Сьогодні багато підрозділів спеціальних операцій, яких ми тренували, офіційно затвердили ті ж курси у своїй навчальній програмі, інституціоналізуючи та систематизуючи тактичну медицину. Я хотіла би поділитися з вами коротким 6-хвилинним відеороликом з навчання, організованого “Patriot Defence”, зробленим колективом “#BABYLON'13”, який також народився на Майдані. Попереджаю, що ролик містить важкі сцени та нецензурну лексику.
Я надіслала це відео “батькам-засновникам” тактичної медицини, Доктору Френку Батлеру та Доктору Джону Голкомбу. Обидва висловили думку, що це прекрасний приклад бойового навчання з тактичної медицини. Справа була не тільки у набутих знаннях з медицини. Справжні ветерани бойових дій дають змогу рекрутам відчути себе серед реальних бойових дій. Що у ролику не покажеш — це ті довгі розмови між пораненим ветераном та військовим, який от-от відправиться на фронт. Це обмін досвідом, історіями, запахами, звуками та відчуттями з бойових дій, які можуть врятувати комусь життя. Стосунки, що зв'язують людей, міцніші за сталь. Таким чином набувається повага та розвивається гідність.
Зима 2013-2014 — та сама, що змінила нас назавжди, стала початком трансформацій у стосунках між людьми: між сім'ями та друзями, між урядом та суспільством. Хоча Україна здобула незалежність від Совєцького Союзу в 1991 році, реформи полягали у підтримці застарілої системи і мало що було зроблено для зміни соціальних звичаїв, по суті дозволяючи рані гноїтися, не порушуючи при цьому менталітет, несумісний з 21 століттям. Справжні суспільні зміни почали формуватися лише після Революції Гідності. Зміни, що відбуваються в системі охорони здоров'я України, є метафорою трансформації в суспільстві. Формується новий соціальний договір між владою та індивідом, який базується на спільних цінностях та захисті прав усіх українців, а також пануванні закону.
У серпні 2016 року до мене звернувся Прем’єр-міністр України з проханням допомогти здійснити трансформацію системи охорони здоров’я в Україні.
Варто віддати належне, прем’єр-міністр Гройсман погодився з моєю єдиною вимогою: забезпечити неупереджену команду, з невеликим політичним досвідом, але з бажанням внести зміни та побудувати нову систему, команду, яка б досягла мети. Команду, що складалася з експертів та зацікавлених сторін, а також громадських організацій, які займаються інформаційною підтримкою.
Існує безліч згадок про відсутність ініціативи у реформуванні системи у медіа. Важко адекватно описати опір змінам. Коли я вперше пройшла будівлею Міністерства охорони здоров'я, я натрапила на статую Гіппократа в темному вологому підвалі — його рука була розбита, і він був обернений до стіни, як ув'язнений.
Того дня місія нашої команди в Міністерстві стала очевидною: повернути Гіппократа назад на його місце біля входу та розвернути обличчям до людей, до пацієнтів.
Упродовж останніх 70 років Україна була заручницею режиму. Норман Дейвіс писав: “Соціально-економічних трансформацій досягали за допомогою невимовної жорстокості, насилля, терору та масового винищення громадян. СРСР створив першу у світі систему концентраційних таборів, що називалась ГУЛАГ. Мільйони людей загинули під час примусової колективізації та штучно організованого Голодомору ...Звичайних чоловіків та жінок масово розстрілювали, щоб створити тоталітарну атмосферу, в якій жоден не почувався в безпеці.” Голодомор забрав мільйони життів, а Друга світова війна мільйони ще. Очікуваність життя у 1932-33 роках була нижчою, ніж у воєнний 1942. Цитую Роберта Конквеста: система, яку побудував Сталін “була спрямована не на забезпечення саморегуляції державних процесів, а на беззаперечне виконання наказів режиму.” У системі, що нав'язує тотальний контроль, інновації відсутні, а повага до професії зникає. Меншість людей буде намагатися ВИРІШИТИ проблему, в той час як більшість робить все, щоб її ПЕРЕЖИТИ.
Хоча Конституція України декларує, що "охорона здоров'я є безкоштовною" – і популісти дуже хочуть, щоб ми вірили, що так воно і є — конкретних правил та гарантій не існувало. Натомість працює система неформальних домовленостей та зв'язків.
Більшість родин наражаються на ризик збанкрутіти у випадку хвороби або травми. 99% державного фінансування спрямовується на лікування замість профілактики, з низькими результатами: українці живуть в середньому на 11 років менше, ніж їхні європейські сусіди. Проте, що найважливіше, неможливо гарантувати якість медичних послуг у системі, яка базується на виживанні та схемах заробляння грошей, що на Заході відомо як страхове шахрайство.
Ми опинилися в класичному пост-совєцькому «міністерстві дурних прогулянок», де все залежить від системоформуючих спостерігачів, що “кришують” владу та розподіляють державне фінансування на особисті проекти за власними упередженнями. Соціальне середовище характеризується лояльністю до свого клану і є більш важливим, ніж життя людини. Лікарі купують дипломи, оголошення про роботу, а також здатність практикувати і ділитися частиною неофіційних грошових виплат від своїх співгромадян зі своїми керівниками. Немає професійного розвитку, тому що навички не є важливими, довідки щодо вакцинації можна придбати та продати, а деякі лікарі навіть вважають, що святі ікони настільки ж ефективні, як доказова медицина на основі протоколу.
Така система дає змогу членам Академії медичних наук України публікувати статті про чудотворні ікони в ХХІ столітті. Рецензування є фантазією.
У своїй праці “Web of Belief” В. О. Квайн та Дж. С. Улліан писали: “Справжня наука націлена на правдивість, у чому вона б не полягала, а не на підтримку прибуткової індустрії”. Наприклад, рух проти вакцинації мав на меті підірвати авторитет медицини та перенаправити сімейні та особисті ресурси пацієнтів у індустрію гомеопатії.
Видання документів на підтвердження чудодійної сили церковних ікон спрямоване на підтримку прибуткової індустрії. Та чи є в цьому вина церкви або ж релігії як такої? Для мене, відповідь була б скоріше “Ні”, якщо немає доказів замовлення таких предметів безпосередньо церквою. Наразі можна впевнено стверджувати, що така псевдонаука підтримує найприбутковішу з усіх галузей: Корупцію, Інкорпорейтед. І вона має паростки у всіх соціальних сегментах.
Стара совєцька система фінансувалася платниками податків, а точніше фінансування розподілялося на основі населення регіону та кількості ліжок у лікарні, а не на основі наданих послуг. Наказ №33 регулював потік витрат до лікарень, а також визначав кількість персоналу, необхідного для забезпечення послуг. Ми називали їх «лікарнями зомбі». Свідомі лікарі знали, що це джерело корупції. Перше, що ми зробили, — оголосили про скасування цього наказу. Це викликало потужну хвилю критики і гніву. Медична «еліта» почала прогнозувати крах системи, якщо не буде скасовано зміну. Наші колеги в уряді попросили нас уникнути таких радикальних змін у системі. Прийняття таких їхніх рішень зумовлено страхом.
Ми скасували наказ. І система не розвалилася. Натомість, вона створила можливість робити вибір на основі потреб пацієнтів, а не застарілого регулювання.
Стан української медицини характеризується трьома показниками.
Перший — 103. Студенти складають зовнішнє незалежне оцінювання, коли закінчують середню школу, з балами від 100 до 200. Для вступу до вищого навчального медичного закладу мінімальної вимоги немає, а студенти зі 103 балами потрапляли у медичні виші, роздаючи хабарі, щоб скласти іспити. Тепер міністерство збільшило мінімальну необхідну оцінку до 150, щоб підвищити бар'єр для вступу та покращити якість студентів.
Другий показник — 37%. У 2017 році Міністерство додало 30 питань з іспиту на отримання медичної ліцензії у США до українського стандартизованого іспиту для інтернів. Лише 3% українських інтернів склали іспит за цими питаннями. Їхня середня оцінка становила 37%. Це призвело до того, що Міністерство запровадило нові стандартизовані іспити в медичних навчальних закладах, включивши до 3-тього і 6-того року медичної освіти іспит з міжнародних основ медицини США. Екзаменаційні питання є конфіденційними.
Третій показник — 0,4%. Це число практикуючих лікарів, які мають робочі знання медичної англійської мови. Якщо ви спробуєте знайти перелік «медичних журналів» у Вікіпедії, ви виявите, що переважна більшість є англійськомовні. Англійська мова є мовою медицини. Зараз ми запровадили обов’язкові іспити з англійської мови на 3-му році навчання у медичному закладі.
Усі ці зміни зіштовхнулися з жорстким опором системи медичних університетів. Причина проста: в минулому проблема з не складеним тестом у медичному виші могла вирішуватися за допомогою відповідної суми грошей. Питання іспиту можна було придбати так само, як і ваш диплом. І студенти, і професори були змушені платити ректору через пірамідні схеми. І всі ці розрахунки були «неофіційними».
На вашому сайті я знайшла інформацію про Кена Сміта – Голову Медичного Департаменту у Кембриджі. Чи ви могли б уявити як керівник медичного департаменту у Кембриджі купує за кошти закладу новітнє медичне обладнання на суму 7,5 млн доларів для свого приватного бізнесу? Або здає в оренду приміщення Кембриджу за безцінь комерційним установам? Або як у разі розірвання контракту з ним через порушення – він відновлюється на посаді через суд, який забороняє керівництву університету вживати будь-яких заходів з метою проведення конкурсу? Це все звучить фантастично у Кембриджі. Але це все реальні події в Україні з ректором Одеського національного медичного університету.
Ректор Одеського медичного університету Запорожан обіймав цю посаду 27 років поспіль аж до 2018 року, коли ми вирішили розірвати контракт із ним. У 2017 році його офіційна зарплата склала 12 тисяч доларів, однак у тому ж році він задекларував 8 тисяч євро, 147 500 доларів США і 9,529,695 гривень (еквівалент ще 340 000 доларів США) готівкою. Його дружина також задекларувала на одному з багатьох банківських рахунків 546 тисяч доларів США. Як ректор медичного університету він є прикладом, і відповідає за підготовку майбутніх лікарів.
Підвищивши прохідний бал для студентів, які прагнуть вивчати медицину, та впроваджуючи IFOM в Україні, система почне продукувати фахових лікарів. Люди зі старої системи не зможуть продавати медичні дипломи. Так ми отримали потужного ворога.
Закупівля медикаментів та медичних товарів була одним з найпростіших способів заробити гроші з системи. Багатомільйонні схеми включали велику кількість людей, від адміністрації міністерства, чиновників середньої ланки, лікарів і провідних експертів МОЗ, які брали участь у складанні списків закупівель, дистриб'юторів, які штучно підвищували ціни, виробників фармацевтичних продуктів, які давали хабарі для того, щоб їхню продукцію було включено до списків закупівель, до членів парламенту і, нарешті, правоохоронних органів, які були відповідальними за безпеку вищезазначених систем.
Проте розбіжності між різними фармацевтичними та медичними принципами в системі призвели до катастрофічних порушень у закупівлях, які в 2014 році залишили всю країну без медичного постачання.
У 2015 році парламент ухвалив закон, який передав державні закупівлі медикаментів та медичних виробів міжнародним організаціям, таким як ПРООН, ЮНІСЕФ та компанії Crown Agents.
Одним законом з-під впливу корупціонерів вивели від 6 млрд грн щорічно (це більше 200 млн доларів).
Але одна справа прийняти закон – інша втілити його у корумпованій системі. У серпні 2016 року на моєму столі лежали десятки документів, які ніхто не підписував, – це були документи на розмитнення і ввезення в Україну ліків, які штучно блокувались. З відділу, який мав супроводжувати ці закупівлі, – звільнились усі співробітники. Це був саботаж забезпечення 45 мільйонної нації ліками. Це лише один з прикладів того, на що готові люди, з якими ми маємо справу.
Ми розблокували цей процес, проте згодом натрапили на ще більший опір. Лідером реакційних сил та найбільшим захисником корумпованої совєцької системи був керівник Національного інституту серця, державного медичного закладу, що напряму підпорядковується Міністерству охорони здоров'я. Він звинуватив нас у неспроможності надати ліки для пацієнтів, а також у блокуванні роботи Інституту. Компанії ПРООН, ЮНІСЕФ та Crown Agents звинувачував у неефективності та професійній недбалості.
Пізніше ми з'ясували, що за Януковича головний лікар на прізвище Тодуров подавав у Міністерство свої індивідуальні «списки закупівель» за бюджетні кошти, і що майже всі стенти, придбані для національної системи охорони здоров'я, пішли до його закладу. Пацієнти сплачували зі своєї кишені всі процедури та медичні засоби в цьому Інституті, незважаючи на те, що стенти вже були оплачені за рахунок коштів платників податків. По суті, страхове шахрайство у промислових масштабах.
Він також відкрив філії Інституту в кількох містах, створивши власний приватний бізнес під виглядом Національного інституту серця, продаючи послуги місцевим відділам охорони здоров'я за завищеними цінами. У своєму нападі на Міністерство охорони здоров'я та на Crown Agents він закликав на допомогу всіх своїх впливових "пацієнтів", включаючи багатьох політиків, громадських діячів, суддів, прокурорів і навіть послів.
У розпал конфлікту з лобі старої корумпованої системи почали з'являтися важливі союзники. Наприклад, доктор Максим Соколов, інтервенційний кардіолог, який з середини 2000-х років пропонував різним міністрам охорони здоров'я ідею створення мережі ангіографічних центрів по всій країні, яка працюватиме в режимі 24/7/365 і яка дозволила би демонтувати цинічну гібридну "бізнес-модель" Тодурова та монополію на кардіологічні процедури.
Разом з Прем'єр-міністром ми успішно розпочали цей проект, і сьогодні мережа включає 34 ангіографічні центри, де пацієнти з інфарктами міокарда можуть безкоштовно отримувати стенти для серця. Ще 19 центрів будуть відкриті в 2019 році. У районах, де ця система застосовувалася, виживаність для пацієнтів з інфарктами зросла на 20%.
За допомогою Crown Agents вперше в історії України нам вдалося забезпечити 100% стентів для невідкладної допомоги людям з серцевими нападами (23 тисяч стентів за минулий рік). Якщо раніше завищена вартість стенту становила 280 доларів, то зараз він коштує близько 130 доларів. Є також стандартні стенти, які ми зараз закуповуємо за 70 доларів, а раніше вони коштували втричі більше.
Прозорі закупівлі, однакові правила для всіх і етичні професійні лікарі забезпечують пацієнтам найкращі результати. Тодуров і Максим Соколов сьогодні залишаються на протилежних сторонах барикади в боротьбі між минулим і майбутнім.
План зміни ситуації в охороні здоров'я в Україні існував вже тривалий час. Проблема полягала в відсутності політичної волі для боротьби з тисячами тодурових і запорожанів по всій країні. Інакше кажучи, культура політичного ладу була невідповідна до переважної культури українського суспільства. Коли ми почали діяти проти старої системи, нашим головним союзником стало громадянське суспільство України, яке довгі роки чекало на команду, яка наважилася би кинути виклик системі. Це був ідеальний шторм політичної влади, експертних знань і захисту прав пацієнтів.
Основною метою було змінити основні принципи системи: гроші в системі повинні слідувати за пацієнтом туди, де надаються якісні послуги. І пацієнт, і лікар повинні мати можливість вибирати, де вони отримують допомогу, і де вони працюють. Установи, які не надають якісних послуг, повинні бути переформовані, реорганізовані або закриті. Кошти платників податків повинні прозоро розподілятися по всій системі за чіткими алгоритмами, і їх має бути легко дотримуватися. Коли ця система ефективно застосовується, роль посередників зменшується, і спокуса для особистої спекуляції стає сумнівною.
Завдяки розгорнутій співпраці Міністерства з пацієнтами та антикорупційними організаціями, лікарями, лідерами громадської думки, релігійними організаціями, патріотичними та ветеранськими рухами, бізнес-асоціаціями та міжнародними партнерами восени 2017 року нам вдалося прийняти новий закон: «Про державні фінансові гарантії охорони здоров'я» разом з коаліцією з охорони здоров'я у Верховній Раді України.
Закон передбачає створення єдиного національного державного страховика, який би підписував договори з медичними установами на чітко визначених, рівноправних для всіх умовах, відшкодовуючи їм надання гарантованих пакетів послуг громадянам без посередників. Впровадження нових правил заплановано на 3 роки – 2018, 2019 та 2020.
Нову установу назвали Національною службою здоров'я України. Ви знаєте цю назву і це не випадково. Модель, яку ми прийняли для України, подібна до того, як Британія використовує бюджетні кошти для оплати медичних послуг. Справді, ситуація в Україні сьогодні аналогічна ситуацї в Сполученому Королівстві у 1940-х роках.
По-перше, претензії наших критиків є приблизно такими ж, з яким зіштовхувалися засновники NHS. Відмінність полягає в тому, що перед створенням Національної служби здоров'я медична практика у Великобританії була приватною, в той час як в Україні охорона здоров'я була спонсорована державою і безкоштовною — на папері. Велика брехня забруднила довкілля: політики, включаючи голову та членів парламентського Комітету з питань охорони здоров'я, продовжують забруднювати публічні дебати. Я часто думаю, що нам потрібна система в політиці, подібна до Кіотського протоколу для довкілля: якщо політик хоче брехати, він чи вона повинні заплатити суттєву суму. У кінцевому підсумку ми отримаємо цивілізовані дебати або новий національний трастовий фонд. Насправді, охорона здоров’я в Україні є приватною сферою, а головні лікарі очолюють установи протягом 20-25 років, поки не зможуть «передати» керівництво комусь із близького кола чи сім'ї. Грошові транзакції здійснюються не офіційно, а готівкою «під столом» .
Сучасники британського міністра охорони здоров'я Ная Бевана жорстко критикували запропоновані ним зміни:
Енді Максміт в газеті Independent писав: «Лист до Британського медичного журналу описував Бевана як «суцільного і неконтрольованого диктатора», а лікарів, які працювали над створенням Національної служби здоров’я, називали «квіслінгами», а Квіслінг був колишнім керівником маріонеткового уряду в окупованій нацистами Норвегії. Один з провідних членів БМА заявив, що націоналізована служба здоров'я є "першим кроком, і великим, до національного соціалізму", в якому Беван і наступні міністри охорони здоров'я будуть виконувати роль "медичних фюрерів".
Подібним чином, всього за декілька тижнів як я розпочала роботу в Міністерстві, мене звинуватили в організації медичного геноциду українців, вони називали мене доктором Смерть, агентом Державного департаменту, дочкою нациста.
Але зміни, час яких настав, неможливо зупинити. У квітні 2018 року було розпочато кампанію "Лікар для кожної сім’ї», що дозволило українцям вільно обирати сімейного лікаря, лікаря загальної практики або педіатра. У квітні 2018 року всі противники змін заявили, що кампанія приречена, і що в медичній спільноті цю ідею ніхто не підтримає.
На сьогоднішній день за 11 місяців 2 з 3 українців обрали свого лікаря (загалом більше 26,000,000 українців); 24 477 лікарів вже працюють у новій системі — це 97% усіх державних закладів первинної медичної допомоги та кілька сотень приватних закладів і індивідуальних лікарських практик. Це початок нового соціального договору між пацієнтом, лікарем і державою.
Зарплати лікарів первинної ланки медико-санітарної допомоги збільшилися в 2-3 рази, оскільки гроші йдуть за пацієнтом, а зарплати лікарів співвідносяться з кількістю підписаних декларацій з пацієнтами відомих як капітація. Зараз, коли лікарі первинної медичної допомоги не залежать від своїх головних лікарів, вони набагато відкритіше підтримують зміни і не хочуть повертатися до кріпацтва. Дуже виснажливо спостерігати за тим, як політики намагаються переконати лікарів, що нічого хорошого з трансформації системи не вийде, поряд з тим, як їх колеги вже зараз отримують вищі зарплати та кращі умови праці.
Сьогодні противники змін не мають підстав критикувати первинну медичну допомогу. Але брехня поширюється на тих рівнях медичної допомоги, де зміни ще не почалися. Нинішню адміністрацію звинувачують у проблемах, які накопичувалися в совєцькій системі протягом десятиліть. Особливо іронічно те, що наші найбільші опоненти — це ті, кого ми позбавляємо можливості скористатися неефективністю системи.
Для лікарів у лікарнях зміни повністю запрацюють у 2020 році. На даний момент їхня заробітна плата визначається "тарифною сіткою", яка формує всі зарплати працівників державних установ, включаючи медичні заклади, незалежно від якості або кількості наданих послуг. Тепер медичні установи змінюють свій статус на неприбуткові установи державної власності, що звільнить їх від цієї «тарифної сітки».
Рух усіх коштів в управлінні НСЗУ можна відстежити на їхньому веб-сайті. Прозорість є основним принципом. На сайті nszu.gov.ua кожен зможе побачити, скільки грошей за певний місяць було передано певній установі чи лікарю. Сума залежить виключно від кількості підписаних декларацій у лікарів установи. Жодні чиновники, депутати чи слідчі не можуть лобіювати більше надходження коштів до своїх друзів, родичів або до головних лікарів.
Щонайменше півмільярда доларів щорічно виходять за рамки впливу корумпованих чиновників. Наступний етап трансформації у 2020 році передбачає переведення всього бюджету охорони здоров'я до адміністрації НСЗУ — це більше 3 мільярдів доларів на рік.
Нові принципи змінюють культуру людей, що працюють на місцях, вибудовуючи нові відносини між лікарями та пацієнтами. Обидві групи мають вибір і чітке розуміння правил та обов'язків. Раніше пацієнтів прив’язували до закладу залежно від місця проживання, і лікарі отримували низьку заробітну плату незалежно від якості роботи та навантаження. Тепер пацієнт може вибрати лікаря в будь-якому місці, незалежно від місця проживання, а лікар не залежить від «тарифної клітки» чи бюрократів і має чіткий фінансовий стимул надавати якісні послуги.
Всі зміни, які ми впроваджуємо, мають спільну особливість — всі вони обтяжені майже повним пануванням міфів і стереотипів. Брехня і напівправда є потужним інструментом дезінформації, особливо в авторитарних державах. У нас немає мільярдів, таких як у фармацевтичних олігархів, або бюджетів, як у Росії, чия інформаційна мережа продукує брехню промислових масштабів. Замість цього ми використовуємо найдемократичніший і найефективніший спосіб спілкування — говорити правду.
Ми навмисно вибрали такі соціальні мережі як Facebook і Twitter, щоб спілкуватися з нашою основною аудиторією — українцями віком від 18 до 45 років, які не дивляться чи не довіряють телебаченню. Через ці мережі ми передаємо інформацію іншим важливим групам: людям похилого віку та підліткам. Кампанія з вибору сімейних лікарів підтверджує успіх цієї стратегії, особливо враховуючи те, що експерти не передбачили такого позитивного результату.
Сьогодні ми маємо змогу спостерігати за новим трендом у інформаційному просторі – розвінчуванням міфів. Ми створили окрему рубрику на моїй сторінці Фейсбук та присвятили її розвінчуванню міфів. Наприклад, чи можна мочити манту, чи шкідливо сидіти на холодному, чи правда те, що щеплення можуть призвести до аутизму.
Це почалося як форма освітнього спілкування, але перетворилося на популярну тенденцію — десятки медіа та громадських організацій активно контролюють і руйнують міфи та стереотипи, глибоко укоріненні в культурі українців.
У лютому 2018 року ми написали про те, що можна мочити Манту, і це перетворилося на популярний мем. Настільки популярний, що українсько-мальтійська компанія 4A Games навіть використала це як пасхальне яйце в грі Metro Exodus про пост-апокаліптичну Росію, де на початку гри в одній з локацій можна знайти напис «Мочи Манту!». Гра вийшла 15.02.2019 року. І вже була представлена російським телебаченням як русофобська. Український геймер послав мені цей скріншот з гри.
Я знаю, що це звучить дотепно, але зовсім не смішними виглядають наслідки багаторічної кампанії проти вакцинації, які здійснюють російські спецслужби по всій планеті. За останні 2 роки від кору в Україні померло 35 осіб, понад 90 тисяч захворіли.
Це результат міфів і брехні про вакцинацію, які поширюються мільйонами твітів і коментарів, тисячами публікацій і фейків. Їх мета полягає в тому, щоб викликати у батьків сумніви щодо безпеки вакцинації. Як і влітку 2014 року, коли російські ЗМІ намагалися приховати сліди ролі Росії у збитті МН17 і створити штучний наратив про те, що Україна — це держава, що не відбулася. Їм просто треба, щоб нормальні люди побачили світ як боротьбу між меншим і більшим злом. І не діяли.
Правда залишається нашою найсильнішою зброєю, а також сила волі говорити правду, яка часто є непопулярною і неприємною для загалу. Проте не варто недооцінювати українців. Як і будь-де інде в світі, звичайні громадяни страждають від непрозорості та нещирості. Проблема в тому, що в Україні, Сполучених Штатах, Європейському союзі, у Великій Британії популісти і спецслужби Російської Федерації використовують дезінформацією як зброю. Їхньою метою є захоплення еліти в інших країнах й утримання істини в заручниках.
Правда може бути болючою. Це знає будь-який лікар, якому необхідно було повідомити пацієнту про діагноз раку. Але пацієнт не повинен боятися правди. Тому що повага до аудиторії має першорядне значення. У ХХІ столітті потрібно боротися за правду і звільняти її.
Захист здоров'я та цінності людського життя є елементом культурної війни, яка розпочалася не вчора і триватиме ще довго після закінчення нашого терміну в Міністерстві охорони здоров'я України. Українці змінилися і тільки починають повністю реалізовувати свій потенціал. Зміни, що відбулися протягом останніх 5 років в умовах російської війни проти України, повинні надихати всіх. Українці будуть боротися за захист цих змін.
У сучасному світі, з усіма своїми гібридними викликами і загрозами, реальні дії для захисту цінності людського життя і здоров'я можуть бути керівною силою, що об'єднує суспільство. Звичайно, українці не можуть конкурувати з англійцями, коли мова йде про вік фундаментальних інститутів, проте ми безумовно можемо поділитися досвідом довгої боротьби за наше життя.
Ми, по суті, «декомунізуємо» стару совєцьку систему охорони здоров'я і створюємо нову на основі вибору, гарантій і якості. Культурні зміни все більше проявляються на кожному етапі трансформації.
А як там наш Гіппократ? Ми повернули його на законне місце на вході до Міністерства охорони здоров'я, розвернувши його до людей. Хоча його рука все ще перев'язана, наш пацієнт швидко одужує.
Дякую за увагу!