В психоневрологічних інтернатах має панувати повага до людської гідності

Роздягнених чоловіків і жінок примусово тримають у замкненому приміщенні на холодній кахельній підлозі, без доступу до вбиральні, води, їжі та медичної допомоги. У кімнаті перманентний сморід. Про це стало публічно відомо після рейду громадських організацій та керівництва Департаменту соціальної політики Вінницької ОДА до Плисківського психоневрологічного інтернату.

Більше про цю історію тут і тут

Зараз в інтернаті триває перевірка, порушено справу про незаконне позбавлення волі. Підопічним закладу обіцяють реабілітацію, належні умови для проживання чи перебування, соціально-побутове обслуговування, надання медичної допомоги та соціальних послуг. Але це лише спроба ситуативно загасити пожежу. Адже такі умови, що порушують базові права людей та принижують людську гідність, досі є “нормою”.

Наведу лише декілька прикладів, про які зокрема йшлося у спеціальній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2018 рік:

• Підопічних позбавляють пенсій, у них збирають гроші на ремонт приміщень.
• Порушуються права на приватність. Немає можливості принаймні відгородити ліжко ширмою абощо.
• Шафи, у яких зберігаються особисті речі підопічних, зачинені на замок, а ключі зберігаються в санітарки, відповідальної за певну кімнату. Обмеження доступу до приватних речей принижує людську гідність.
• Місце приготування їжі не відповідає нормам, продуктів може бути менше, ніж людей в інтернаті, меню незбалансоване та не враховує потреби окремих підопічних.
• Підопічні, які пересуваються на візках, не мають змоги виїхати у двір через відсутність пандусів.
• Маломобільні підопічні не мають спеціально обладнаних ліжок і змушені підводитися за допомогою мотузок.

Крім того, деякі інтернати навмисне ініціюють позбавлення підопічних дієздатності, адже це означає обмеження їхніх прав. Закладу це дає право розпоряджатися коштами підопічного, ухвалювати за нього рішення щодо переміщення, лікування тощо. А опікуном можуть призначати директора інтернату — тобто він є опікуном відразу багатьох людей, і очевидно, що не може виконувати свої зобов’язання належним чином одночасно з виконанням своїх посадових обов’язків, проте дає право розпоряджатись коштами цих підопічних.

Ці факти нагадують умови таборів минулого століття, де тримали “ворогів народу” та де вчиняли злочини проти людяності. Але систематичне порушення прав людини в Україні в 21 столітті поза межами розуміння.

Попри регулярні моніторинги національного превентивного механізму ситуація в таких установах майже не змінюється. Їхнє керівництво апелює до нібито повноцінного матеріального забезпечення. Насправді ж у шафах підопічних може не бути жодних особистих речей, окрім верхнього одягу.

У річному звіті Омбудсмена за 2018 рік була рекомендація привести до міжнародних стандартів надання соціальних послуг у таких закладах та забезпечити ефективний контроль за дотриманням прав людини в цих місцях несвободи.

Аби не здавалося, що йдеться про поодинокі випадки, варто пам’ятати, що підопічними психоневрологічними інтернатів є більше 28 тисяч людей. Усі вони мають право на повагу та гідність. Наразі ж співробітники не проходять навчання міжнародним стандартам щодо дотримання прав людини, більше того, вони й не зобов’язані це робити згідно з чинним законодавством.

Заклади соціального захисту людей, які страждають на психічні розлади, належать до юрисдикції Міністерства соціальної політики. Історія з Плисківським інтернатом — лише підтвердження того, що цю систему давно потрібно кардинально змінювати. І питання не лише у фінансуванні, а в принципах, за якими працює та система, та у ставленні людей до своєї роботи.

У Міністерстві охорони здоров’я ми затвердили на рівні Уряду Концепцію з охорони психічного здоров’я. Розробили також план заходів із реалізації, аби відмовитися від совєцьких антигуманних підходів у сфері надання психіатричної допомоги та захистити права пацієнтів. 

Україна має нарешті позбутися успадкованої негуманної системи психоневрологічних інтернатів та сегрегації людей, які мають проблеми з психічним здоров’ям. Необхідно створити умови для надання в територіальній громаді психосоціальної допомоги та реабілітації. Так можна зробити допомогу доступною, усунути бар’єри до реабілітаційних і соціальних послуг та підсилити роль громадськості при здійсненні ефективного контролю за дотриманням прав людини.