Хто насправді залишив інтернів без зарплати

29 Квітня 2020

Днями міністр охорони здоров’я заявив, що впровадження другого етапу трансформації системи охорони здоров’я внесло свої корективи — у програмі медичних гарантій не передбачена заробітна плата для лікарів-інтернів. Це брехня.

Трансформація системи охорони здоров’я не має стосунку до зникнення грошей на оплату праці інтернів. Справжня причина “загубленої” зарплати для молодих медиків — бездіяльність очільників МОЗУ.

Щоби зрозуміти ситуацію, необхідно глибше зануритися в контекст.
Наявна модель інтернатури в Україні вже давно потребує змін. На це є дві причини: розподіл студентів та фінансування.

До 2017 року студенти бюджетної форми навчання могли пройти інтернатуру лише в тій лікарні, яку затвердив університет разом із МОЗ та обласними департаментами охорони здоров’я. Зазвичай це відбувалося так: студенти, котрі мали зв’язки чи гроші, щоби “домовитися” — отримували хороші посади в добре обладнаній лікарні в обласному центрі.

Хто не мав такої можливості — проходив інтернатуру, де доведеться, а потім ще мав відпрацювати три роки, наче заручник, або отримати дозвіл від МОЗ України змінити місце роботи. Якість такої підготовки також під великим питанням, адже інтернів могли розподіляти в лікарні, які в принципі неспроможні надати якісну підготовку через слабке навантаження, погану підготовку персоналу або ж відсутність необхідного обладнання.

За час роботи в МОЗ України наша команда змінила це. Зараз студенти медики, які навчалися за кошти бюджету, вільні самостійно обирати місце проходження інтернатури. Проте, процес влаштування в конкретну лікарню потребує змін.

Без посередництва університету випускники можуть обрати будь-яку лікарню. Але ніхто не дає гарантії, що головний лікар не зловживатиме посадою та не братиме гроші за працевлаштування.

Це, до речі, проблема, яка стосується всіх випускників, а не лише бюджетників. Поки немає справедливої системи розподілу, яка б визначала хто та де проходитиме інтернатуру відповідно до його знань та здібностей, завжди залишатиметься місце для корупційних оборудок.

Хороша новина — все могло змінитися. У 2020 році мала бути впроваджена незалежна автоматична система розподілу випускників на інтернатуру.

Планувалося, що буде створений національний рейтинг студентів, де на першому місці будуть ті, хто найкраще склав випускні іспити. Мала запрацювати електронна система розподілу інтернів.

Платить студент гроші за навчання, чи ні — кожен міг розраховувати на справедливе зарахування до інтернатури. І на справедливу оплату праці. Наприкінці навчального року студенти мали визначити пріоритетні місця проходження інтернатури. Чим вище місце в рейтингу, тим більше шансів туди потрапити.

Відповідно мав змінитися і принцип фінансування. Раніше гроші на оплату праці інтернів надходили разом із всією субвенцією на регіон та розподілялися по закладах охорони здоров’я. Після трансформації системи охорони здоров’я лікарням платить НСЗУ напряму — за ті послуги, які покриває Програма медичних гарантій.

Однак, ще у вересні 2019 року у процесі роботи над проєктом бюджету, тодішня заступниця міністра Младена Качурець разом з ексголовою НСЗУ Олегом Петренком узгодили, що кошти на оплату праці інтернів першого року навчання будуть передані з НСЗУ назад до МОЗУ та буде створена окрема бюджетна програма.

Чому лише для першого року — інтерни, котрі цьогоріч з вересня проходитимуть другий рік інтернатури, вже були зараховані у штат медзакладу, тож їхня заробітна платня покривається через Програму медичних гарантій.

Для розподілення грошей на зарплати інтернів першого року мав би бути інший механізм: Університети укладають договори з клініками. Далі МОЗ України, відповідно до інформації про зарахованих інтернів, з окремої бюджетної програми сплачує гроші до ЗВО, а вже університет перераховує кошти на компенсацію вартості стажування інтернів — для оплати праці інтерна та доплати кураторам.

У бюджеті-2020 було затверджено фінансування для інтернів першого року навчання — це 202 мільйони гривень, в окремій бюджетній програмі. У лютому було затверджено паспорт цієї програми. Кошти на інтернів записані у графі “нерозподілені видатки”, оскільки на той момент не було підписаного керівництвом документу, який би визначав порядок використання цих коштів.

І тут ми дійшли до поганої новини. Положення про інтернатуру (яке вже пройшло громадське обговорення) та порядок використання коштів так і залишилися непідписаними. Жоден з керівників міністерства Зоряна Скалецька, Ілля Ємець, Максим Степанов не знайшов на це часу.

Це стало причиною, чому Младена Качурець, котра координувала роботу щодо фінансування інтернатури, подала у відставку. За її словами, після її звільнення, системно питанням медичної освіти та реалізації стратегії ніхто з керівництва міністерства системно не займався. 

Але й за таких обставин гроші не могли просто зникнути. Навіть без реформи моделі інтернатури, в очільників МОЗУ було достатньо часу, щоби прийняти інші механізми та запустити процес нарахування зарплат.

Натомість аж до березня 2020 року, коли почався карантин та перерозподіл бюджетних коштів на боротьбу з COVID-19, рішення щодо зарплати інтернам продовжувало ігноруватися. Зрештою, частину коштів з 202 млн грн перерозподілили на боротьбу з епідемією. З них залишилося 99 млн гривень. З цих грошей запланували оплачувати зарплати вже не всім, а лише тим інтернам, що вчилися на бюджеті. І навіть таким чином ці кошти залишаютсья "замороженими", бо порядок використання не ухвалено.

Отже, які висновки:

Пандемія показала, що паразитувати на бюджеті країни, а всі власні проблеми вирішувати за кордоном — не вийде. У ситуації з COVID-19 всі українці можуть розраховувати тільки на власну систему охорони здоров’я та власних медиків. І якщо кожен міністр проводитиме нескінченні аудити та перекладатиме відповідальність за власні фейли на медреформу, то українці ніколи не матимуть якісної медичної допомоги.

поділитися