Як облаштована система охорони здоров'я Франції

08 Квітня 2019

Здоровий спосіб життя не надто властивий мешканцям Франції. Вони на 12 місці за споживанням алкоголю, на 15-му за курінням, і кожен та кожна п’яті мають ожиріння. Але! За тривалістю життя Франція посідає 5-те місце: жінки живуть 85,7 років, чоловіки — 80,1 рік. Погодьтеся, цікаво розглянути їхню систему охорони здоров’я.

У Франції діє загальнодоступна система охорони здоров’я, l'assurance maladie (страховка здоров’я). Крім такої універсальної страховки можна придбати і додаткову, яка частково покриває витрати, що має сплачувати пацієнт.

Щороку парламент визначає верхню межу витрат на страхування, а Міністерство вирішує, яка частина цього бюджету піде в кожен регіон та галузь охорони здоров’я. Держава затверджує договори, за якими страхові фонди платять об’єднанням самозайнятих лікарів, визначає ціни на певні ліки та процедури, робить замовлення на кількість студентів-медиків, і робить закупівлі необхідного обладнання.

Франція витрачає 10% ВВП на охорону здоров’я. Працівники і роботодавці сплачують внески в фонд, а парламент контролює розподіл коштів на різні потреби. Також на потреби системи охорони здоров’я йде частина акцизів на алкоголь і тютюн та від продажу ліків. 

Крім парламенту, регуляцією в галузі охорони здоров’я займаються страхові фонди, Міністерство охорони здоров’я та місцеві керівні органи.

85% людей, що працюють у виробництві та бізнесі, а також безробітні та пенсіонери застраховані в Страховому фонді. Члени родин, які не працюють, пожиттєво застраховані за рахунок працюючих родичів, які їх утримують. 7% резидентів країни із малими прибутками мають державну додаткову страховку. Для фермерів та їх родин, а також для самозайнятих людей ремісничих та робітничих спеціальностей діють окремі програми соціального страхування.

Універсальна страховка не означає, що всі сплати зроблені. Вона покриває лише 77% витрат на лікування в разі візиту до сімейного лікаря, фахівця вторинної ланки, стоматолога, акушера, фізіотерапію, послуги невідкладної допомоги, протезування, і 15% від вартості ліків. Решту має заплатити пацієнт, або страховий фонд, в якому той придбав додаткову страховку.

В разі перебування на стаціонарі, лікування хронічних хвороб та ведення вагітності після п’ятого місяця універсальна страховка покриває майже 100% витрат. Також є платежі, які не покриває жодна страховка. Їх запровадили, щоби запобігти марному використанню медицини..

Також є різні доплати — під час візиту сімейного лікаря, за виписані ліки, а якщо перебуваєте на стаціонарі, то за харчування. Вони невеликі: від 1 до кілька десятків євро: 

Жодних доплат з боку пацієнтів не має в разі 30 хронічних хвороб, як-то діабет, ВІЛ чи психіатричні захворювання, при лікуванні безпліддя та в разі нещасних випадків на робочому місці чи інвалідності дітей. Детальніше

Люди можуть обирати собі сімейного лікаря. Якщо він чимось не задовольнив, можна піти до іншого, але доведеться заплатити більше із власної кишені. Лікарі, в свою чергу, вирішують, де їм працювати. Через це існують райони, де бракує лікарів — так звані “медичні пустелі”. 

Щоби потрапити на прийом до лікаря вторинної ланки — хоч він теж працює як незалежний фахівець у приватному кабінеті — слід отримати направлення від терапевта.

Лікарні бувають всіх типів власності: державні (їх ¾ від усіх закладів), приватні, прибуткові та неприбуткові. Пацієнти можуть звертатися в будь-яку лікарню. В кожному регіоні є головна лікарня, яка поєднує дослідження, лікування та навчання студентів, та надає високоспеціалізовані послуги.

Неприбуткові лікарні належать релігійним організаціям, приватним страховим фондам чи фондам взаємного страхування. Вони надають третину послуг з реабілітації та лікування на стаціонарі, та ⅕ процедур з лікування раку.

Але, як і всюди, є свої проблеми:

Франція довгий час не переймалася ефективністю і стриманням витрат на охорону здоров’я — зараз це відчувається як брак лікарів та їхня перевантаженість, а також високі видатки на ліки.

У Франції не вистачає місць в лікарнях, тому людей раніше виписують, заохочують денні хірургії та лікування вдома, а операціями переважно займаються приватні клініки. Крім цього, бракує лікарень, кошти розподіляються неефективно, багато ресурсів йде на управління.

У 2004 році — через п’ять років після прийняття універсального страхового покриття — у Франції розпочалася реформа охорони здоров’я. Вона ставить на меті залучити інвестиції в будівлі та обладнання.

Інший напрямок — платити підрядникам лише за зроблену роботу.

Раніше громадські лікарні отримували зі страхового фонду фіксовану зарплату, а приватні — оплату за послуги. Щоб оцінити, скільки платити за кожного пацієнта, слід його “класифікувати” — це досить відома складність страхування.

Ще один бік реформ — залучення лікарів в управління. Це робиться заради скорочення штату менеджерів лікарень.

Отже, Франція побудувала систему охорони здоров’я, яка спроможна захистити своїх громадян. Але загальмувала зі змінами.
Налагодження ефективності витрат — це поширена проблема для різних країн, навіть тих, хто може дозволити витратити набагато більше коштів на медицину, ніж Україна.

Саме тому ми почали трансформацію охорони здоров’я зі зміни моделі фінансування, щоб якомога ефективніше розпоряджатися наявними ресурсами і водночас створити можливості для постійного розвитку та покращення послуг.

поділитися