Чому медики інфікуються та помирають через COVID-19

05 Жовтня 2020

Скоріше за все, днями ви натрапляли на історію про Івана Венжиновича — медика, який вилікував багато хворих на COVID-19, і став обличчям боротьби з цією хворобою в Україні. Його фото розміщене на багатьох білбордах з подякою медикам за їхню роботу. На жаль, 30 вересня лікар помер.

Загалом, за даними Amnesty International, за весь час, що триває пандемія, у світі померло 7 тисяч медиків. Найвищий показник у Мексиці — тут померло понад 1300 медичних працівників. Смертельні випадки через COVID-19 серед медиків — це глобальна проблема, але, звісно, кількість смертей відрізняється у багатьох країнах.

Що з цим в Україні? За даними НСЗУ, від початку пандемії інфікувалося та захворіли 16 387 медиків. Одужали понад 11 тисяч, 131 — померли. Це дуже високий показник, особливо якщо порівнювати смертність медичних працівників через COVID-19 з іншими країнами.

Наприклад, в США з 214 тисяч всіх смертей, медиків померло близько 1700. Це становить 0,8% від загальної кількості. В Україні ця цифра становить 2,95% (всього в Україні зафіксовано 4430 смертей через COVID-19), що більш ніж в три рази більше!

Це говорить про те, що ми маємо серйозну проблему. Адже медичні працівники на передовій боротьби з хворобою. Що більше медиків хворітимуть, то менше пацієнтів, які потребують допомоги, зможуть її отримати. Це дуже небезпечно, враховуючи тенденції поширення вірусу в Україні та щоденну статистику зафіксованих випадків.

Чому маємо таку проблему? Передусім, через відсутність та недотримання чітких алгоритмів та процедур щодо маршруту пацієнта, неправильне користування засобами індивідуального захисту та недостатня їхня кількість, тривалі зміни роботи без можливості відпочити та з великою кількістю контактів. Ще одна ймовірна причина — погана комунікація, наприклад, принципу “захворів — сиди вдома”. Від цього найбільше страждають сімейні лікарі, до яких на прийом щодня приходять десятки пацієнтів з респіраторними симптомами, чи навіть одразу ж з підозрою на COVID-19.

Що з цим робити?

Забезпечити безперебійний доступ до засобів індивідуального захисту для всіх медичних працівників. Це здається першочерговим рішенням, але за пів року пандемії медики досі не мають достатньо засобів, аби захистити себе.

Дуже важливо навчити медиків ними правильно користуватися. Адже велика частина інфікувань відбуваєтсья саме під час неправильного одягання чи знімання засобів індивідуального захисту та їхньої утилізації. Для цього мають бути розроблені та впроваджені визначені процедури, а медики — повинні ними керуватися. Як приклад, тут є алгоритм від Центру громадського здоров’я.

І щодо неправильного одягання захисту. В багатьох лікарнях за кордоном навіть запроваджено спеціальну процедуру — “fit testing”, що включає навчання і перевірку того, чи правильно медики одягають респіратор, і чи він надійно прилягає до обличчя. Це особливо важливо для жінок, оскільки є багато повідомлень, що стандартний розмір респіратора не підходить для жіночого обличчя.

В медзакладі має існувати зрозумілий та чіткий протокол з інфекційного контролю. В комбінації з правильним використанням засобів індивідуального захисту, це допоможе кардинально знизити ризики інфікування. Тут є приклад того, що має впроваджуватися в медзакладах, аби зменшити ризики інфікування.

Медикам потрібний адекватний доступ до безоплатного та швидкого тестування. Це означає, що хворі медики не повинні очікувати на результати тестів по кілька днів чи тижнів, тим більше не платити свої власні гроші, аби зробити тест в приватній лабораторії, щоб швидше дізнатися результат. На жаль, в Україні, це досить поширено.

Багато країн надають медичним працівникам пріоритет для тестування на SARS-CoV-2. Це потрібно для того, аби зменшити поширення вірусу, особливо в лікарняних умовах, також на основі тестів роблять багато управлінських рішень, наприклад, про безпечне переформатування групи медиків, які працювали разом, чи щодо повернення медичних працівників на роботу після хвороби.

Наприклад, в США тести медикам роблять у таких ситуаціях: коли є ознаки та симптоми COVID-19; коли немає симптомів, але був контакт; тестування проводять безсимптомним медикам без контактів для того, аби виявити вірус якнайшвидше (наприклад, в будинках для людей похилого віку), тестування медиків, у яких раніше виявлено вірус, аби визначити чи вони вже не можуть інфікувати. При цьому результати тесту повинні бути доступні максимум протягом однієї доби.

Насамкінець, не менш важливий пункт — не витрачати переважну більшість коштів з фонду для боротьби з COVID-19 на будування доріг та потреби поліції, а направити ці гроші на реальні потреби медичної та лабораторної систем.

Поки керівництво МОЗУ хизується, що Україна проводить більше тестів, ніж Польща (що взагалі не є досягненням враховуючи потужність лабораторних систем — тут є гарне пояснення Pavlo Kovtonyuk чому) та звітує про збільшення кількості ліжок для хворих з COVID-19, щодня інфікуються сотні медиків. Наприклад, згідно зі статистикою за минулу добу інфікувалося 156 медиків, напередодні (2 жовтня) — 271!

Важливо розуміти, що ця купа ліжок буде ні до чого, якщо в країні й далі так будуть інфікуватися, хворіти та помирати медичні працівники через хворобу, від якої можна захиститися чи принаймні мінімізувати ризики. Адже коли медики в небезпеці, всі пацієнти також.