Коротка історія протидії COVID в Україні
24 Червня 2020Поширення хвороби COVID-19 стало серйозним викликом для глобального здоров’я. Жодна країна світу не була до цього готова, але з часом велика частина з них навчилися контролювати вірус, налагодили свої системи охорони здоров’я для роботи у нових реаліях, а головне — від самого початку впровадили чесну, зрозумілу та прозору комунікацію зі своїми громадянами. Цього дуже бракувало і бракує досі в українському сценарії протидії вірусу та хворобі.
Замість того, аби в цей момент почати реально працювати і робити усе можливе, аби завоювати довіру українців, МОЗ України, уряд і президент обрали зовсім інший шлях. Не чесну і прозору комунікацію, а постійне перекидання відповідальності та демонстрацію абсолютно нескоординованих дій, не готовність швидко переймати найбільш сучасні практики, базовані на доказовій медицині, а проштовхування власних інтересів і корупційних оборудок, не просвітництво та роз’яснення ситуації, а залякування і страх.
COVID-19 в Україні вже чотири місяці, і що ми маємо — система тестування та відстеження контактів досі не налагоджена (за кількістю ПЛР-тестів на мільйон населення Україна на 106-у місці у світі ), медичним працівникам бракує засобів індивідуального захисту (кожен п’ятий хворий — медпрацівник), багато українців досі не знають коли і як правильно носити маску та не дотримуються дистанції, рівень довіри до державних інституцій став ще меншим, ніж він був до цього.
Разом з цим лунають постійні звинувачення, що українці не дотримуються карантину, тому ЛИШЕ через це ми зараз маємо збільшення кількості випадків. МОЗ України постійно наголошує на важливості дотримання карантину, при цьому міністерство саме не виконує своєї роботи якісно. Максимально совєцька традиція звинувачувати когось у власній недолугості чи непрофесіоналізмі.
Пригадаємо коротко, що відбулося в Україні від початку появи повідомлень про поширення нового вірусу в Китаї.
Повідомлення про це з’явилися вже в перші дні січня. Хоч на початку був хаос, адже до цього не був готовий ніхто, вже з цього часу багато країн почали готуватися. Наприклад, Південна Корея майже одразу запустила розробку та виробництво систем для тестування власного виробництва, почала налагодження масового тестування громадян і заборонила експорт засобів індивідуального захисту. Детальніше
Що в цей час відбувалося в Україні?
На кінець січня основні тези від керівництва МОЗУ та уряду — Україна готова до спалаху вірусу, у нас все під контролем, медичні працівники і лікарні зможуть впоратися, якщо вірус сюди прийде.
Утім, фактично одразу ж стало зрозуміло, що ми маємо проблеми з підготовкою. Наприклад, рейтинг Global Health Security Index, який визначає готовність країн до можливих епідемій та пандемій, показав, що Україна знаходиться на 94 позиції зі 195 країн, поряд з Домініканською Республікою, Зімбабве, Нігерією й Іраном. https://cutt.ly/suPot4K Вже на цьому етапі помічаємо брак чесної та прозорої комунікації з громадянами про те, що відбувається.
В лютому було затверджено план протидії COVID-19, штаб очолив Гончарук. Знову помітна дуже слабка комунікація та нескоординованість дій — як приклад, починається планування евакуації українців з китайського міста Вухань — дуже довго незрозуміло, коли це станеться, скільки людей треба евакуювати, локацію для обсервації обирають в останній момент.
На той час міністром охорони здоров’я була Зоряна Скалецька. У своїх інтерв’ю вона розповідала, що “Зараз ситуація щодо готовності така: інфекційні лікарні є, в інфекційних лікарнях захист для медичних працівників є. З державного резерву ми ще отримаємо 10 мільйонів масок, розвеземо по всіх лікарнях для захисту медичних працівників”. Чи отримали медики захист, куди його розподілили — невідомо.
20 лютого відбулася евакуація українців з Вуханю. Всі пам’ятають, чим це супроводжувалося. Це сталося передусім через страх, нерозуміння, погану поінформованість, брак прозорої комунікації та роз’яснень для людей, які небезпідставно боялися нового вірусу. В той час міністр (з допомогою президента) вирішила провести 14 днів на обсервації разом з евакуйованими.
З кінця лютого від політиків, головного санітарного лікаря країни, президента, міністра охорони здоров’я звучать такі цифри — в країні підготовлено понад 12 тисяч місць в інфекційних стаціонарах, є близько 2 тисяч лікарів-інфекціоністів та більш як 5 тисяч середнього медичного персоналу.
Підтвердити ці дані неможливо, виглядає так, що вони існують на папері, а реальну готовність ніхто не перевірив.
З березня в Україні виявлено перший випадок інфікування вірусом. Керівництво МОЗУ хвалиться, що система зреагувала чітко, знову всюди комунікують про готовність і цифри, що ми начебто маємо достатньо всього.
Вже через тиждень, 11 березня, було оголошено карантин. Лише на наступний день (це середина березня!) уряд заборонив експорт засобів індивідуального захисту.
За тиждень від першого випадку в Україні зробили цілих 43 тести на виявлення вірусу. Жодного слова про налагодження системи тестування, знову комунікують цифри про 12 тисяч місць в інфекційних лікарнях та 5 тисяч боксів.
13 березня прийнято законопроєкт про спрощені закупівлі. Він передбачає спрощення процедури закупівлі товарів, робіт та послуг для запобігання та боротьби з COVID-19, що дозволить пришвидшити процес закупівлі засобів індивідуального захисту та тест-систем. Дозвіл це робити мав би спростити та пришвидшити процес забезпечення країни усім необхідним, натомість створив майданчик для корупції та витрачання коштів не за призначенням. Тут гарний матеріал про це:
Починається риторика про суворі обмеження. Постійно лунають тези, що нам потрібне посилення карантину, жодної згадки про тестування. Хоча вже в цей час країни, які показували результат у протидії вірусу, почали це робити з допомогою тестування, відстеження контактів та ізоляції. https://cutt.ly/suAhOQw
Наприкінці березня маємо епопею з літаками, які везуть в Україну з Китаю мільйони тест-систем, засоби індивідуального захисту, обладнання. Де це все — невідомо, куди, скільки і як розподілили — також. Зате систематично президент дякує Китаю за допомогу. https://cutt.ly/8uAzuZf, https://cutt.ly/QuGWi0o, https://cutt.ly/iuGWRrI
26 березня повідомили про закриття кордонів. Українці масово почали повертатися додому, на прикордонних пунктах утворилися багатотисячні черги. https://cutt.ly/buGAeuu Абсолютно провалена комунікація і план відстеження самоізоляції та дотримання карантину людьми, які заїхали з-за кордону.
На початку квітня МОЗ України затвердило протокол лікування хворих на COVID-19, включивши туди препарати, які потенційно можуть бути небезпечними для життя та здоров’я пацієнтів.
Далі увесь світ побачив реальну роботу у протидії COVID-19 в Україні на одному фото, на якому понад 10 правоохоронців ловили чоловіка, якого не пустили на спортмайданчик і він переплив Дніпро.
Знову звучать суперечливі заяви. Міністр охорони здоров’я Степанов каже, що кількість хворих на COVID-19 зростає дуже стрімко, що для надання їм допомоги не вистачає ані лікарів, ані ліків, ані місць в лікарнях. В Україні скоро буде пік.
В цей же день виходить заява головного санлікаря Ляшка: “Україна може робити 30 тисяч тестів на тиждень, але немає потреби”. Де в цьому якась логіка?
В той же час маємо статистику, що багато медиків інфікувалося вірусом. Міністр запевняє, що міністерство щодня займається тим, аби забезпечити захист для медиків — “Щодня прилітають літаки з десятками, сотнями тисяч як респіраторів, так і костюмами біозахисту, окулярами. Все це одразу ж постачають в лікарні". Водночас волонтери посилено закуповують засоби індивідуального захисту в лікарні, де закуплений захист міністерством — невідомо. Зате згодом виявиться, що МОЗ України перебрало закупівлі костюмів на себе, переплативши вдвічі. Детальніше
В середині квітня санітарний лікар Ляшко розкриває магічну технологію протидії вірусу в Україні — суворі заборони виходити, наприклад, в парк, чи дезінфекція вулиць мали на меті створити психологічний ефект. Насправді ж, жодної реальної ефективності у протидії поширенню вірусу вони не мають.
Санітарний лікар країни вкотре наголосив, що поширення захворювання залежить від дотримання карантину українцями.
Ще один приклад як за один день змінюються заяви, які суперечать одна одній. Вранці Степанов повідомляє, що пом'якшення карантину в Києві поки неможливе. За дві години вже з'являється заява міністра, що Київ може послабити карантин.
На початку червня МВС звернулося до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля щодо надання 2,5 мільярда гривень на доплати поліцейським, нацгвардійцям та прикордонникам на час карантину. Ці гроші МВС отримало. В той самий час на медиків, які працюють на передовій боротьби з вірусом, витрачено 1,5 млрд гривень.
Далі президент заявив, що хотів захворіти на COVID-19. А потім показово під час візиту до Хмельницького, попри заборони та карантин, сидів в кафе разом з купою інших людей без маски та без дотримання фізичної дистанції. Такі дії та слова президента — вкрай небезпечні. В першу чергу тим, що повністю підривають довіру до будь-яких дій уряду, спрямованих на протидію вірусу.
За останній тиждень в Україні збільшується кількість випадків COVID-19. Жодних повідомлень про те, що ми збільшуємо обсяги тестування немає, медичні працівники продовжують інфікуватися, утім знову в усьому винні українці, які не дотримуються карантину.
Схоже, уряд, президент та МОЗ України чекають часу, коли вірус зникне сам по собі. Але цього не відбудеться. Кожному вже зараз потрібно розуміти, що вірус не зникне, тож ми маємо навчитися з ним співіснувати. Цього не можна досягти без ефективної взаємодії всіх державних структур, чесної комунікації, без правди та довіри до державних інституцій. Останнє системно знищувалося та нівелювалося за ці чотири місяці