Про негативні наслідки пандемії на доступ до меддопомоги
04 Листопада 2020У боротьбі з COVID-19 решта, не менш небезпечних хвороб, стрімко відійшли на другий план. Як наслідок, пацієнти не отримують своєчасну медичну допомогу, якої потребують, часом навіть не звертаються за нею, коли мають невідкладний стан! Це відбувається буквально всюди у всьому світі.
Цьому є дві основні причини: страх захворіти на COVID-19 серед пацієнтів, особливо тих, які мають підвищені ризики тяжкого перебігу та брак потужності медичних систем (медперсоналу, ліків, ресурсів), аби цю допомогу надати.
Люди, які мають неінфекційні хвороби, — серцево-судинні, рак, цукровий діабет, хронічні респіраторні чи психічні захворювання не отримують належної медичної допомоги. При чому саме ці хвороби є провідною причиною смертей глобально.
Від неінфекційних хвороб щорічно помирає близько 41 мільйона людей, це становить понад 70% смертей у світі. Такі хвороби часто асоціюють зі старшими віковими групами, але дані свідчать, що 15 мільйонів усіх смертей через неінфекційні хвороби трапляються у віці від 30 до 69 років. ї
Ці хвороби не минають просто так, вони мають хронічний перебіг, потребують постійного прийому ліків, моніторингу стану, медичних втручань, часом — лікування в медичному закладі. Вони часто мають ускладнення, які без негайного отримання належної медичної допомоги можуть мати летальні наслідки.
Наприклад, результати опитування ВООЗ в 155 країнах показали, що 53% опитаних країн частково або повністю припинили лікування гіпертензії, 49% — лікування цукрового діабету та ускладнень, пов’язаних з ним, 42% — лікування раку та 31% — серцево-судинних катастроф.
При цьому приблизно половина країн припинила чи значно зменшила обсяг роботи скринінгових програм, наприклад на рак грудей чи шийки матки. Попередньо багато провідних організацій в охороні здоров’я рекомендували зменшити не ургентні візити до медзакладів, до чого в принципі й належить скринінг. Але як показало опитування, основною причиною повної зупинки або зменшення обсягів скринінгів було скасування чи перенесення на невизначений час лікарнями, менша доступність громадського транспорту та нестача медперсоналу, який частково почали залучали до роботи з COVID-19 пацієнтами. В кожній п’ятій країні, яка повідомила про “збої” у наданні меддопомоги, не пов’язаною з COVID-19, це трапилося передусім через нестачу ліків та засобів для діагностики.
Поруч з цим частина країн повідомили про запровадження альтернативних стратегій підтримки людей з найвищим ризиком — 58% використовують телемедицину (консультації телефоном або через інтернет) для заміни особистих консультацій. Незначна частина (17%) розпочали виділяти додаткове фінансування з бюджету, щоб включити надання послуг щодо неінфекційних хвороб у свій національний план протидії COVID-19.
З’являються дані моделювань, які прогнозують невтішні наслідки таких перебоїв з наданням медичної допомоги щодо виявлення онкохвороб. Наприклад, у найближчі п’ять років у Великобританії прогнозують збільшення смертей внаслідок різних видів раку, яким можна було б запобігти завдяки скринінгу: колоректального на 15 –17%, раку грудей — 8–10%, легень — 5% та стравоходу — 6%. Лише уявіть, що кількість ендоскопій, зроблених у квітні 2020 року, було на 90% менше кількості, зробленої в кожному з перших трьох місяців 2020 року (при цьому від 30 до 40% випадків раку діагностуються за допомогою планових скринінгів). Приблизно такі ж цифри й по інших скринінгових програмах.
Крім цього, медичну допомогу не можуть достатньою мірою отримати пацієнти, які мають рак. Про це свідчить одне з опитувань людей з раком грудей. Вони повідомили про затримки у планових візитах, діагностичній візуалізації, а також затримки процедур опромінення, перенесення хірургічних операцій тощо.
Те ж саме відбувається з серцево-судинними хворобами, і навіть стосується невідкладних станів. Згідно з опитуванням Європейського кардіологічного товариства (ESC), кількість хворих на серцевий напад, які звертаються за невідкладною меддопомогою, зменшилась більш ніж на 50% під час пандемії COVID-19. Крім того, більшість респондентів вказали, що з тих пацієнтів, які все ж потрапили до лікарні, половина прибули пізніше, ніж зазвичай, чим вийшли за межі оптимального терміну, коли має бути надана медична допомога у таких станах. Страх підхопити вірус сприяє тому, що люди навіть в розпалі серцево-судинного нападу бояться звернутися за життєво необхідним лікуванням.
Ще одне опитування свідчить, що понад 40% дорослих в США уникали медичної допомоги під час пандемії через занепокоєння щодо COVID-19. Велика частина з них відклали на невизначений час рутинну перевірку здоров’я, 12% не звернулися за медичною допомогою у невідкладному стані.
Невтішна ситуація з туберкульозом, ВІЛ та малярією. Дослідження вказує, що за п’ять років смертність від ВІЛ, туберкульозу та малярії може зрости до 10%, 20% та 36% відповідно, у порівнянні з тим, якби не було пандемії COVID-19. Йдеться про країни з низьким та середнім рівнем доходів. За оцінками, найбільший вплив на ВІЛ може мати переривання антиретровірусної терапії — ліків, які люди з ВІЛ повинні приймати до кінця життя, аби контролювати хворобу. Для туберкульозу найбільший вплив матиме значне зменшення своєчасної діагностики та лікування нових випадків.
Очевидно, що якщо нічого не робити ситуація стане критичною, а кількість смертей, які неопосередковано спричинила пандемія COVID-19 буде стрімко зростати. І це попри те, що вже зараз досить багато медичних систем у світі на межі колапсу.
Які дії можуть покращити доступ до медпослуг, не пов’язаних COVID-19?
ВООЗ оновила ґайдлайн оперативного планування. В ньому збалансовані вимоги з реагування на COVID-19, зі збереженням спроможності медичної системи надавати інші важливі медичні послуги, які почали “просідати” через пандемію.
Це дії, які країнам варто впроваджувати вже і зараз на національному, регіональному та місцевому рівнях. Вони передусім включають забезпечення проведення рутинної вакцинації населення, догляд за вагітними та немовлятами, управління психічним здоров’ям, а також неінфекційними та інфекційними захворюваннями, такими як ВІЛ, малярія та туберкульоз. Тут настанови повністю.
В США зараз запустили кампанії, які закликають людей не відмовлятися від медичної допомоги, особливо у невідкладних станах. Наприклад, American Hospital Association запустила ролик з закликом не відкладати меддопомогу, яка необхідна, з акцентом на те, що медзаклади роблять все можливе, аби в ньому було безпечно, тож не варто боятися. Відео можна подивитися тут.
Це все супроводжуються роз’ясненнями для пацієнта як до візиту (точний час, заходи безпеки, які застосовують в медзакладі), так і після (інформування про “прапорці”, коли треба звернутися невідкладно, онлайн зв’язок, створення на сайтах спеціальних секцій з поширеними питаннями та відповідями, де можна знайти необхідну інформацію).
Впроваджується телемедицина, що дозволяє розширити доступ до медичної допомоги без ризиків передачі вірусу. Обсяги такого виду допомоги суттєво зросли. В тому ж США, на 154% протягом останнього тижня березня 2020 року у порівнянні з аналогічним періодом 2019.
Заходами, які покращать ситуацію з несвоєчасним доступом до меддопомоги, можуть бути також вдосконалення інфекційного контролю в медзакладах (не лише в стаціонарах, а й в амбулаторіях), забезпечення медиків достатньою кількістю засобів індивідуального захисту, навчання ними користуватися. Це допоможе вберегтися медичних працівників від хвороби та не “випадати” з роботи на кілька тижнів, через що пацієнти можуть не отримати допомоги вчасно. Наприклад, за даними НСЗУ, в Україні зараз 8730 активних хворих медиків на COVID-19. Вони могли б зараз лікувати людей, а не боротися з хворобою.