Про систему тестування на COVID-19 в Україні
30 Жовтня 2020“Ми виходимо на заплановане збільшення кількості ПЛР-тестувань до 50 000 на добу” — так Максим Степанов розповідав про успіхи системи тестування на наявність вірусу SARS-CoV-2 в Україні на вчорашньому брифінгу. Схожа заява звучить наче міністерство самостійно розбудувало мережу лабораторій, які успішно тестують всі зразки, а українці отримують результати тестів вчасно та не платять за це зі своєї кишені. Лише все зовсім не так.
На сайті Центру громадського здоров’я України щодня публікують кількість тестів ПЛР, які було проведено в Україні. Що можна побачити, якщо подивитися на статистику уважніше?
Візьмемо за приклад кількість тестувань, проведених за вчора (29 жовтня).
Загалом зроблено 47842 тести ПЛР. Це найбільше тестів за весь час. Лише за їхніми результатами підтверджують нові випадки хвороби COVID-19, тобто люди, які отримали позитивний результат, потрапляють в статистику.
Скільки із загальної кількості тестів робили лабораторії МОЗ України? Трохи більше ніж 27 тисяч. Це ті тести, на які направляють пацієнтів сімейні лікарі, їх роблять людям з діагнозом пневмонія та медичним працівникам. Ці тести виконують безоплатно.
Хто обробляє решту зразків?
Близько 3,5 тисячі зробили комунальні лабораторії. Це обласні структури. Вони роблять тести безоплатно за направленням. Якщо людина його не має, то платити за тест потрібно. Скільки саме українців оплачує так свій тест — невідомо.
Більше ніж третину інших тестів роблять приватні лабораторії — за минулу добу більше ніж 17 тисяч! Тобто це ці тести, за які українці сплачують кошти зі своєї кишені, і чималі. Середня вартість тесту складає 1500 гривень. Тож кілька мільйонів гривень українці платять за тестування самостійно щодня!
Ще одна особливість лабораторій МОЗУ, які роблять безоплатні тести, те, що вони не мають достатньо потужностей, аби опрацювати всі зразки. Тож в деяких лабораторіях вони накопичуються, і кількість необроблених зразків сягає кількох тисяч!
Наприклад, в Житомирській обласній лабораторії — це 2357 зразків, Київській — 3422, Сумська — 3942. Це залишки зразків, до яких щодня додаються нові. Не дивно, що люди очікують на свої результати понад тиждень — до цього часу вони вже встигають одужати вдома, їх госпіталізують з ускладненнями чи вони помирають. Система не встигає вчасно виявляти хворих, при цьому буквально захлинається від кількості зразків, які ще треба обробити.
Говорити про будь-яку успішність системи тестування чи досягнення якихось запланованих показників у цій ситуації виглядає просто недолуго. Це схоже на звітування про “успіх” в совєцькі часи, коли створюється видимість роботи та досягнення результатів.
Чи достатнього налагодити систему тестування, аби ефективно протидіяти поширенню хвороби? Ні. Зрозуміло, що система тестування не матиме жодного сенсу без відстеження контактів та збільшення потужностей медичної системи — достатньої кількості ліжок з киснем, апаратів ШВЛ, навчених медиків, які мають досить засобів індивідуального захисту, аби себе захистити тощо. Ну і що, що ми виявимо людей з позитивним тестом, окрім того, що вони самоізолюються. Якщо не буде відстеження контактів, вірус буде поширюватися далі, якщо не буде достатньої кількості ліжок з киснем — люди не зможуть отримати належну медичну допомогу та залишатимуться вдома фактично помирати у разі ускладнень. Вже навіть не йдеться про ліки.
Що зараз відбувається з цим і що можна вдіяти?
Тести.
Поки інші країни налагодили систему тестування у 100 000 і більше тестів на день, керівництво МОЗУ звітує 50 тисяч з натяжкою та завдяки потужностям приватних лабораторій. Йшов 8 місяць пандемії. Зараз навіть потужніші системи тестування інших країн не надто справляються з ситуацією, у нас ситуація ще гірша.
Замість показників у кількості тестів, ми б мали орієнтуватися на те, що тести роблять всім, коли потрібно, а результати отримують не більше ніж за 48 годин. Принаймні, такий орієнтир міг би вказувати на реальне збільшення спроможності системи тестування, а не звітування про досягнену кількість тестів, яка по суті нічого не змінює.
Можна також збільшити тривалість роботи лабораторій на вихідні, бо зараз чітко видно, що саме у вихідні опрацьовується значно менше зразків. Очевидно, що для цього потрібно навчати більше людей і оплатити їхню роботу, зокрема, направляти більше держкоштів на закупівлю реагентів та необхідного обладнання. Цей процес також гальмується і відбувається недостатньо швидко.
Потрібно максимально пришвидшити кооперацію з донорами. Ще на початку вересня Степанов звітував про роботу над реалізацією угоди зі Світовим банком, який виділив кошти, зокрема й на протидію COVID-19. Їх планували витратити на збільшення лабораторних потужностей, через навчання та закупівлю всього необхідного для проведення більшої кількості тестів ПЛР. Угода підписана ще в травні, і дивлячись на кількість тестів, яку ми робимо, здається, що нічого не відбувається. Потрібно активніше кооперувати з донорами за такими важливими напрямками, але, схоже, керівництво МОЗУ постійно затягує цю співпрацю. Через ту кількість тестів, які роблять приватники і отримують за це гроші, такі дії керівництва МОЗУ виглядають підозріло.
Кількість ліжок з киснем.
Зараз їх катастрофічно не вистачає, адже госпіталізації зростають дуже і дуже швидко. Що робить керівництво МОЗУ? Зменшує показник сатурації, за яким мала б проводитися обов’язкова госпіталізація людини. Тепер приводом до госпіталізації є показник 92% і менше. Це означає, що люди, які почуватимуться дуже погано, змушені будуть залишатися вдома, бо в лікарню їх ніхто не візьме, місць нема. Замість збільшення потужностей системи, яка мала нарощуватися ще раніше, наразі обрали “простіший” шлях, який може коштувати комусь здоров’я та життя.
І знову бачимо звітування про кількість ліжок з 12 тисяч до 40. Добре, що кількість ліжок збільшується, погано, що дуже повільно їх забезпечують киснем. Ще в серпні було визначено потребу у підключенні до кисню 80% всіх ліжок. Зараз до кисню під'єднано 16 тисяч, що дуже далеко від потреби. Особливо, з огляду на швидкість поширення вірусу та збільшення госпіталізацій.
Апарати штучної вентиляції легень.
До цього часу, не було поставлено жодного ШВЛ, який закупили за кошти фонду боротьби з COVID-19. Наприкінці жовтня керівництво МОЗУ обіцяло поставку 200 ШВЛ, які закупили на кошти з фонду. Це відбулося вперше. До кінця жовтня один день, чи відбудеться поставка вчасно, навіть хоча б частини з них — невідомо.
За даними МОЗУ, без цих 200 апартів, в Україні маємо 4 тисячі ШВЛ, з яких залучено лише 10%. Але чи ця кількість ШВЛ лише на папірцях, чи хтось перевіряв їхню роботу — також незрозуміло.
Щодо закупівель. Керівництву МОЗУ варто припинити перебирати закупівлі від ДП Медичні закупівлі України. Ця інституція була створена, аби якісно і ефективно проводити закупівлі ліків та медвиробів, і дуже добре виконує свою роботу. Натомість керівництво МОЗУ постійно втручається в роботу ДП, займаючись мікроменеджментом закупівель та здійснює спроби повністю перебрати їх під свій контроль. Це загрожує прозорості процесів, якості ліків і медвиробів, які будуть закуповувати, швидкості поставок та створює корупційні ризики. Через це ми втрачаємо дороговартісний час.
Вірус зараз поширюється дуже і дуже стрімко. І навіть країни з потужнішими системами тестування та кращою спроможністю медичних систем не надто успішно справляються з ситуацією — госпіталізації ростуть, кількість летальних випадків також, деякі країни повертаються до локдаунів з тими чи іншими обмеженнями.
У нашій ситуації попередні пункти мали б бути виконані місяці тому, коли ми мали час усе підготувати. Утім, цього не трапилося. Це все відбувається на фоні того, гроші з фонду для боротьби з COVID-19 витрачають на дороги та доплати поліцейським, а не потреби медичної системи, яка просто скоро “ляже”. Просто подивіться структуру видатків з фонду на сайті Мінфіну.
Ситуація виглядає дуже невтішно. Керівництву МОЗУ краще менше звітувати про “успіхи”, і почати втілювати більше речей, які реально змінюватимуть ситуацію. Для цього в них є всі інструменти та повноваження.
Що важливо робити кожному з нас? Максимально знижувати свої ризики підхопити вірус та захворіти. Так ми зможемо вберегти себе та своїх близьких, а також зменшити навантаження на медичну систему. Тут є поради щодо цього.