Як когнітивні викривлення впливають на протидію COVID-19

14 Липня 2020

Збереження фізичної дистанції, ретельне миття рук, просвітництво у питаннях здоров’я, зокрема щодо поширення інфекційних хвороб — це ті стратегії, які показали ефективність у протидії поширенню вірусу SARS-CoV-2 і хвороби COVID-19.

Але від самого початку пандемії профілактичні заходи не були в пріоритеті. Більшість рішень та побудова стратегій протидії були зосереджені на лікуванні, а не на запобіганні можливим випадкам хвороби. Тепер ми можемо поглянути на це ретроспективно і зрозуміти чому вони були такими.

Наприклад, одним з перших рішень в США було виділення 3 млрд доларів на виробництво додаткових апаратів штучної вентиляції легень (ШВЛ). Разом з цим комунікація з громадянами буквально робила безцінним ШВЛи, називаючи їх такими ж важливими у цій війні (з COVID-19), як зброя у Другій світовій. https://politi.co/3gS8THI, https://bit.ly/2AYH29v Хоча апарати ШВЛ потрібні і можуть врятувати життя, не все від них залежить.

Чому відбулося саме так? Такі рішення щодо стратегій чи комунікацій можуть бути пов’язані з деякими когнітивними викривленнями, які в загальному надають пріоритет легко уявному перед статистичним, чи з вигодою у теперішньому над отриманням значно більших переваг у майбутньому. Коротко про ці викривлення:

◾ “Identifiable victim effect” — “ефект видимої жертви”. Йдеться про те, що люди реагують більш рішуче на загрози для здоров’я та життя щодо людей, яких вони знають чи умовно можуть ідентифікувати. Наприклад, членів своєї сім’ї, близьких та знайомих, у випадку з медиками — пацієнтів, про яких вони піклуються чи яких лікують. Статистичні випадки захворювань чи смерті складно осягнути, вони непомітні та відбуваються десь і з кимось. Тож люди готові витратити більші ресурси, щоб врятувати життя ідентифікованих людей, ніж врятувати таку ж чи навіть більшу кількість людей “зі статистики”.

◾ Optimism Bias — це тенденція прогнозувати більш оптимістичні очікування, ніж ті, які спостерігаються в цей момент. У розрізі COVID-19 прикладом може бути те, що у випадку прогнозування найбільш оптимістичного чи найгіршого сценарію поширення вірусу і захворюваності, люди схильні діяти радше так, наче найвищу ймовірність має оптимістичний сценарій. Невизначеність посилює це когнітивне викривлення.

◾ Present Bias — коли люди віддають перевагу негайним вигодам (отримати тут і зараз), ніж таким самим чи ще більшим вигодам у найближчому майбутньому. У контексті здоров’я та збереження життів це означає перевага для збереження життя сьогодні, ніж більшої кількості життів завтра.

Це викривлення також гарно ілюструє те, що уряди країн схильні надавати перевагу лікуванню, аніж громадському здоров’ю. Хоча профілактика хвороб значно ефективніша та економічно доцільніша стратегія (https://bit.ly/306jOHe, https://bit.ly/3j1h3iO) у витратах на охорону здоров’я вона фактично ніколи не займає пріоритетне місце. Це явище частково можна пояснити саме цим когнітивним викривленням.

◾ Omission Bias — схильність недооцінювати чи оцінювати гірше якусь дію та її наслідки у порівнянні з бездіяльністю, яка може мати такі самі наслідки як сама ж дія. Наприклад, таке упередження пояснює, чому деякі батьки обирають не вакцинувати своїх дітей та вважають кращим ризик отримати ускладнення від хвороби, ніж ризик мати ускладнення внаслідок щеплення. Через те, що щеплення передбачає дію, навіть розуміючи, що ризики ускладнення мінімальні, деякі батьки вважатимуть її небезпечнішою ніж не робити нічого.

Чому це важливо? Такі викривлення потрібно брати до уваги, плануючи стратегії та комунікації щодо тих чи інших рішень. Адже вони створюють штучний зсув та акцентування на тому, що не є найбільш важливим та ефективним — у цьому випадку у протидії вірусу та хворобі.

То як загалом має виглядати стратегія та комунікації здорового уряду? Не лише придбати більше ШВЛ чи ліків, а інвестувати в тестування, відстеження контактів, ізоляцію та просвітництво, аби запобігти поширенню вірусу. Не лише наказувати сидіти всім вдома, а пояснювати, що це важливо для збереження вашого життя і життя ваших близьких. Не лише створювати інформаційний вакуум, брехати і сварити українців за недотримання карантину, а проводити чесну, прозору і зрозумілу комунікацію щодо своїх рішень та дій. Тільки тоді можна говорити про реальну турботу за здоров’я українців.