Чому назвали книгу "Мочи манту"

12 Грудня 2020

Вчора анонсували вихід книги “Мочи Манту”, яка зможе допомогти прокласти стежку здоровому глузду у нашому житті. А щоби ця стежка перетворилася на здоровезний автобан, буду розповідати більше про сенси, які у книжці закладено. Почнемо з найпершого — з назви. Чому саме назвала книжку “Мочи Манту”?
Поділюся уривками з книжки 

..У 1974 році ми з мамою вперше приїхали в Україну, тодішню Українську Совєцьку Соціалістичну Республіку. Мені було 11 років, і доти я бачила своїх родичів лише на дуже старих фотокартках 1950-х років. Але реальність у совєцькому Львові 70-х не надто відрізнялась своєю палітрою. Мої двоюрідні та троюрідні братики й сестрички вважали що я вигадую, розповідаючи про програми, які дивлюся вдома по кольоровому телевізору. Вони казали, що чули про телевізори, проте не вірили, що вони бувають кольоровими. Мені це виглядало дивним. Та згодом я зауважила: наш одяг відрізнявся у кольорах настільки сильно, що я виглядала майже як живий мультик у чорно-білому кіно.

....Мільйони моїх однолітків-українців, які виростали під совєцькою окупацією, буквально з дитячих садочків і шкіл постійно піддавались дії найсильніших інструментів Кремля. Ними були використання брехні та приховування правди від людей нібито в їхніх власних інтересах.

....Чи знали совєцькі медики, що Манту можна мочити? Звичайно, знали. Чому ж вони забороняли це дітям? Бо це начебто допомагало змусити їх не терти місце ін’єкції. Так дітей привчали мовчки виконувати накази. Не ставити зайвих питань. І в жодному разі не сумніватись у доцільності розпоряджень «згори». Подібні заборони і правила існували у кожній сфері совєцького життя й супроводжували людей протягом усього життєвого шляху. Правда вважалася злочином. Брехня заради соціалістичного майбутнього була звичною справою і невід’ємним елементом культури, який часто називали «задоволенням потреб суспільства». А пошук правди став бунтарством.

.....Коли в 2016 році ми прийшли в Міністерство охорони здоров’я, медична система залишалась уламком УССР на території незалежної України. Так сталося, бо після проголошення незалежності у 1991 році націонал-демократи віддали всю гуманітарну сферу в руки адептів совкової системи. Це законсервувало совок у медицині. І вона зберегла найстрашніше — глибоке переконання медиків у тому, що пацієнту не обов’язково знати правду чи деталі про свій стан. Так само як і суспільству необов’язково чути про головні причини жахливого стану медицини. Адже проблема була і залишається не у фінансуванні, а в тому, що совєцька медицина не була створена для людей. Її клієнтом був тоталітарний режим, якому необхідно було імітувати турботу про людей.

.....Коли я навчалася на доктора медицини в Університеті штату Мічиґан, нас вчили завжди і багато пояснювати нашим пацієнтам про їхнє здоров’я і стан. Якою б складною чи часом травматичною не була ця інформація, людина повинна розуміти, що з нею відбувається, і знати правду. Це — повага до її гідності. І обов’язок лікаря.
Саме тому з самого початку перебування на посаді мені хотілось мати майданчик для прямої комунікації з людьми без жодних посередників. Для того, щоб завжди мати змогу сказати правду без цензури, шантажу чи компромісів із власниками українських медіа. Таким майданчиком стала моя публічна сторінка у соціальній мережі Facebook.

.....Ця книга — для всіх, хто звик чинити опір безглуздю навколо. Для всіх, хто звик питати «чому?» і не задовольнятися відповіддю «бо так завжди робили». Для всіх, хто хоче прожити здорове щасливе життя у здоровій і щасливій Україні.

.....Мочити Манту — більше не про бунт, це про зріле критичне мислення та свободу діяти креативно. Тож мочіть Манту, аби ми всі були здорові!

Придбати книжку і бути причетним до поширення здорового глузду, можна на цьому сайті