Кожна жінка бодай раз у житті стає жертвою насильства

25 Листопада 2019

Кожна третя жінка або дівчинка бодай раз у житті стає жертвою фізичного або сексуального насильства. І найчастіше насильство здійснює партнер.

Це — цифри світового масштабу, і, на щастя, не всі вони стосуються України. Але це не означає, що проблеми домашнього та гендерно обумовленого насильства не існує в Україні. Лише минулого року до поліції надійшло 115 500 заяв і повідомлень про домашнє насильство.

Проблема фізичного та сексуального насильства, навіть якщо вона не стосується вас та вашої родини, становить величезну загрозу для здоров’я та працездатності українців, можливості створювати родини та народжувати здорових дітей. Відтак, це питання не лише правопорядку та громадського здоров’я, а й економіки.

Сьогодні — Світовий день боротьби за ліквідацію насильства проти жінок.Це ще один привід нагадати, що побутове насильство — це злочин, а боротьба із ним — питання національного значення.

Важливо усвідомлювати, що насильство може мати різні прояви:

Що вже зроблено в Україні для боротьби з домашнім насильством:

Що ще потрібно зробити

По-перше, нарешті ратифікувати Стамбульську конвенцію. Народні депутати та представники деяких церков роками “лякають” українців словом “гендер”, яке є у цій конвенції, та вигадками про “пропагування збочень”. Насправді ж спільними зусиллями вони лише позбавляли десятки тисяч людей права на юридичний захист, фінансову та психологічну підтримку. Ратифікація конвенції допоможе передусім працювати на запобігання насильству, але водночас, і змусить державу дотримуватися міжнародних стандартів у роботі із жертвами насильства.

По-третє, українським правоохоронцям та суддям варто вдосконалити навички роботи з дітьми, які постраждали від насильства або стали його свідками. Лише 10% дітей звертаються до правоохоронців або повідомляють про насильство іншим шляхом. Причина — страх. Діти бояться, почуваються незахищеними, розгубленими, вони не мають підстав довіряти правоохоронцям, які допитують їх по кілька разів.

Також поширеною є практика, що на судових засіданнях діти свідчать не в присутності психолога, а обох батьків, у тому числі — кривдника. Тобто правоохоронна та судова система замість того, щоб захищати дитину, травмують її повторно.

Хоча Україна і ратифікувала Лансаротську конвенцію, у якій детально описано, як правоохоронцям слід спілкуватися з дитиною, Кримінальний кодекс досі не містить відповідних змін. Тож на практиці ці норми майже не дотримуються, дані опитування свідчать, що лише 56% фахівців з 281 опитаних не ознайомленні з положеннями цієї Конвенції.

Більше про цю проблему та рішення в колонці на УП.Життя
Тут пам’ятка для дітей про спілкування з правоохоронцями

Що може зробити кожен із нас:

З ініціативи SayNO - UNiTE to End Violence Against Women again символом дня боротьби із насильством щодо жінок є помаранчевий колір. Він символізує ясркаве майбутнє, в якому немає місця насильству.

Пам’ятайте, що проблема насильства щодо жінок стосується кожного.

поділитися