Критерієм для оцінки політиків є ефективність, а не зовнішність
19 Вересня 2019“Чим здивували народні депутатки в перший робочий день”, “День вишиванки: у чому красувалися народні депутатки” — такі фотодобірки, на жаль, досі з’являються на сторінках та в ефірі українських медіа. Журналісти та редактори досі вважають припустимим акцентувати увагу на зовнішньому вигляді та вбранні політиків і державних посадовців. Найбільше такої “уваги” дістається жінкам.
Також деякі журналісти вважають, що народні депутатки приходять до парламенту не працювати над законодавством, а розглядати сукні та зачіски своїх колег. І марнують ефірний час на питання про таке.
Насправді ж єдиний випадок, коли зовнішній вигляд депутата/депутатки чи будь-кого з політиків, не лише може, а й має цікавити журналістів — коли вартість вбрання явно не відповідає задекларованим статкам посадовця. Все решта — це об’єктивація та свідоме зміщення фокусу з дійсно важливих питань.
Але не лише журналісти опускаються до такого дискурсу. Тема зовнішнього вигляду — один з доволі поширених в українській політиці методів боротьби з опонентами. І на жаль, аудиторія та виборці це досі толерують.
Мені не раз переповідали розмови опонентів змін, які апелювали до мого зовнішнього вигляду. Розумію, для них було незвично, що міністр охорони здоров’я може вдягатися, як звичайний українець. Але я приходила до Міністерства працювати на український народ та захищати здоров’я українців, а не набивати власні кишені коштами платників податків.
Насправді дуже прикро, що цей дискурс взагалі досі існує в нашому суспільстві. Апелювати до зовнішності — низько та ганебно. Коли вдаються до таких аргументів, стає зрозуміло, що сказати по суті немає чого. Тож і доводиться опонентам змін обговорювати, чому посадовець ходить у джинсах та їздить у метро.
Натомість варто звертати увагу на ефективність роботи посадовців і політиків — на реально вимірювані зміни, над якими працює людина. Зарплати політикам все ж платять із коштів платників податків саме за роботу на користь держави, а не за те, як вони виглядають в ефірі телеканалів.
І зрештою людина має право на власний стиль та може вирішувати, які меседжі транслювати за допомогою вбрання чи взагалі не обирати одяг засобом самовираження. Варто нарешті позбутися стереотипів про те, як “правильно” виглядає чиновник чи політик.