Новий Рік і окупанти

29 Грудня 2019

Традиції — сильний інструмент з перетворення груп людей на спільноти та нації. Наше спільне минуле, ритуали і святкування об’єднують нас. Але важливо розуміти, що цей інструмент можна використовувати також у злих цілях. І не давати втягнути себе у подібні маніпуляції.

Російська окупаційна система грабувала людей професійно у всіх сферах життя. Від самого початку свого існування окупанти по суті впроваджували свій культ і ритуали. Там, де не вистачало сил зруйнувати старе, — просто крали традиції, наповнюючи їх новим сенсом. Так відбувалося з традиційними українськими святами, які були не лише важливим аспектом релігійного життя українців, а й потужним виявленням самобутності української нації.

Така боротьба велася у рамках совєцької з “релігійним дурманом“, що почалася у 1920-х роках. Тоді релігійні свята викорінювалися, особливо Різдво та Великдень, бо йшли у розріз із цінностями совєцького атеїстичного світу. На заміну їм вводилися нові, які наповнювалися “корисним” змістом.

Українців намагалися відволікати від традиційного святкування та збереження свого власного “я”. Наприклад, щоби затьмарити Різдво, влаштовували “комсомольське різдво“. До такого святкування входили “безбожні карнавали“, “червоні коляди” і просвітницькі бесіди. Дітям, приміром, розповідали, що у різдвяні свята відбувалося найбільше злочинів та пияцтва. Часто такі “свята” закінчувалися антирелігійними мітингами, на яких спалювали опудала богів усіх релігій. Проти різдвяних традицій розгорнули масову агітаційну кампанію — із зібраннями, демонстраціями, плакатами, листівками. Однак, люди продовжували бути вірними своїм традиціям.

У 1929 році Різдво було офіційно заборонено святкувати, а Новий рік став звичайним робочим днем. Разом із Різдвом до антисовєцьких елементів віднесли й різдвяну ялинку, яку почали називати релігійним непотребом. Попри це, люди все одно прикрашали дерева у домівках, купуючи ялинки на підпільних ринках та ховаючи вдома.

Усі спроби влади стерти пам‘ять про зимові свята були невдалими, тому згодом було змінено тактику. І вже в середині 30-х років свята повертають. Яскраві святкування мали показати, що все йде добре, народ стає заможнішими, а країна сильнішою. У цей час в Україні мільйони людей були вбиті Голодомором.

В рамках реабілітації свят, ялинку дозволили, але не різдвяну. Замість Вифлеємської зірки ялинку прикрашали п‘ятикутною червоною зіркою, а замість іграшкових ангелів — літаками, ракетами та кульками з обличчями совєцьких вождів. Вже у 50-х роках було вперше проведено велику Кремлівську ялинку, яка до 1991 року була одним з головних свят-карнавалів СССР. Такі дійства присвячувались досягненням Совєтів, а головними героями часто були революційні матроси, робітники чи піонери-тимурівці.

Для проекту Нового року та відновлення ялинки потрібен був новий персонаж. Тому відбулася своєрідна реабілітація Діда Мороза до такого персонажа, якого зараз знають більшість людей. До речі, в середині 1920-х років, коли почалася антирелігійна кампанія, Дід Мороз разом із ялинкою також перетворився в “релігійний мотлох”. Але оновленого Діда Мороза повернули, а йому в пару придумали й Снігоруньку (аналогу якої не існує ніде у світі). Крім того, Дід Мороз був також наділений особливими змістами, який передусім зображував цього персонажа, як типового совєцького громадянина — він брав участь в Олімпіадах, був ударником виробництва. Все у найкращих традиціях СССР.

Для новорічних свят придумували й нові правила святкування. Крім Діда Мороза і Снігуроньки, почали транслювати телезвернення глави держави опівночі і показувати музично-розважальну програму “Голубой огоньок“, яка стала символом совєцького Нового року. Разом з цим з‘явилося застілля за новорічним столом “по-багатому” (із шубами, салатами олів‘є, шампанським, холодцями та тими ж мандаринами). Навіть в умовах тотального дефіциту на прилавки магазинів саме до Нового року “викидали” більше продуктів, ніж зазвичай.

Таке святкування Нового року було проектом для творення нової спільноти совєцьких людей і покращення їхнього настрою. Все ж не так погано, якщо раз на рік можна зібратись за столом, поїсти олів’є та не соромитись почуватися буржуазією.

Совєцький Союз розпався, але традиції, які російські окупанти встигли імплементувати у повсякденне життя мільйонів людей, до сьогодні творять підґрунтя для маніпуляцій та інформаційних кампаній про старі хороші часи і єдність народів-рабів Кремля.

Як би совєцька влада не намагалася змінити самобутність і традиції українців, цього їй не вдалося зробити. Адже у відповідь на знищення української культури, цілі покоління українців виховали своїх нащадків так, щоби вони не здавали наші цінності та боротися за право на свою волю та культуру. Як протягом минулого століття, так і зараз.

Святкуйте українські свята — святого Миколая, Святий вечір і Різдво з кутею, борщем, голубцями та узваром. Дотримуйтеся наших традицій і створюйте нові разом зі своєю сім‘єю, близькими та друзями. Бо саме українські традиції — це те, що тримає нас разом та дає сили боротися з окупантами.