Пам'яті Марти Коломієць

19 Серпня 2020

В грудні минулого року я була членом комісії під час фінального відбору кандидатів для участі в програмі імені Фулбрайта. Я була вражена тим, скільки розумних та мотивованих науковців з усієї України мають бажання розвиватися у своїй справі через обмін досвідом і навчання за кордоном, а потім — втілювати отриманий досвід і розвивати науку в Україні. Туди мене запросила Марта Коломиєць.

Марта народилася в Чикаго в українській сім’ї. Її батьки були вимушені виїхати з України під час Другої світової війни, і зрештою опинилися в США. Марта зростала в українській громаді, була пластункою, ходила до української школи та церкви.

Ще у 1985 році Марта вперше приїхала до України, аби знімати відеоматеріали про В’ячеслава Чорновола та дисидентів. Марту буквально “виставили” з країни через абсурдну підозру, що вона агент ЦРУ. До сьогодні наратив про “агентів ЦРУ” існує в нашому інформаційному просторі і таврує людей із Заходу, чим би вони тут не займалися.

Марта повернулася в Україну в січні 1991 року, аби відкрити тут представництво англомовної газети про Україну “Ukrainian Weekly”, яка видається в США до сьогодні. До 1998 року Марта була журналісткою цього видання. Вона була свідком подій розвалу Совєцького союзу та перших кроків України на шляху до незалежності.

Серед іншого, Марта записала свідчення багатьох людей, які пережили Голодомор 1932–33 років та опинилися після цього в штатах, і передала їх до Конгресової бібліотеки США. Ці свідчення були прийняті Американським конгресом як архівний документ, потім його використовували під час підготовки резолюцій щодо Голодомору, яку сенат ухвалив у 2018 році.

Весь час перебування в Україні Марта брала участь в громадських і політичних подіях — Помаранчевій революції, Революції Гідності, допомагала на початку війни з Росію.

Марта — приклад людини, яка рішуче діє, шукає рішення і завжди “вмикається”, коли бачить проблему. Наприклад, протягом двадцяти років вона допомагала Українському Жіночому Фонду. Це фонд, який сприяє розвитку жінок через підтримку, інформування, фінансову допомогу та захищає права жінок в Україні.

З 2013 року Марта керувала програмою академічних ім. Фулбрайта в Україні (Fulbright Ukraine), фінансована урядом США. У світі ця програма існує з 1946 року, в Україні — з 1992. За час існування її в Україні понад тисяча українців навчалися, стажувалися, проводили дослідження у США та більш ніж 700 американців викладали в українських вищих навчальних закладах і займалися науковими дослідженнями.

Обмін досвідом через співпрацю і спілкування з людьми з інших культур, розширення розуміння їхньої розмаїтості, виховання толерантності — це основне чому навчалися науковці з України, а також люди, які приїжджали сюди з США. Саме такі цінності Марта підтримувала і розвивала в нашій країні. Для неї ця робота була втіленням того, якою вона хотіла бачити Україну — країною, яка прогресує як нація, та яку сприймають і розуміють люди з інших культур.

Випускники навчальних закладів, дослідники та науковці можуть подаватися на програму Фулбрайта. Це можна зробити до 1 листопада. Тут є багато інформації про те, як податися і що для цього потрібно.

Днями отримала звістку, що Марти не стало. Мені дуже не вистачатиме її.

Бо нам всім бракує таких “Март” у світі — українок, які професійно, рішуче, віддано та з коханням до своєї батьківщини роблять свою роботу, втілюючи реальні зміни заради розвитку українського суспільства.

Фото Марти зі сторінки програми Фулбрайта в Україні.