Про можливий відкат мовного закону
14 Липня 202016 липня 2019 року в Україні набув чинності закон про мову. Той самий закон, над яким працювали та за який боролися тисячі людей по всій країні. Виборювали його як у Верховній Раді, так і за її межами — акціями на вулиці та флешмобами у мережі.
В цей же день, але тридцять років тому, ВРУ ухвалила декларацію про державний суверенітет України. Документ визнавав самостійність України у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку нації.
16 липня вже цього року ВРУ мала розглядати антиукраїнський законопроєкт №2362. Йдеться про документ зареєстрований депутатом від “Слуги народу” Бужанським у жовтні минулого року. Нардеп, який публічно ностальгує за совєцьким союзом, хоче русифікувати освіту в Україні.
Вчора ввечері Разумков заявив, що розгляд перенесено на наступний день, бо 16 липня заплановане урочисте засідання з нагоди 30-річчя декларації про суверенітет. Можливий відкат у питанні функціонування української мови як державної, цинічно перенесли на один день. Начебто це зніме відповідальність з керівництва “Слуги народу” за проштовхування антиукраїнських ініціатив та нападів на державну мову.
Чому цей законопроєкт небезпечний? Він передбачає скасування переходу учнів 5-11 класів, які навчаються в російськомовних школах, на українську мову навчання з 1 вересня 2020, а також надає дозвіл викладати “декілька навчальних предметів” російською мовою в усіх українських школах. Для реалізації закону потрібно 56,8 млн гривень — на видавництво додаткових російськомовних підручників. В Міністерстві фінансів ці розрахунки не затвердили та зазначили, що в бюджеті на 2020 рік ці гроші не передбачені. Інші комітети також не схвалили законопроєкт та надали свої зауваження.
Втім, це не стало на заваді для Разумкова та Корнієнка внести законопроєкт до порядку денного. Слуги разом з ОПЗЖ продовжують спекулювати на мовному питанні, вдаючи, що нібито з цим існує якась проблема. Але єдина проблема, яка дійсно є, — це регулярні атаки на українську мову та штучні спроби поляризувати суспільство на цій темі. Адже “захист прав російськомовних громадян”, про який говорять деякі депутати, це одне з гасел, під прикриттям якого Росія розв’язала війну на Донбасі.
Ніхто в Україні не забороняє спілкуватися російською чи будь-якою іншою мовою у побуті — кожен може вільно обирати мову спілкування. Утім, коли йдеться про освіту, чомусь не виникає питань якою мовою мають вчитися в школах діти у Франції, Італії чи у будь-якій іншій країні світу. Всюди мовою навчання є державна мова.
За ці роки безліч людей, для яких українська не була рідною з дитинства, вивчили її та принципово перейшли на неї в побуті. Деяким з них це було складно зробити саме через те, що вони не вивчали українську в школі. Тому дуже важливо, аби діти отримували освіту державною мовою, а ті, хто нею не володіє, мають чудову нагоду вивчити її зараз — до вступу у вищі навчальні заклади, коли треба, наприклад, складати ЗНО з української мови.
Спекуляції на питанні мови дорівнюють спекуляціям на питанні національної безпеки. Повідомте про це народним депутатам, яких ви знаєте та тим, хто пройшов до Верховної Ради на вашому виборчому окрузі. Тегайте їх у постах та пояснюйте, що #МоваНаЧасі. А також приходьте у четвер, 16 липня, на акцію Руки геть від мови! під ВРУ, аби особисто вимагати від народних обранців припинити атаки на українську мову та не голосувати за безглуздий законопроєкт!
Бо мова важлива!