Що відбувається у Гонконгу і чому це важливо

04 Липня 2020

Останні місяці бачимо багато новин про Гонконг і протести, які там відбуваються. Українські медіа частково висвітлюють ці події, але для розуміння небезпеки ситуації для демократичного світу потрібно дивитися на ширший контекст.

Якщо коротко — комуністичний Китай зухвало порушує свої зобов’язання щодо збереження незалежності Гонконгу, знищує права і свободи громадян, проводячи гібридну анексію Гонконгу. Що цьому передувало?

З 1898 року Гонконг перейшов до Британії на правах оренди. Це мало низку передумов — послаблене становище Китаю на той момент через поразки у війнах, а також дипломатичний тиск потужніших держав, серед яких була Британія, яка і “увірвала” собі Гонконг. Право на оренду закріплювалося на 99 років (до 1997 року). Протягом 20 століття під правлінням Британії Гонконг перетворився на процвітаючий регіон — один зі світових фінансових і транспортних центрів.

За цей час Китай також змінюється. У 1970 роках після смерті Мао Цзедуна КНР розпочинає політику реформ. Зокрема, приблизно у цей же період розпочалося обговорення і підготовка до процесу передачі Гонконгу назад під правління КНР.

Британія і Китай у 1984 році підписали спільну китайсько-британську декларацію, яка констатує широку автономію Гонконгу щонайменше до 2047 року за принципом “одна країна, дві системи”. Ця ідея була запропонована Ден Сяопіном у 1980 роках, аби зберегти можливість мирного і гармонійного співіснування територій з різним політичним, економічним і соціальним устроєм в рамках однієї держави. Китай зобов’язався поважати і підтримувати демократичне самоврядування Гонконгу.

1 липня 1997 року Гонконг повернувся під правління Китаю. За умовами Основного закону, Китай зобов’язується як мінімум протягом 50 років (до 2047 року) поважати існуючий політичний та економічний устрій Гонконгу, який має статус спеціального адміністративного регіону Китаю. За собою Китай залишив лише зовнішню оборону — китайська армія охороняє Гонконг та дипломатію — у Гонконгу є свій парламент, уряд, партії, культурні представництва.

Дотримання своїх зобов’язань Китаєм тривало недовго і з початку 2000-х років КНР регулярно намагалася втрутитися у справи Гонконгу. Влітку у 2019 році на уряд Гонконгу чинився тиск з Пекіну, щоб запровадити новий закон про екстрадицію, який дозволив би владі Гонконгу екстрадувати в Китай тих, кого в Пекіні вважають винними в якомусь злочині. Це спричинило масові протести гонконгців.

Кілька днів тому (30 червня) комуністичний Китай ухвалив закон про національну безпеку Гонконгу всупереч волі гонконгців та застереженням урядів інших країн. Тепер китайська влада зможе в обхід місцевого уряду карати за дії, які у Пекіні розцінюватимуть як такі, що “загрожують національній безпеці та підривають державну владу в Гонконгу”.

Про деякі ключові пункти закону. Він має вищу силу, ніж законодавство Гонконгу та міжнародне право, і поширюється на громадян Гонконгу, а також іноземців. За запитом КНР справи передаються в суд Китаю, при чому на засідання суду медіа не допускаються, це саме й стосується справ, які містять державну таємницю.

Уряди наділені правом проводити обшуки людей, приміщень, дозволяється прослуховування. Щоб це зробити, не потрібно фактично жодних адекватних причин. За критику влади КНР можливе довічне ув’язнення, блокування роботи урядових об’єктів визначається як підривна діяльність, і карається позбавленням волі від 10 років до довічного ув'язнення. Акції, мітинги, зібрання — під забороною, співпраця чи виступ на підтримку міжнародних організацій чи іноземців також карається законом.

Діяльність нового органу для “захисту” національної безпеки та його персонал у Гонконзі не підпадає під юрисдикцію місцевого самоврядування, а підпорядковується напряму Пекіну. Кожен засуджений за порушення нового закону не буде допущений до участі у виборах в Гонконзі. Будь-яке майно, яке буде визначено як таке, що пов’язано зі “злочином”, може бути арештовано або конфісковано.

Вже на наступний день після прийняття закону, коли гонконгці вийшли на акції з нагоди 23-ї річниці передачі суверенітету від Британії до Китаю, силовики затримали десятки громадян та застосували проти демонстрантів водомети. Демонстрантів розганяли та затримували нібито через порушення карантину і заборону збиратися групами більше ніж 50 людей.

Відтепер Пекін отримав офіційну змогу відібрати в Гонконгу незалежність, називаючи кожного, хто виступає проти авторитаризму “терористом”. Фактично це легітимізує переслідування та засудження людей за дії, які Китай буде визначати протиправними. Таким чином, Китай грубо порушує принцип “одна країна, дві системи”, закладений в китайсько-британській декларації, яку Китай зобов’язався(!) дотримуватися.

Окрім того, що закон прийняли з великою кількістю порушень, його повний текст був недоступний громадянам та дипломатам для ознайомлення аж до його прийняття. Але навіть після цього він був опублікований лише частково і лише китайською, що є порушенням гонконзьких законів, де англійська є другою державною мовою.

Ще одна серйозна небезпека полягає в тому, що закон може мати зворотну дію, тобто застосовуватися до подій, які сталися задовго до його ухвалення. Прямо у законі про це не сказано, але Пекін залишає за собою право на інтерпретації, як це вже відбувається у випадках переслідувань демократичних лідерів Гонконгу протягом останніх років.

Гонконзькі юристи продовжують вивчати текст закону, але вже очевидно, що комуністичний Китай цілком міг закласти у документ “бомбу сповільненої дії”, яку може використати в будь-який зручний момент.

Чому нам це важливо це знати? Нас об'єднує не лише те, що гонконгці надихалися подіями Революції Гідності у своєму протистоянні. Те, що відбувається — це боротьба за демократію, дотримання реальних прав і свобод громадян, збереження незалежності та протест проти незаконної узурпації влади. Це про те, що в будь-якій точці світу, люди, які прагнуть бути вільними, здатні об’єднуватися і боротися, коли з ними поводяться як з рабами.