Як "лікували" інакодумство за допомогою каральної психіатрії

22 Лютого 2020

“Голодного хворого прив’язували до ліжка і вводили інсулін. Інсулін поглинає в організмі залишки цукру, від чого мозок людини стає перед проблемою смерті. Різні мозкові сигналізації спрацьовують як запобіжники перед настанням наглої смерті, і всю істоту людини роздирає божевільний страх.

Завжди під час введення інсуліну в палаті співав такий космічний хор людського страждання. А ви кажете – пекло. Ось вам пекло! Може, хто з цивілізованих людей бачить кращими муки під інсуліном, сіркою, галоперидолом, трифтазином чи мадетен депо за звичайний розстріл, але я так не вважаю”.

Так у своїй книзі “На протилежному боці від добра” розповідає про інсулінокоматозну терапію в українській психіатричній лікарні із суворим наглядом Василь Рубан, український письменник та дисидент.

Після розвінчання культу Сталіна та засудження масових репресій у совєцької системи з’явилася потреба в тихій позасудовій розправі над інакодумцями. Для цього необхідно було створити “легальний” спосіб утримання цих людей під контролем. Ув’язнення — надто просто, очевидно та гучно. Тому новою ідеологічною лінією стала каральна психіатрія. В її основі лежав вислів, який приписують Хрущову: “Проти соціалізму може виступати лише ненормальний”.

Згідно з “Інструкцією з невідкладної шпиталізації суспільно небезпечних психічнохворих” від 1961 року, будь-яка людина, у якої підозрювали психічні розлади, могла бути шпиталізована до психіатричної лікарні із залученням міліції без повідомлення про це родичів та на невизначений час. Протягом доби комісія з трьох лікарів мала вирішити питання утримання пацієнта в лікарні.

Атропінокоматозна та електросудинна терапії, ін’єкції галоперидолу, тифтазину та сульфозину, фізичні покарання та знущання — це реалії дисидентів, які примусово проходили “лікування” у психіатричних лікарнях. Серед його наслідків були порушення сну, галюцинації, епілептичні напади, втрата пам’яті, нестерпні болі, некроз м’язів, проблеми з ендокринною, травною та дихальною системами, а також з координацією рухів та орієнтацією в просторі та часі. Нерідко після звільнення люди залишалися у здоровому глузді, та вони точно втрачали здоров’я.

Про історію каральної психіатрії, репресивні практики та методи лікування, а також спогади примусово шпиталізованих дисидентів у новому матеріалі спецпроекту “PsycheЯ” від Patriot Defence / Захист Патріотів 

Ілюстрація Іра Лисенко