З Різдвом Христовим!

07 Січня 2020

Традиції — те, що об’єднує та формує наше суспільство, цінності, культуру. Це те, що ми передаємо через покоління і те, на чому наші діти будують своє майбутнє. Через окупацію совєтами, багато українських традицій було знищено, забуто чи витіснено. Як, наприклад, було сконструйовано “комсомольське різдво” чи спеціальні совєцькі ритуали для святкування нового року.

Та, що б не робили окупанти, в них ніколи не виходило повністю поглинути українське “я”. Завжди існували спільноти, які оберігали та продовжували свої національні традиції. В Україні це були повстанці ОУН та УПА.

“Різдво ми, повстанці, святкуємо в землянці”, — так починається одна із повстанських колядок. Повстанці зустрічали різдво у криївці, але жодне свято не обходилося без колядок, різдвяних листівок та, за можливості, й святкового столу.

Різдвяні листівки виготовляли вручну (малювали від руки або на друкарських машинках) або ж у підпільних друкарнях. На листівках зображували не лише традиційні елементи свята, а й додавали свого змісту. Це були повстанці, які прийшли колядувати у село, традиційний Святвечір у криївці та Вифлеємська зірка, на противагу червоній п’ятикутній.

До святкування Різдва у криївці, повстанці готували кілька страв до столу, робили дідуха та прикрашали ялинку. Перед святковою вечерею, усі спільно молились і згадували, яким був рік, співали колядок. А далі кілька слів і побажань завжди говорив командир.
Традиційно на Святвечір готували 12 пісних страв. Що саме до них входило, описав командир УПА Степан Стебельський: борщ з ушками, кутя, вареники з капустою, каша з грушами, гриби, капуста, вареники з картоплею, голубці, квасоля з сливками, колочений горох, пампушки і суш.

Також, повстанці могли прийти в село на святкування Святвечора. Тим паче, у загонах воювали місцеві хлопці, родини яких зазвичай і приймали упівців. Бувало й таке, що місцеві самі виносили їжу повстанцям у ліс, незважаючи на небезпеку.

Дуже часто люди допомагали повстанцям їжею, одягом, взуттям та медикаментами. Тоді кожен знав, що як буде незалежна Україна, то люди житимуть у достатку. Ділилися усім, чим могли.

Святкувати в село повстанці приходили зазвичай вночі. Вони попередньо домовлялись із господарями, які жили на околиці села, поблизу лісу. Обов’язково знадвору залишали вартових, які б контролювали ситуацію. І тут згадуємо відоме повір’я: “моя хата скраю, першим ворога стрічаю”. Тому, навіть якщо вдавалося повечеряти у знайомих селян, потрібно було дбати про їхню безпеку. Адже за такі святкування ціла сім'я могла бути арештованою.

НКВД знали, що зимові свята були дуже важливими для зазвичай релігійних повстанців, тому часто Різдво для них минало у боях. У лісах і селах. Вони розраховували не лише на те, що повстанці не очікуватимуть нападу і втратять пильність, а й будуть знищені морально.

Наприклад, 1946 року повстанців сотні “Бриля” запросили на Святвечір у село Радава на Закерзонні (тепер — територія Польщі). Хоча вони з'явились там досить пізно — близько 11 години вечора, це не вберегло їх від атаки польського підрозділу.

Однак, повстанці дуже швидко перейняли тактику ворога й інколи самі влаштовували акції саме в різдвяні дні.

“У Різдвяну нічку
Намело замети,
Повертались з лісу
Хлопці з кулеметом” (автор колядки Богдан Пришляк).

Повстанська коляда стала сильною духовною зброєю для упівців. А люди, які приймали повстанців у себе вдома, нехтуючи власною безпекою, підтримували дух вояків і зберігали їхню віру в незалежну Україну протягом всього часу совєцької окупації.

Повстанці ОУН та УПА берегли й захищали українську культуру, щоби ми могли далі жити на своїй землі та пам’ятати своє коріння. Сьогодні ж військові, волонтери, активісти і всі українці мають можливість боротись і будувати Україну вже як громадяни найбільшої європейської держави. Зокрема завдяки тому, що свого часу цілі покоління українців були готовими повстати проти найбільших тоталітарних режимів.

Бережіть та продовжуйте традиції вільних українців. Пам’ятаймо, що від ворога слід захищати не лише свою землю, а й свій дух.