Як підводити підсумки року безпечно для свого ментального здоров’я?
25 Грудня 2019Авторки: Валерія Діденко, Юта Коргун, Леся Любченко
Знаєте, як можна розпізнати наближення новорічних свят? У стрічці новин з’являються підсумки року.
До цього ніколи не можна бути готовим — завжди зненацька та завжди недоречно. Тепер ви вимушені сидіти і згадувати, що крутого ви мали протягом року. А якщо нічого? Тобто, вам здається, що ваші досягнення — ніщо порівняно з досягненнями ваших друзів у фейсбуці. Зупиніться, вдихніть глибоко, видихніть. Воно того не варте.
Про те, як підводити підсумки року безпечно для свого ментального здоров’я, як пережити свята комфортно та що робити, якщо вам зараз не до свят, ми поговорили із психотерапевткою та психоаналітикинею Катериною Данилевською. Поговорили — і записали для вас подкаст!
Суспільні стереотипи диктують нам, що вхід у новий рік — подія хоч і не рідкісна, проте грандіозна. Тому варто ретельно проаналізувати усі попередні 12 місяців, скласти перелік зроблених справ, переглянути його — і засумувати.
Що не провели відпустку в Британії.
Що не познайомилися з хлопцем/дівчиною своєї мрії
Що не заробили грошей на власну машину.
Що постійно сварилися з батьками.
Що півроку страждали на депресію.
Що не знайшли сили звільнитися з обридлої роботи.
Здається, що цей рік був жахливим. Особливо це відчуття підкріплюють безліч постів із соцмереж з захопленими відгуками «яким прекрасним був рік, що минає». Проте слід зважати і на те, наскільки там схильні перебільшувати, виставляючи напоказ лише історії особистого успіху і ховаючи глибоко всередині свій біль. Головне — аби не бути гіршим за інших. Проте неможливо прийти першим у цих перегонах.
«Людині, яка внутрішньо наповнена і внутрішньо щаслива, немає потреби кричати про це тисячам людей в соцмережах. У неї є своє щастя, свій куточок, і їй добре в тому. Їй є що сказати про себе хорошого. Немає потреби шукати цього віддзеркалення, підтримки від чужих людей, які скажуть: “О, так, який ти крутий, який ти класний! А я взагалі нічого не досяг”», — каже Катерина.
Навіть попри усвідомлення того, що в соцмережах мешкає позірне щастя, нас може не покидати відчуття власної нікчемності. Здається, що зробив так мало, що ні для кого це не має великого значення, навіть для самого чи самої себе.
Експертка запевняє: часом те, що люди називають «невдалим роком», насправді є поштовхом до зміни парадигм, закликом до екзистенційного осмислення. Саме кризові, сповнені негативних емоцій та травматичного досвіду часи, змушують нас глибше зануритися в себе і подумати: «Що ж мене насправді цікавить в цьому житті? Чого дійсно хочу я, а не мої близькі, друзі чи родичі? Якими є мої внутрішні бажання?».
Стан щастя і задоволення розслабляє, стан розчарованості — спонукає до дій. Тому його можна сприймати як дуже непростий, але подарунок. Якщо людина зможе ним скористатись — тобто зробити внутрішні висновки — якість її життя зміниться колосально. Катерина Данилевська наводить такий приклад:
«Є робота, яка людині не подобається. Але вона буде ходити туди роками і “довбати”, бо вирішила, що мусить стати директором тієї компанії. Ця людина може подумати, що було мало курсів, отже їй треба піти на ораторське мистецтво, на курси з HR і бозна ще скільки курсів — і тоді вона зможе досягти мети. Вона їх усі проходить, а мети так і не досягає. Отже, це був невдалий рік і треба ще більше вчитися. З часом це може призвести до депресії».
Головне питання в тому, що людина робитиме далі. Чи зможе зробити висновки з цієї ситуації? Чи набереться сміливості і визнає, що хоче займатися чимось іншим: малюванням, вирощування квітів чи дизайном? Але як сповістити про таке рішення своє оточення — дітей, партнера, батьків?
Дослухайтеся до себе. Не бійтеся засудження і довіртеся близьким.
Чи варто підводити підсумки року, якщо він був для мене дуже невдалим?
Варто, лише якщо ви цього справді хочете. Зовсім необов’язково прив’язувати підведення підсумків до свята, у такий спосіб підвищуючи можливий стрес від суспільних очікувань. Катерина пропонує перенести це на більш спокійний час:
«Це може бути непроста робота по переосмисленню свого життя, по розумінню того, де я зараз, в якій я точці, куди я далі хочу йти, чи йду я потрібним шляхом, чи треба щось змінювати? Це важлива робота, і її необов’язково прив’язувати до Нового Року чи інших традиційних свят».
Якщо ж ви справді маєте внутрішній поклик — подивитися на своє життя в ретроспективі і зрозуміти, що у вас відбулося за цей проміжок часу, — спробуйте це зробити справді усвідомлено. Не варто витягувати з шухляди список минулорічних планів і з сумом усвідомлювати, що чогось не встиг/ла виконати.
Зверніть увагу на свої навіть маленькі досягнення — саме вони створили вас нового, якими ви є сьогодні. І ви сьогоднішні є якісно кращими за вас учорашніх.
Фіксуйте, що:
— ви стали сильнішими;
— впоралися майже з усім:
— були собою і намагалися бути з собою чесними;
— вижили (а це вже важливе досягнення!)
— старалися, як лише могли.
Напишіть, з ким ви припинили токсичні стосунки, яка квітка цього літа зацвіла на вашому підвіконні, наскільки підвищили майстерність у своєму хобі.
Згадайте, кому ви допомогли, з ким познайомилися, яку нову справу опанували.
Згадайте, які емоції відчували: сум, радість, страх, симпатію, образу, ніжність, нудьгу, любов, заздрість, повагу, розгубленість, каяття. Подумайте, які з них хотіли би взяти з собою в новий рік, а які — залишити.
Головне — не знецінюйте те, що ви відчували протягом року.
Підсумки підведено. Як тепер скинути напругу і з комфортом провести свята?
У передствятковій метушні дуже легко виснажитися — і фізично, й емоційно. Суспільне очікування покладає на нас обов’язок бути радісними, усміхатися та вітати всіх. А що, якщо ні?
«Від того, що на календарі 25-те, 28-ме чи 30 грудня, у мене в житті принципово нічого не змінилося. Щастя не додалося, а я мушу його імітувати, демонструвати близькість та радість, яких я зараз не відчуваю. Але якщо я цього не робитиму, то буду якоюсь нечемною людиною, яка всім псує свята своїм недостатньо хорошим настроєм. Тому має бути такий внутрішній дозвіл — обрати собі контроверсійний шлях», — зауважує психотерапевтка.
Варто мати мужність зізнатися, що «для мене то не є так». Наприклад, що для мене радість приносить щось інше, не пов’язане з уявленням Нового року як свята сімейного і не пов’язане зі святковими приготуваннями.
Тому якщо для вас не є атрибутами свята:
— посиденьки перед телевізором,
— безліч тарілок з різноманітними наїдками,
— подарунки під ялинку,
— бенгальські вогні,
— тривалий сон зранку 1 січня,
— сімейне застілля,
дозвольте зламати систему. Зробіть щось для себе і так, як вам буде найкомфортніше. Святкуйте наодинці, закутавшись у плед з кружкою ароматного глінтвейну та згадуючи найприємніші моменти року. Святкуйте з друзями, граючи у твістер або кидаючись сніжками (якщо сніг таки випаде ). Святкуйте з незнайомими людьми під ялинкою на головній площі міста. Або ж не святкуйте взагалі, якщо вам так хочеться. Дозвольте собі зробити щось для себе — це ваше життя і ваш новий рік:
«Єдина людина, яка найкраще зможе подбати про нас, — то є ми самі. І це як ніколи важливо пам’ятати під час новорічних свят».
Команда спецпроекту «ПсихеЯ» вітає вас з прийдешніми святами та бажає гарно відпочити і віднайти свій внутрішній баланс. Дякуємо, що залишаєтеся з нами.
P.S. Вірити у чудо — зовсім не соромно. Головне — вірити не лише в нього, а й у власні сили.