Про бюджет на медицину в 2020 році

13 Жовтня 2019

Кожної осені відбувається процес фіналізації проекту бюджету на наступний рік. Про важливість якісної підготовки до цього етапу і його пріоритетність чудово написав Павло Ковтонюк.

З ключового

➡Україна залишається однією з країн Європи з найнижчими державними видатками на медицину у Європі (це не враховуючи приватні витрати пацієнтів). Разом держава та місцева влада витрачають на медицину близько 3% від ВВП. У порівнянні з країнами Східної Європи це у два рази менше. В Західної Європи цей показник ще більший.

➡У таких умовах наша країна проводить докорінні зміни системи охорони здоров’я. Це робить процес змін складнішим. Разом з цим ми повинні мати реалістичні очікування — ривок у збільшенні фінансування в сьогоднішніх економічних умовах зробити неможливо.

➡На програму медичних гарантій Міністерство фінансів України виділило 72 мільярди гривень. Це гроші, які НСЗУ Національна служба здоров'я України направить на оплату медичних послуг та ліків за принципом “гроші за пацієнтом”. Цього має бути достатньо, щоби зміни на рівні спеціалізованої допомоги розпочалися. Але грошей небагато, тому початок змін буде доволі важким.

➡У цій ситуації вкрай важливо не забувати про фінансування ліків і поступово його збільшувати. Адже наразі ліки — одне з найбільших джерел витрат з гаманців населення.

В Україні витрати на лікування з кишені складають таку ж частку від ВВП, як і державні видатки — близько 3%. Це дуже багато. Такий стан речей робить витрати на медичні послуги та ліки катастрофічними для пацієнтів.

➡Враховуючи стан з фінансуванням, потрібно шукати нові джерела додаткових коштів на ліки. Це можуть бути акцизи на тютюнові вироби, їхні замінники та алкоголь.

У світі є поширеною практика спрямування частини цих коштів на ліки. Нам би це також дало можливість збільшити фінансування, щоби забезпечити ліками пацієнтів, які найбільше їх потребують, та витрачають на це великі кошти. Поки таку пропозицію відхилено.

Найбільше дивує факт, що у цей період на засідання бюджетного комітету Верховної Ради України не з'являється ніхто з політичного керівництва МОЗУ. Тобто ні міністр, ні заступники не з'являються для того, щоби працювати з депутатами над питаннями фінансування охорони здоров'я. Усі зайняті важливішими справами.

Таке ігнорування цього процесу може вилитись у проблеми з бюджетом, які пізніше буде значно складніше, а то й неможливо виправити. Час переходити від розмов про фаховість до її демонстрації.