Про мотивацію лікарів

15 Червня 2020

Про важливість мотивації лікаря у вашому одужанні.

Хороший лікар — це той лікар, який ХОЧЕ вам допомогти. Часто це можна почути від Oleksandr Linchevskyy — торакальний хірург, ексзаступник міністра охорони здоров’ в часи, коли наша команда працювала в МОЗ України. Він зокрема займався змінами у системі медичної освіти, котра дуже впливає на мотивацію лікарів. У світлі загрози скасування ЗНО та загалом нападок на трансформацію системи охорони здоров’я, раджу почитати його колонку. Кілька пунктів про те, як пов’язана мотивація лікаря і тривалість життя середньостатистичного українця.

Все починається ще зі школи — жоден університет не може виховати лікаря з будь-якого.

150 балів на ЗНО при вступі на медичні спеціальності — як же сильно довелося за це боротися. Кампанію на фейсбук можна почитати під гештегом #мінімум150.

Раніше мінімальний прохідний бал абітурієнтів на медичні спеціальності досягав 103 балів. На одну з найскладніших професій у світі був найнижчий прохідний бал серед усіх спеціальностей в Україні. Що дозволяло будь-кому вступити на медика і вбивало мотивацію тяжко працювати заради знань ще до вступу в університет.
Однак, це було дуже зручно корупціонерам, які використовували лінивих чи розгублених студентів наче дійних корів, аж до отримання ними диплому, звісно ж, купленого. Тільки от про те, що потім цей студент лікуватиме людей, ніхто не переймався.

Сьогодні 150-бальний поріг обов’язковий для абітурієнтів. Це не так вже й багато, але вже є першим свідченням того, що студент готовий докладати зусиль, щоби стати медиком. Нові умови вступу не викорінюють проблему корупції у закладах вищої освіти, однак вже відсіюють значну частину випадкових людей у професії.

В університеті лікар має усвідомити — знання важливіші, ніж зв’язки.

На жаль, поки що медичні університети здебільшого переконують у зворотному. Цьому сприяє корупція в університетах та лікарнях, коли за іспити та працевлаштування можна просто заплатити чи “домовитися” зі знайомими.

➡ Світло в цьому тунелі запалило впровадження з 2019 року ЄДКІ (Єдиного державного кваліфікаційного іспиту). Це комплексна система атестації знань студентів, яку необхідно здавати у два етапи: 3-му курсі та під час випуску з університету. Це ще не #перемога, однак вже хороший старт для того, щоб показати студентам, наскільки важливо сумлінно здобувати знання впродовж всього навчання. З ЄДКІ відповіді неможливо просто заучити чи списати, він значно зменшує можливість корупції й дає змогу справедливо оцінити рівень освіти. Його можуть здати лише найбільш вмотивовані студенти.

➡ Ще одна важлива зміна, яку МОЗ необхідно продовжувати втілювати — автоматичний розподіл на спеціальності інтернатури. Доки студенти можуть заплатити за інтернатуру, в них не буде мотивації старатися вчитися для того, щоб потрапити в омріяну лікарню.

На роботі — від поклоніння портретам до слідувань міжнародним протоколам.

➡ Минулого року почала діяти система безперервного професійного розвитку для лікарів. Всі знають, що лікар має вчитися все життя, однак раніше система охорони здоров’я не мотивувала медиків до цього. Необхідно було обов’язково раз на 5 років прийти на факультет післядипломної освіти й відсидіти кілька тижнів курсів, інакше навчання не просто зараховувалося. У світі, де кожні 26 секунд з’являється нова медична стаття, а кожні декілька місяців обсяг медичних знань подвоюється, вважати таку систему оновлення освіти ефективною дивно.

Тепер лікарі можуть здобувати знання там, де хочуть і у тому форматі, який вважають найкращим. Не обов’язково раз на 5 років витрачати час на те, що має сумнівну ефективність, якщо лікар самостійно вкладається у свій професійний розвиток щодня й прослуховує семінари та лекції від колег в Україні чи за кордоном. Або вечорами слухає онлайн-курси.

➡ А ще просунуті лікарі можуть застосовувати на практиці передовий медичний досвід. З 2016 року затверджено наказ, який дозволяє лікувати за міжнародними протоколами лікування.

Практика лікувати так, “бо раніше так було” чи “бо так робив якийсь академік” чи “нам так сказали” має відійти у минуле. Доказова медицина не існує в нафталінних кабінетах — вона живе і змінюється у світових дослідженнях, за якими лікар мусить постійно слідкувати. І тепер він має таке право.

Ось так, крок за кроком, вибудовується мотивація лікаря докопатися до причини вашого поганого самопочуття та виправити її. Бажання навчитися, розібратися і володіти передовими навичками не беруться нізвідки. Система освіти, система охорони здоров’я, має підтримувати це бажання й направляти його в правильний бік. Натомість роками вона просто його вбивала чи використовувала, тому зокрема в нас так мало по-справжньому вмотивованих лікарів й так багато неправильних діагнозів, виписаних фуфломіцинів та неуспішного лікування. Знадобляться роки, щоби виправити це. Але фундамент вже закладено — головне не зупинятися.