Про загрозу для розвитку та навчання лікарів

Наукові дослідження, медична наука та технології розвиваються надшвидкими темпами. Тому ефективному та спроможному лікарю треба постійно оновлювати свої знання та навички й регулярно розвиватися. Це невіддільна складова медичної професії, яка стосується як кожного медика, так і пацієнтів, які заслуговують на найбільш сучасну, ефективну та безпечну медичну допомогу.

Для цього в Україні було запроваджено систему безперервного професійного розвитку лікарів (БПР). Якщо коротко — це сучасний підхід до навчання лікарів, який зробив їх незалежними у виборі формату навчання та тем, скасував монополію на ринку надавачів освітніх послуг, спростив процедури атестації, прибрав потребу заповнювати купи папірців, сприяв зростанню конкуренції, а отже якості освітніх заходів між провайдерами освітніх послуг, дозволив нівелювати корупційні ризики та імітацію навчання на різних “курсах”, які часто відбувалися лише формально. Загалом цей підхід став більш раціональним, ефективним та зручним для лікарів та почав замінювати застарілу систему, яка існувала ще з совєцьких часів. Про це більше тут.

І тут зненацька керівництву МОЗ України закортіло “удосконалити” систему безперервного професійного розвитку лікарів. Для цього були ініційовані зміни до постанови № 302 КМУ, яку було прийнято ще у 2018 році. Зміни, які пропонує керівництво МОЗУ наразі, можна переглянути тут.

Загалом вони виглядають як зухвала спроба монополізувати ринок професійного розвитку лікарів та поставити “свою” людину для контролю за ринком. При цьому велика частина процедур у новій постанові прописані так, аби їх виконати було дуже складно чи часом неможливо.

Коротко про те, що було, та що пропонують змінити.

В цьому році планувалося створення агенції з питань безперервного професійного розвитку, яка мала б вести реєстр провайдерів БПР, а також стежити за якістю заходів, які пропонуватимуть українським лікарям ці надавачі освітніх послуг.

У новому проєкті згадка про таку агенцію повністю зникла. Натомість пропонується створення електронної системи, в якій будуть зареєстровані медики та провайдери освітніх послуг, а керувати нею буде так званий “адміністратор системи”. В проєкті змін не прописано хто це буде та за якими принципами та критеріями буде призначатися адміністратор. Єдине уточнення в постанові — його призначатиме МОЗ України. При чому зазначено, що адміністратор самостійно встановлюватиме порядок надання доступу до системи всім медикам, провайдерам, органам влади та іншим учасникам БПР. Фактично від адміністратора, невідомого наразі, залежатиме робота цілої системи БПР.

Зараз лікарі самі обирають що, де і коли вивчати, орієнтуючись на власні інтереси, можливості та потребу в удосконаленні тих чи інших знань та навичок. Це можуть бути різні конференції, курси, лекції, тематичне навчання та семінари чи стажування в Україні та за кордоном. Зараховується й публікація чи огляд в авторитетному журналі з імпакт-фактором. Тобто можливості й різноманіття у виборі необмежене. Єдина встановлена вимога для лікарів — набрати мінімально 50 балів протягом року. При цьому отримані знання за кордоном визнаються автоматично, а нарахована кількість балів подвоюється, що своє чергою мотивує лікарів вивчати та покращувати знання англійської мови, яка є мовою медичної науки, та стимулює їх переймати прогресивний досвід.

У новій постанові створено низку перепон, особливо для іноземних провайдерів медичних послуг. Чому? Постанова передбачає, що освітній захід може бути зараховано, виключно якщо провайдер внесений до електронної системи. Тобто іноземні надавачі послуг мають пройти низку бюрократичних перепон, аби в цю систему потрапити. Чи будуть іноземні провайдери займатися перекладом документів та виконанням інших вимог, аби потрапити на український ринок? Скоріше за все ні.

Це однозначно впливатиме негативно на кількість можливостей отримати якісні та сучасні знання для лікарів, демотивуватиме їх брати участь в міжнародних освітніх заходах чи десь публікуватися.

За попередньою постановою, прийнятою у 2018 році, гроші на професійний розвиток лікарів вже з 2020 року мали “ходити” за лікарями. Це означає, що лікарі мали отримувати компенсацію за участь у конкретних освітніх заходах, які їх цікавлять, та дійсно покращують їхній професійний розвиток. Для цього в бюджеті була закладена визначена сума коштів. Але ці гроші зрештою потрапили у фонд боротьби з COVID-19.

У змінах до постанови не прописано як буде фінансуватися діяльність "адміністратора" та робота електронної системи загалом, а також за які кошти її буде створено. У проєкті постанови та супровідних документах про це не вказано абсолютно нічого. Тоді питанням залишається, якими будуть джерела фінансування — чи роботу системи будуть оплачувати провайдери послуг чи самі лікарі? Ще одне питання щодо коштів з бюджетних програм на БПР. Дуже ймовірно, що вони за старим способом підуть на утримання державних закладів державних освітніх закладів — традиційних монополістів на ринку післядипломної медичної освіти.

Можливість провести освітні заходи зараз мають університети, лікарні, громадські організації, фахові професійні організації. Вони вільно можуть відповідно до інтересу, попиту та необхідності в тих чи інших знаннях запрошувати спікерів та проводити події, які зараз на часі для медиків.

В новій постанові є низка перепон щодо організації освітніх заходів. Наприклад, в постанові визначено, що провайдер повинен надати деталізовану інформацію про проведення заходу не пізніше, ніж за 6 місяців до події. Зміни до заходу можна внести не пізніше, ніж за три місяці до проведення. Тобто якісні заходи, заплановані спонтанно чи пізніше за ці терміни, провести буде неможливо. Також це впливатиме на гнучкість та можливість впровадження змін щодо події та взагалі шанси, що вона відбудеться. Це тягне за собою щонайменше невизначеність у плануванні, часові, фінансові втрати та особливо складнощі для лікарів.

В постанові також розмито прописані правила відмови, які за собою залишає “адміністратор”, якого поставить МОЗ України, до того ж без прописаних чітких критеріїв відмови (умовно, бо щось не сподобалося). А це — пряма загроза ручного управління та допуску на ринок визначених провайдерів.

Найцікавіше, що якщо ці зміни приймуть, то за постановою, наступну подію провайдери освітніх послуг зможуть провести лише через 6 місяців від того дня, як вона почне діяти. Пів року можливостей проводити заходи та навчатися для лікарів й провайдерів буде втрачено, що створить значні незручності як для всіх учасників системи. І на додачу це все відбуватиметься в той час, коли триває пандемія COVID-19, тож потреба оновлювати знання і вдосконалювати навички нікуди не зникла, а стала ще більш актуальною та навіть критично необхідною.

Більше про зміни в постанові та чому вони небезпечні, можна почитати в колонці Младлени Качурець.

Схоже, керівництву МОЗУ не потрібен якісний та сучасний розвиток медиків та гідні й зручні умови, аби вони могли навчатися та удосконалювати свої знання. Все зовсім навпаки. З ініційованих змін виглядає, що основна мета керівників міністерства — це створення перепон для всіх учасників системи та встановлення ручного контролю за ринком БПР. Саме так виглядає декларативна турбота про гідні умови роботи для лікарів, а відповідно й здоров’я пацієнтів.

Аби ці зміни не було прийнято в такому вигляді, дуже важливо надати розголосу цьому та пояснити, чому ці зміни небезпечні для кожного. Це можна зробити, написавши допис в соціальних мережах зі згадуванням керівництва МОЗУ та прем’єр-міністра Дениса Шмигаля чи написати звернення на сайт Міністерства охорони здоров'я України тут чи на сайті Кабінету Міністрів України тут.

Українські лікарі заслуговують на зручну та прозору систему для розвитку, яка враховуватиме їхні інтереси та потреби, а пацієнти — на якісну та сучасну медичну допомогу!