Як Степанов присвоїв собі єМалятко

07 Жовтня 2020

Днями було багато новин про оновлення сервісу для батьків єМалятко. Тепер єМалятко стало 2.0. Цей сервіс дає можливість молодим батькам зробити низку необхідних речей онлайн одразу ж після народження дитини всього за однією електронною заявою — наприклад, зареєструвати дитину для отримання свідоцтва про народження чи зареєструвати її місце проживання.

Це суттєво спрощує життя батькам, адже їм не потрібно йти до державних установ, стояти в чергах чи нести кудись якісь папірці. Це справді крута і зручна річ, яку запустив уряд. Але це був уряд Володимира Гройсмана. Ще в липні минулого року було ухвалено постанову про те, що сервіс має повноцінно запрацювати з січня 2020 року з десятьма послугами. Знаю молодих батьків, які ним вже користувалися, і були дуже задоволені.

Цікаво спостерігати, як на оновленні сервісу активно піаряться люди, які фактично не мали жодного до цього стосунку. Без них так чи інакше сервіс би запрацював. Ось тут такий приклад.

Коли немає чим похвалитися чи показати реальну роботу, доводиться брати чужі здобутки та видавати їх за свої. Або ж просто, шукаючи легкі рішення складних проблем (яких насправді не буває), згортати корисні ініціативи, а потім самим же героїчно їх рятувати. Що нещодавно ми спостерігали з бебі-боксами.

Це дуже поширене явище в українських реаліях, особливо в політиці. Коли зі зміною влади навіть корисні ініціативи критикують чи просто згортають, бо їх втілили “попередники”. Або ж через певний час їх просто “оновлюють”, додавши якусь невелику дрібницю чи цинічно крадуть і дають цьому нову назву.

Це погана культура, що сильно відрізняє нас від розвинутих спільнот. На заході політики впроваджують все передусім для громадян і мають за честь продовжувати ініціативи, які започаткували попередні колеги. Їм не складно сказати, що те, що розпочав минулий уряд, конкретний політик чи президент — справді корисна річ, тому її треба підтримувати та розвивати. Головна мотивація тут не рейтинги чи вихваляння, а реальна турбота про добробут, комфорт чи здоров’я громадян. Нам треба цьому навчатися.

Адже тяглість та системна робота — цінності й навички, які досі не вкорінилися в українських інституціях, але без яких неможливо побудувати ефективне державне управління. Якщо далі будуть продовжувати перейменовувати, згортати чи нищити круті ініціативи, ми не зможемо нормально розвиватися.