Які зміни відбуваються в тубдиспансерах і чому
05 Березня 2020Зараз в соціальних мережах і медіа дуже активно обговорюється питання змін у наданні медичної допомоги людям, які мають туберкульоз. Без маніпуляцій, поширення фейків і залякування, звісно, не обійшлося. Мовляв, тубдиспансери закриють, хворі на туберкульоз залишаться на вулиці та будуть поширювати хворобу серед здорових людей. Але це зовсім не так.
Якщо коротко: система надання протитуберкульозної медичної допомоги в Україні зараз вкрай застаріла та залишилася нам у спадок ще від Совєцького Союзу. На той час, коли ця система створювалася, не було ефективних ліків проти туберкульозу, тому пацієнтів розміщували у протитуберкульозні лікарні, диспансери або санаторії на тривалий час. Тепер такі ліки є, вони доступні в Україні і за пару тижнів їх прийому людина припиняє поширювати хворобу. Але попри це система все одно залишилася застарілою.
Вона неефективна в плані лікування і доцільності витрачання коштів, а головне — згубна для пацієнтів. Те, що відбудеться з квітня 2020 року, — це впевнений крок, аби систему змінити та підлаштувати під найкращі міжнародні практики, які існують у світі.
Як зараз виглядає ситуація з туберкульозом в Україні:
- Туберкульоз залишається серйозною проблемою для системи охорони здоров‘я України. Зараз ми на другому місці в Європі за захворюваністю на туберкульоз. В Україні у 2018 році зафіксовано 62,3 випадки на 100 тисяч населення. Для порівняння: в США він становить 2,8, Німеччині — 7, Франції — 9, у Польщі — 16.
- Майже кожен четвертий випадок туберкульозу в Україні — це мультирезистентний туберкульоз (МРТБ). Тобто такий, що не піддається лікуванню протитуберкульозними препаратами першої лінії. За кількістю хворих із такою формою туберкульозу ми серед “світових лідерів”. Цьому частково сприяла неефективна система надання допомоги в туберкульозних диспансерах. Адже тривале перебування в стаціонарі та відсутність розділення хворих з різними формами туберкульозу збільшує ризик повторного зараження та сприяє поширенню МРТБ.
- Лікування туберкульозу — тривалий процес. Чутливі форми лікують не менше 6 місяців, при резистентних — тривалість лікування може досягти 2 років.
- У разі якщо лікування є ефективним, то уже за два тижні пацієнт припиняє виділяти туберкульозні палички і почуває себе краще. Покращення самопочуття — найбільший ворог, адже складається ілюзія, що ви одужали, а лікарі змушують приймати ліки. Від цих ліків нудить, болить голова та з'являються інші побічні реакції, і люди приймають самостійне рішення припинити лікування. Але паличка ще живе в організмі і як тільки пацієнт припиняє лікування, швидко відвойовує втрачені місця організмі, формуються стійкі форми. 20% хворих на чутливі форми та понад 40% пацієнтів з резистентним туберкульозом в Україні припиняють лікування.
- Стосовно забезпечення ліками, то нині в Україні безоплатні всі заходи вчасної діагностики туберкульозу і всі ліки для лікування різних форм захворювання, доступні у світі. У 2019 році ми зареєстрували та закупили найсучасніші препарати для лікування туберкульозу, які дозволяють вилікувати навіть хронічні форми. Ліки закуповує МОЗ України за окремою програмою.
Як зараз надається допомога:
Лікування в більшості тубдиспансерів України є неефективним, небезпечним для пацієнтів та для епідеміологічної ситуації в Україні. Чому?
- В розвинених країнах пацієнти з туберкульозом перебувають в стаціонарі близько 14 днів (таку тривалість перебування в стаціонарі також рекомендує ВООЗ), далі — лікування відбувається амбулаторно. Тобто пацієнти можуть жити звичним життям, ходити на роботу, зустрічатися з родичами і друзями, регулярно приймаючи ліки.
Натомість в Україні середня тривалість перебування хворого в туберкульозному диспансері — 87,94 дні. В деяких регіонах навіть більша за 100 днів. Приміром, у Полтавській області тривалість перебування пацієнта на ліжку становить 130 днів, на Луганщині — 127.
- Умови в тубдиспансерах не завжди відповідають вимогам інфекційного контролю, що сприяє поширенню резистентних форм туберкульозу та часом зараженню самих медичних працівників. Також умови проживання в деяких тубдиспансерах бажають кращого: немає гарячої води, неповноцінне харчування. Часом пацієнтам треба неформально доплачувати за речі, які необхідні для нормального життя — мийні засоби або кращу палату. В таких умовах людям доводиться жити в ізоляції місяцями.
Загалом таке лікування сприяє внутрішньому інфікуванню хворих, викликає стійкість до протитуберкульозних препаратів, призводить до надмірних витрат бюджетних коштів, ізолює людину, обмежує її права та часто принижує гідність.
- Зараз в Україні 93 заклади, які займаються виключно лікуванням туберкульозу. Є тенденція до їх зменшення — протягом останніх десяти років було скорочено близько 40 таких закладів.
- Фінансування галузі високе. На утримання туберкульозних закладів у 2018 році з бюджету виділили 1 млрд 994 тисяч грн. Для порівняння на лікування інсультів — 539 млн грн, інфарктів — 436 млн грн. І це при тому, що в Україні серцево-судинні захворювання є причиною 67% усіх смертей.
Багато диспансерів є неефективними не лише у плані лікування, а також витрачання бюджетних коштів. Є лікарні, де невелику кількість пацієнтів обслуговує більша частина медичного (лікарі, медсестри, санітарки) та немедичного персоналу (бухгалтери, охоронці, двірники). Додаткові і дуже великі витрати також йдуть на утримання стін та великих територій диспансерів.
Приклад такого кейсу на Чернігівщині:
- Один лікар надає допомогу всього 14 пацієнтам на рік (у 2018 році фактично було зайнято 119 ставок і вони пролікували 919 пацієнтів за рік. Зважаючи на доплати для працівників галузі — це величезні витрати на заробітну плату.
- Бюджет закладу у 2019 — 105 млн гривень.
- Тобто на одного пацієнта — це близько 115 тисяч гривень на рік (врахуйте, що ліки закуповуються за окремою програмою, і в цю суму не входять).
Як має бути:
За рекомендацією ВООЗ, Україна має рішуче впроваджувати сучасні форми амбулаторного лікування. Такі пацієнтоорієнтовані підходи впроваджуються зараз в Україні. Вони передбачають, що за відсутності спеціальних застережень пацієнт може продовжувати лікування вдома під наглядом медичних працівників. Це допоможе розвантажити лікарні й створити гідні умови для тих пацієнтів, які обов’язково потребують стаціонарного лікування туберкульозу.
І в Україні вже є успішні приклади впровадження сучасних підходів у лікуванні туберкульозу. Наприклад, в Одесі:
Одеський обласний центр соціально значущих хвороб поєднали лікування туберкульозу і ВІЛ — об’єднали три тубдиспансери і Центр протидії СНІДу. Рішення про об’єднання саме цих медзакладів не випадкове. Адже на Одещині щороку реєструють понад 3 тисячі нових випадків хвороби на туберкульоз, з них половина також має ВІЛ. Об’єднання закладів дало можливість підходити до вирішення ситуації комплексно.
- Лікування одного пацієнта в стаціонарі коштує 9 373,12 грн.
- На стаціонарному лікуванні залишають лише пацієнтів, які залишаються заразними.
- Середній термін госпіталізації — 34 дні, було 232 дні для мультирезистентної форми і 90 для звичайної.
- В наявності 11 моделей амбулаторного лікування, які пацієнт може обрати разом з лікарем.
- Лікарі контролюють прийом ліків за допомогою сучасних технологій — відео-ДОТ (коли пацієнт надсилає відеозвіт про прийом ліків) або SmartBOX (лікар контролює прийом ліків за сповіщеннями (sms), які приходять на телефон кожного разу коли пацієнт відкриває банку для ліків).
- На зарплати використовували 75% бюджету. Тому було прийнято рішення про оптимізацію кількості працівників за рахунок адміністративних посад і людей пенсійного віку. У 2016 році тут працювало 1100 осіб, з квітня 2020 — буде 592. Ефективність лікування зросла.
- Кількість ліжок скоротили вдвічі. Зменшення кількості ліжок не призвело до збільшення хворих на туберкульоз.
Що буде замість тубдиспансерів:
- У кожній області залишається мінімум один великий заклад — фтизіатричний центр або центр легеневих хвороб. Тут хворі на туберкульоз зможуть перебувати на стаціонарному лікуванні за необхідності. Крім цього, продовжать роботу кабінети у районах, де пацієнти зможуть отримувати ліки.
- З квітня 2020 року НСЗУ Національна служба здоров'я України буде оплачувати пролікований випадок туберкульозу за тарифом 20663 грн на рік.
- Тариф включає діагностику, лікування в стаціонарних та амбулаторних умовах та безоплатні ліки за державною програмою. Ліки для лікування туберкульозу МОЗ України закуповує окремо через централізовані закупівлі. Комунальні послуги оплачує місцева влада.
- В Україні вже давно почалася реорганізація та оптимізація медзакладів, які опікувалися хворими на туберкульоз — як лікарень, так і санаторіїв (ця тема потребує окремого посту). Але цей процес почався нерівномірно, а в окремих регіонах не проводився взагалі. Рішення про запуск оптимізації залежить від місцевої влади. І є кілька причин, аби прискоритися.
Перша — це старт нового принципу фінансування медичних послуг з квітня 2020 року. Що якісніші послуги надаватиме медзаклад, то кращими будуть фінансування та можливості для розвитку. Йдеться про якість надання послуг і виконання вимог НСЗУ.
Друга — в листопаді минулого року Кабмін ухвалив Концепцію розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню. Один з пунктів передбачає здійснення реорганізації та злиття протитуберкульозних закладів в єдиний в регіоні заклад такого профілю.
Не ведіться на провокативні заголовки і сумнівні матеріали, які активно поширюють брехню і маніпуляції про процес змін у тубдиспансерах. Раджу окремо уважно прочитати і поширити правдиві матеріали з докладним поясненням ситуації:
Кілька важливих дописів про туберкульоз:
- Тут можна перевірити свої ризики захворіти на туберкульоз, пройшовши короткий тест від Центр громадського здоров’я України
- Поширені міфи про туберкульоз та їхнє спростування .