Чому ідентичність важлива для психічного здоров'я

13 Січня 2020

Питання ідентичності, власних кордонів та сприйняття себе в мінливому світі справді важливе, і, здається, для нашого суспільства — критичне. Воно важливе як у контексті запоруки психічного здоров’я людини, так і здорового співіснування кожного у суспільстві.

Ідентичність можна визначити як стале і цілісне сприйняття себе вчора, сьогодні і завтра. Це сукупність наших переконань, знань, досвідів, ролей, ставлень до речей, поведінки і темпераменту. Зверніть увагу, що тут мова не йде про посаду, улюблену футбольну команду чи різдвяне кіно.

Це також вміння прийняти себе як цілісну особистість попри власну певну суперечливість, чи навіть парадоксальність. Завдяки цьому прийняттю ми можемо знайти своє місце у світі та прийняти парадоксальність та інакшість інших людей. Саме це нам і потрібно для життя в єдності, хоч і не однаковості.

Ідентичність дає нам самоповагу, здатність переживати зміни, сприймати кордони інших людей, не відчувати руйнівну порожнечу на самоті, після розриву стосунків чи відокремлення дорослих дітей.

Ми не припиняємо бути собою, коли втрачаємо стосунки чи повертаємося з війни чи тривалої подорожі. Або навіть все водночас. За все життя в нас змінюється не те що робота, а й кожен атом, але ми не перестаємо бути собою. Коли ми спираємося на власну ідентичність, нам не однаково до світу довкола, для нас немає “нічиєї землі”, ми не відсторонені спостерігачі за своїм життям — ми є рушіями змін у ньому, ми не зливаємося з тим, що життя нам підсовує, і не тримаємося зубами за речі, які нам колись хтось нав’язав.

Наявність в людини ідентичності — ознака психічного здоров’я і певна гарантія здатності вибудувати близькі стосунки та знайти місце в суспільстві. Стан, протилежний описаному, вважають однією із ключових ознак межового розладу особистості та симптомом інших психічних розладів. В такому разі людина постійно питає себе: “Хто я і чим мені заповнити порожнечу всередині?” Або, радше, несвідомо щодо цих тонких матерій марно намагається дати собі раду.

Порушення ідентичності описують як непевність щодо кар’єри, життєвих виборів, цінностей, цілей, прив’язаності і дружби. Таке буває з усіма упродовж життя, але в разі межового розладу особистості це триває постійно. 

Розмиття ідентичності у пацієнтів із межовим розладом особистості проявляється, зокрема, в нездатності об’єднати в собі як власні хороші і погані прояви, і такі прояви в інших. В результаті людина смикається від одного полюсу до іншого і змінює ролі (часом навіть кардинально) в залежності від середовища, в якому вони знаходяться, від обставин чи від того, що про них думають та можуть думати інші. 

З 1980-х була прийнята концепція, що люди з цим розладом агресивні, нестабільні, схильні до антисоціальних чи суїцидальних дій, такий собі психований вовк-самітник. Та зараз говорять про ширші і розмитіші межі розладу, навіть “тихе” межове порушення особистості, спрямоване всередину себе. Також відзначають значно більшу поширеність чи діагностованість межового розладу серед жінок. 

Виділяють такі стани (не стадії) ідентифікації: пауза; “взяли, що давали”; розмиття ідентичності та досягнення ідентичності. Це адаптований переклад термінів. 

1. Пауза — це стан продовжених пошуків себе, коли ідентичність не знайдено, але руки не опустилися.
2. Люди, у яких становлення ідентичності відбулося за принципом “взяли, що давали” чи “як всі, так і я”, навіть не починали пошуки себе. Вони прийняли приготовану обставинами для них роль — приміром, з того, що доступне в освіті і культурі, мові, серіалі чи програмах на телебаченні.
3. Розмиття ідентичності означає недоладність життя, важкість у втіленні соціальних ролей, зміну партнерів, професій чи релігійних сект, яким така людина ніколи не буває віддана, або злиття із партнером (чи дитиною) настільки, що після розриву стосунків люди втрачають себе. У цьому стані можливий також вибір так званої “негативної ідентичності” — рішення відмовитися від свого статусу і пуститися берега. В нашій мові є хороше слово для розмитої ідентичності — неприкаяність.
4. Досягнення ідентичності — коли людина пройшла період дослідження та взяла на себе ідеологічні, професійні, міжособистісні зобов'язання в різних площинах життя, а також визначилася із власними цінностями. Якщо коротко — ми знайшли себе в цьому мінливому, навіть хаотичному світі, і залишаємося собою у різних ситуаціях.

Чи існує стабільність чи змінність статусів ідентифікації? Тобто чи може людина змінити свою ідентичність? Дослідження на цю тему вказують, що хоч і існує загальна тенденція до прогресу статусів від паузи до досягнення ідентичності, траєкторія її розвитку може бути нелінійна. Процес дослідження/пошуків, які лежать в основі ідентичності людини, можуть тривати протягом усього життя. , 

Безпека і свобода, які свідомо відстоюють, також можуть бути координатами власної ідентичності. Це досвід, цінності, соціальні та історичні ролі. Все за визначенням ідентичності. Це “дві великі різниці” зі свободою та безпекою, яких прагнуть будь-якою ціною, навіть і в союзі з ворогом.

І, знову ж таки, безпека є базовою потребою людей, не можна заборонити її прагнути. До речі, саме тому завдяки категорії безпеки людьми так легко маніпулювати. Аби уникати таких маніпуляцій, важливо пам’ятати, що не можна обміняти безпеку на свободу чи вчинити навпаки.

Питання смаку, як-от кіно, музика, вірші, їжа не є приводом для ворожості. Але якщо вас дратують дрібниці, справа не в дрібницях. Справа в обставинах, рисах, ідентичностях, що ці розбіжності породили. Нам справді треба зробити велику роботу з пошуку зрілої ідентичності — особистої і національної. Ідентичності, за якої ми завжди матимемо опору, орієнтири та віру в себе.