Про антисоціальний розлад особистості

07 Червня 2020

Коли ми читаємо про випадки насильства, на думку дуже часто спадає слово “психопат”. Люди, які здатні чинити такі дії, роблять це не просто так. Існують певні розлади особистості, які можуть визначати схильність людей до жорсткості.

В побутовій мові психопатами часто називають неврівноважених безжальних людей, які чинять жорстокі речі. Про цей типаж “Посібник з діагностики і статистики психіатричних розладів — 5 видання” (DSM-5) говорить не як про психопатію (психопатія — це розлад особистості в широкому значенні), а саме як про антисоціальний розлад.

Втім, наукові публікації про жорстоких і безжальних людей без гальм подекуди досі послуговуються терміном “психопатія” для позначення спектру особистості з такими рисами:

▪ Нездатність слідувати правилам і законам
▪ Дратівливість, агресивність
▪ Брак емпатії, співчуття та щирості
▪ Безвідповідальність і нездатність планувати
▪ Байдужість до власної і чужої безпеки

Також, коли в широкому розумінні говорять про “психопатів”, відзначають такі риси, як відстороненість, безжальність, харизму, безстрашність, егоцентризм та схильність до маніпуляцій іншими.

Люди з антисоціальним розладом приділяють мало уваги обличчям (їхня амигдала не вміє розрізняти чужі емоції та міміку), рідко дивляться в очі та не розуміють, чому, наприклад, діти і звірята “милі”. Вміння відчувати щось миле та небажання скривдити як реакція на пропорції дитячих облич і мордочок тварин — це функція мозку. І у людей з антисоціальним розладом особистості цього немає.

Люди з антисоціальним розладом особистості є деструктивними, їхні дії спрямовані проти інших. Вони переходять норми, визначені мораллю та/чи кримінальним кодексом. Реакція їхнього мозку на загрозу відрізняється від такої в людей з первинною психопатією — мозок не боїться. Люди з психопатією частіше чинять злочини, і чинять їх знову та знову, ніж люди без неї.

https://bit.ly/2BIBlg3
https://bit.ly/2XHaIR7
https://bit.ly/2z8JSI2

Якщо проаналізувати образ людини з таким розкладом, то розуміємо, що вкрай небезпечно, коли вони потрапляють в структури, де отримують в тому чи іншому вимірі владу. Наприклад, в поліцію.

Чому трапляються випадки, коли люди, які мають захищати від злочинців, самі чинять злочини? Причини криються на кількох рівнях: туди потрапляють ті, кому там не місце, люди змінюються під час служби в гірший бік під впливом оточення, можливостей і відсутності контролю і покарання за погане, та браку культури підтримки “хороших професійних практик”.

Тож чи є хороші і погані копи, як це показують в кіно? Поліцейські як категорія, як і решта людей, вміщують в себе спектр від хорошого до жахливого, хоча є певні “архетипові риси копа”. Щодо американських поліцейських відомо, що справді серед них є люди, які пішли в поліцію, бо все для цього мають: менший рівень тривожності, хорошу резилентність (здатність пережити стрес), високий рівень емпатії, а також авторитарність, впертість, жагу до пригод, екстраверсію, домінантність і емоційну стабільність. Це були “відносно хороші”.

З-поміж “поганих” — люди з імпульсивністю, агресією та вірою у власну безпомилковість. “Роблю, що хочу, бо є презумпція невинуватості поліції”.

Людей, що хочуть служити в поліції, в США та багатьох інших країнах перевіряють на предмет антисоціального розладу особистості та інших розладів. Скажімо просто — психопатів до силових органів прагнуть не допускати. Утім, наразі говорять про недосконалість перевірок особистостей кандидатів в копи, і потребу використовувати ще більш детальні тести, ніж раніше. https://bit.ly/3cMK9hS, https://bit.ly/2MyMn9T

На додачу, люди змінюються під впливом оточення, корпоративної культури і можливостей, що дає робота. Людей змінює абсолютна влада, для них нейромедіаторний “прихід” від безкарності стає більшим, ніж задоволення від піклування про дотримання законів і прав людини.

Тож якщо не контролювати “на вході” завдяки ретельним психологічним перевіркам, в поліцію та інші структури можуть потрапити люди з антисоціальним порушенням особистості. Тим більше, що така робота безстрашним, агресивним, впертим, егоцентричним і не-співчутливим “психопатам” може здаватися досить привабливою.

Якщо не контролювати людей, що уже працюють, чи в порядку їхня психіка, чи вони дотримуються законів, чи вони виконують свій обов’язок, а потім не карати за порушення — вони можуть перетинати межу. Це базові правила управління будь-чим: мати стандарти, проводити тренінги, контролювати роботу і професіоналізм, карати та відсіювати порушників, та заохочувати тих, хто дотримується правил і стандартів.