Про небезпеку заперечення

23 Листопада 2020

Лікарі часто спостерігають у своїх пацієнтів таке явище, як заперечення. Це захисний механізм, який вмикається мозком у складній ситуації. Полягає він в тому, що людина ігнорує події, що відбуваються довкола неї, й поводиться так, наче нічого не сталося.

Люди з можливим діагнозом раку, а також їхні близькі, переживають кілька окремих етапів процесу заперечення. Це відбувається в міру того, як вони дізнаються про значення одного або кількох симптомів. Детальніше

Заперечення також спіткає й людей з менш тривожними, на перший погляд, симптомами. От, наприклад, людина дуже довго кашляє. Кілька місяців, рік, два роки. Епізоди кашлю трапляються кілька разів на день. Повторюються уночі. Виснажують і заважають жити повноцінним життям. Однак протягом цього часу вона жодного разу не звертається до лікаря, не проходить обстеження й не намагається з’ясувати причину симптому. На запитання стривожених близьких відповідає: “Це звичайна справа”, “Пройде саме”, “В мене так все життя”.

Відкидаючи правду людина намагається захистити себе.

Заперечення може бути навіть корисне, але лише тоді, коли триває недовго.
У ситуації з кашлем “здорове” заперечення було б в тому разі, якби людина зачекала не більше кількох тижнів. За цей час вона б прийняла наявність проблеми, “перетравила” нову для себе ситуацію, обдумала можливі ризики і шляхи вирішення. Почався б цей шлях з запису до сімейного лікаря.

Але ось людина кашляє кілька років і нічого не починає з цим робити. Це дуже небезпечне заперечення, яке необхідно подолати.

Заперечення можуть бути різного ступеня, з послабленням і навпаки загостренням, і стосуватися чого завгодно. У перші місяці пандемії COVID-19 ми спостерігали масове заперечення хвороби, яке не оминуло й владу. Наприклад, коли гроші з фонду на COVID-19 пустили на будівництво доріг. І це при відсутності нормального тестування й незабезпеченості лікарень. Та й донині, попри велику кількість хворих, багато людей поводяться так, ніби пандемії не існує. Носять маски під носом, не миють руки, влаштовують посиденьки з друзями й родичами.

Заперечення може стосуватися всіх травматичних для людини ситуації. Наприклад:

• Хтось кілька разів на тиждень випиває чимало алкоголю. Однак під час розмов з сім’єю каже, що може себе контролювати, а колегам відповідає, що це не впливає на його роботу.
• Подружжя набирають багато кредитів на картку, але продовжують витрачати гроші на все, що заманеться. При цьому очікують, що проблеми з грошима вирішаться самі собою.
• Діти людини, якій залишилося жити кілька місяців, відмовляються обговорювати заповіт та кажуть, що вона обов’язково одужає.
• Батьки підлітка, який має наркотичну залежність, продовжують давати йому кишенькові гроші “на одяг”.

Більшість людей не усвідомлюють, що перебувають у стані заперечення, поки ситуація не виходить з-під контролю. Якщо ви регулярно стикаєтеся з тим самим типом поганих обставин, то дуже ймовірно, що на якомусь етапі неправильних рішень ви застрягаєте на стадії заперечення. Постійно потрапляєте в пастку залежностей, зустрічаєтеся “не з тими” людьми, обираєте роботу не до душі. Заперечення ніби позбавляє відповідальності за свій вибір і дозволяє звинувачувати інших у помилкових рішеннях. https://bit.ly/3nHQFvY

Як приборкати заперечення

Якщо стикаєтеся з тяжкою, травматичною ситуацією, то нормально дозволити собі якийсь час не думати про неї взагалі. Але важливо усвідомити, що це лише тимчасовий захід. Реальність така як вона є і ви не зміните її, якщо просто ігноруватимете.
Якщо ви бодай іноді відчуваєте, що застрягли в ситуації заперечення або ваші близькі звертають вашу увагу на якусь проблему, можна спробувати наступне:

• Чесно вивчіть свої страхи
• Подумайте про потенційні негативні наслідки, якщо нічого не робити
• Дозвольте собі висловити свої страхи та емоції
• Поговоріть з близькою людиною
• Зверніться до групи підтримки

Якщо ви відчуваєте, що вам складно впоратися з цим усім самотужки, зверніться до фахівця з ментального здоров’я. 

Якщо ваша близька людина заперечує певний факт дійсності — не тисніть на неї і не намагайтеся агресивно переконати її у правді. Ви можете взяти на озброєння одну або кілька з цих пропозицій:

• Для початку спробуйте вивчити ситуацію самотужки. Дослідіть поведінку близької людини та пошукайте інформацію про її симптоми. Так ви будете мати більше фактів про проблему і зможете їх використати, коли випаде нагода. Крім того, буде менша ймовірність, що ви зробили хибні висновки й запропонуєте їй щось зовсім недоречне.
• Збирайте факти й досліджуйте деталі. Робіть це не втручаючись в життя людини й не вступаючи у якусь конфронтацію. Записуйте інформацію про все незвичне в її поведінці чи самопочутті.
• Складіть план дій. Це найскладніший етап, адже тут не існує універсальної й правильної відповіді для всіх. У деяких ситуаціях може допомогти відкрита розмова в колі найближчих, коли ви всі озвучите проблему й наполягатимете на вирішенні. Однак, це дуже жорстка тактика, яка може зашкодити ментальному здоров’ю. Частіше треба змиритися, що як би ми не хотіли допомогти близьким — ми не можемо нікого примушувати. Тому план дій має бути гнучким. Дайте людині час, щоби самотужки пропрацювати проблему. Водночас повідомте, що готові в будь-який час поговорити про це. Якщо заперечення стосується хвороби — не намагайтеся змусити звернутися за лікуванням. Запропонуйте для початку зустрітися з медичним працівником.
• Оперуйте фактами, які ви зібрали. Без яких-небудь суджень чи емоційного забарвлення. Наприклад: 1. В тебе кашель триває вже три роки. Це точно не застуда. 2. Ти кашляєш вдень, вночі, можеш тяжко закашлятися під час розмови. 3. Кашель, який триває понад два місяці, називається хронічним кашлем. 4. Є багато причин, які викликають хронічний кашель. Їх може з’ясувати лише фахівець. Детальніше

Будьте поруч з близькою людиною, не тисніть на неї.

Прагніть знаходити здорові способи впоратися з проблемою, а не вдавати наче її не існує.