Що варто знати про дихотомне мислення

07 Квітня 2020

Розмови про карантин та самоізоляцію в публічному та приватному просторах переважно зводяться до того, що “треба суворі карантинні заходи, комендантська година, повна зупинка життя, тотальне носіння масок”, або “то все маячня, карантин нічого не дає, крім втрати грошей”.

Обом тезам можна і треба заперечити, адже вони розглядають крайнощі та не спираються на факти, розрахунки і не враховують складності та мінливості ситуації. Істина, до речі, не посередині. Доречні в кожній окремо взятій ситуації рішення шукають і будують, і навіть змінюють в разі потреби.

Письменник Френсіс Скотт Фіцджеральд писав, що розумність людини визначається її здатністю тримати в голові протилежні ідеї і при цьому все одно залишатися притомною. Цей вислів стосується чорно-білого мислення.

Чорно-біле, або поляризоване, бінарне, дихотомічне мислення — це когнітивне викривлення. Воно прагне ВСІ речі у світі поділити на хороше і погане, правильне і хибне, корисне і шкідливе, можливе і неможливе.

Часом такий тип мислення люди використовують як захисний механізм для виправдання чи обґрунтування тої чи іншої поведінки чи своїх дій. Але коли сувора дихотомія і небажання брати до уваги навіть можливість існування суперечностей буквально контролюють життя — це стає серйозною проблемою.

Відхід від чорно-білого мислення не означає компроміси із совістю, співпрацю з ворогами і “сходження десь посередині”. Це, радше, означає рух вперед, попри складності, відхід від віри в “месію”, усвідомлення власних бажань, страхів, сильних і слабких сторін та вміння з ними якнайкраще справлятися, а також нездоланну віру в те, що все налагодиться, і для цього треба постаратися.

Як може проявлятися чорно-біле мислення?

Про дихотомічне мислення говорять в контексті політичних поглядів, сприйняття свого тіла, проявів агресії, самооцінки, гомофобії, расизму, межового розладу особистості та нарцисизму. Загалом, чорно-біле мислення, як-от “бий або тікай”, “свої та чужі” еволюційно та історично були потрібні для виживання у відносно простому світі, поділеному на жертв і хижаків, своїх та ворогів. Але зараз ми живемо у світі, що вимагає від нас сприйняття складності, здатності розуміти поняття із різних сфер та вміння зважати на низку чинників, а не на якийсь один. https://bit.ly/3aQVu07, https://bit.ly/2V6NzoB

Прикладами шкідливих для фізичного і психічного здоров’я проявів чорно-білого мислення є такі тези:

“Будь-яку хворобу можна подолати навіть на термінальній стадії, були б гроші”
“Важка хвороба — то спокута за гріхи, така уже доля, лікування не допоможе”
“Він/вона — лікар від Бога”
“Всі лікарі — байдужі пройдисвіти”
“Визначайтеся: ви до красивих, чи до розумних”
“Чоловіки не плачуть/мають бути мужніми, сильними і безстрашними”
“Ти ж дівчинка!” (тобто маєш бути поступливою, старанною, лагідною, тихою і гарненькому платтячку)

Можна продовжувати цей перелік чорно-білих тез, що не допускають існування, так би мовити, градієнту хорошості/загрозливості ситуації чи співіснування в одній людині суперечливих рис.

Як чорно-біле мислення пов’язане зі здоров’ям та поведінкою:

◾ Чорно-біле мислення є одним із когнітивних викривлень, що ведуть до хронічного стресу. Зокрема, людина може не сприймати таких категорій, як “достатньо добре”, вважати, що невдача зараз визначає майбутнє, що “щастя не буде ніколи”, не пробачати собі та іншим суперечливості і поєднання хороших і поганих рис, нескінченно шукати ідеал і бути незадоволеним собою та іншими.

◾ Або ж навпаки, спиняти рефлексії та критичне мислення, і змушувати вважати себе досконалими і завжди правими. В будь-якому разі, такий підхід веде до хронічного стресу через розчарування, почуття приреченості чи навпаки — обурення критикою та невиправданими очікуваннями. А хронічний стрес є однією з причин розвитку вісцерального ожиріння, депресії, діабету 2 типу, порушення сну та передчасного старіння шкіри. Перелік не вичерпний, але достатній, аби спробувати викреслити хоча б одну з причин стресу у своєму житті — схильність мислити дихотомічно.

◾ Дихотомічне мислення часто супроводжує розлади харчування і нездорову вагу. Люди, схильні до чорно-білого мислення, ймовірніше будуть незадоволеними своєю вагою і матимуть дуже критичне сприйняття власного тіла, навіть коли індекс маси тіла в порядку. Через це вони можуть розвивати депресію.

Також, мислення за типом “або-або” поділяє продукти на дуже-дуже корисні або “страх, які шкідливі”, хоча більшість продуктів, особливо в первісному вигляді, такими не є. Іншим проявом може бути чергування компульсивного переїдання і суворої дієти чи навіть голодування. А такі “гойдалки” точно псують здоров’я та індекс маси тіла.

◾ З іншого боку, люди здатні сприймати конструкт “те і се”, до пори не переймаються через індекс маси тіла. В них ознаки депресії через вагу можуть розвинутися лише тоді, коли вона справді стає надмірною і починає заважати. Позаяк, в обох випадках депресивний розлад стає на заваді змін, потрібних для нормалізації ваги. Принагідно нагадаємо, що під змінами криються не лише зміни раціону та режиму сну, приміром, а й психотерапія та прийом медикаментів.

◾ Дихотомічне мислення, що увійшло у звичку, може шкодити стосункам чи роботі. Такі люди схильні раптово звільнятися чи звільняти підлеглих, коли щось раптом пішло не так. Вони можуть влаштовувати саботаж стосунків, які не скидаються на ідеальні, і швидко припиняти відносини, які щойно розпочалися.

Такі люди, ймовірно, не шукатимуть вирішення конфліктів чи кризових станів. Вони ділять людей на хороших і поганих, і тим самим сильно обмежують своє коло спілкування. При цьому “хороші” рано чи пізно стають “поганими”. Чи знецінюють людей, які в чомусь одному не дотягують до їхніх “високих стандартів”.

◾ Люди з чорно-білим мисленням гірше долають професійні чи економічні кризи, бо не можуть під іншим кутом подивитися на свої вміння, інтереси та сьогоденні можливості. Вони продовжують марно шукати таку ж роботу, яка була раніше, хоча зараз шанси добре влаштуватися в тій галузі стали значно гірші і треба змінювати сферу діяльності та вчитися новому, або робити ставку на свої інші сильні сторони. Прикладами такого є суттєва професійна криза українців в 90-ті та криза 2008 року у світі.

◾ Чорно-білий поділ людей на “технарів” і “гуманітаріїв” надзвичайно шкодить не лише успішності в навчанні, а й психічному здоров’ю школярів, їхніх батьків, а згодом може навіть негативно вплинути на життєві вибори людини та їхні наслідки. Як і будь-яка інша однобічна розвиненість.

Мови, література, знання історії та філософії, цифрова грамотність (коли ми правильно рахуємо відсотки, пропорції, тямимо в ймовірностях і можемо дотримувати схем лікування чи правильно розводити пестициди), здатність розуміти біологічні, фізичні та хімічні процеси, що нас оточують. Не варто приставати до якогось одного полюсу знань, та ігнорувати інші, адже вони потрібні не лише для здачі тестів чи екзаменів, а й для розвитку нейронних зв’язків та прийняття зважених буденних рішень.

◾ І це ще не все. Чорно-біле мислення призводить подекуди до уявлення, що здібності є суто вродженими, і вчитися та змінюватися сенсу немає. Такий погляд шкодить не лише особистому розвитку, а й стосункам, бо люди з дихотомічним мисленням не вірять, що хтось може змінитися, і не хочуть щось змінювати в собі.

Справді, є тонка межа між сприйняттям себе та інших такими, як є, уникненням токсичних відносин, і можливістю працювати із травмами, дисфункційними схемами, та змінами світогляду в продуктивніший і корисніший бік. Людина з дихотомічним мисленням, ймовірно, не вірить в силу психотерапії, тож навряд чи звернеться по допомогу. А це — серйозна загроза психічному і фізичному здоров’ю, які між собою пов’язані.

Що робити з власним чорно-білим мисленням? Як і з рештою аспектів поведінки і сприйняття світу, спершу слід проблему відчути і захотіти щось тут змінити. Допоможе в цьому когнітивно-поведінкова психотерапія, під час сеансів якої ви з терапевтом спробуєте сформувати поміркований погляд на речі, в якому є 50 відтінків сірого, а не чорне і біле.

https://bit.ly/2wobIyM
https://bit.ly/2UQ9T7h

◾ В буденності стануть в пригоді такі запитання самим собі:

▪ Які є докази моїх думок?
▪ Чи я враховую всі можливі погляди на проблему, чи відкидаю їх?
▪ Чи може хтось піддати сумніву мої припущення? Як?
▪ Чи поділяє хтось інший мої погляди?
▪ Чи я справедливо ставлюся до інших, коли думаю таким чином?

◾ Крім цього, намагайтеся розмежовувати особистість від дій. Якась одна річ не може визначати нашої вартості та гідності. Чорно-біле мислення робить наше самосприйняття дуже вразливим, пам’ятайте це.

◾ Занотовуйте всі можливі способи розв’язку ситуації. Адже в нас далеко не завжди немає виходу і є кілька проміжних варіантів.

◾ В спілкуванні з людиною, чиї погляди відрізняються від ваших, спробуйте поставити питання для уточнення і зрозуміти його/її точку зору. Можливо, згодом і ви наведете свої аргументи, переконаєте співрозмовника чи зміните власну думку, або винайдете разом інший погляд на питання.

◾ Якщо ви усвідомлюєте власне дихотомічне мислення, намагайтеся уникати раптових доленосних рішень. Натомість, спробуйте обговорити ці питання з терапевтом, чи людиною, якій довіряєте.

Наприклад, в разі пандемії COVID-19 важливим буде оцінити доцільність комендантської години, стагнації виробництва, можливість забезпечення населення масками (перш ніж вимагати їх носити в усіх випадках), загроз для сільського господарства, і знайти адекватне рішення, що не сприятиме поширенню вірусу, і дозволить зберегти людям психічне здоров’я і прибуток. Стратегії не вигадують, не копіюють, їх вибудовують для кожного окремого випадку.

Світ складний. Лише в деяких дитячих казках чи пригодницьких романах герої поділяються на хороших і поганих, і ніхто не має ані суперечливостей, ані вад на тлі чеснот. Впровадження змін часто передбачає часи дискомфорту і випадки невдач, за якими настають системні і важливі зсуви.