Що варто знати про когнітивний дисонанс
09 Лютого 2020Завжди люб’язна тиха людина раптом матюкається і кричить. Відома інста-дієтологиня нишком їсть шаурму на ярмарку. Україномовний кумир підтримує проросійського політика. І ми щоразу шоковані та думаємо: “Як же ж так? Та не може бути!”. Це і є когнітивний дисонанс.
Явище, коли наші попередні уявлення не узгоджуються з новою інформацією, тож ми хочемо позбутися цієї прикрості. Загалом наше самоусвідомлення і спроби подолати когнітивний дисонанс можуть лежати в основі виправдання дій політиків, за яких ми голосували, а вони чомусь не виправдали очікувань, в надто критичному ставленні до людей, яким ми заздримо чи не хочемо підпускати до себе, толерантності до насильства, виправданні ксенофобії, а також шкідливих звичок.
Як люди зазвичай долають когнітивний дисонанс?
- Знецінюють значення явища, яке спричиняє дисонанс, як-от “мова не має значення, головне не красти і бути патріотом”.
- Шукають інформацію, яка підтвердить їхні попередні уявлення. Це так зване confirmation bias — викривлення в бік підтвердження, яскраво проілюстроване антивакцинаторами.
- Уникають потрапляти в ситуації, що викликають дисонанс: наприклад, не хочуть знати про умови і наслідки виробництва в Китаї та Бангладеші, чи утримання тварин на фермах.
- Створюють “соціальне прикриття”, що ніби применшує “провину”, як-от пишуть з десятого айфона пости проти капіталізму і глобалізації, чи їдуть на дизельному авто на кліматичний марш (хоча це уже якась рекурсія когнітивного дисонансу).
Виглядає не дуже конструктивно. Хоча буває використання когнітивного дисонансу на краще. Так, можна застосовувати його для підвищення мотивації і змін уявлення про себе. Наприклад, ми думали, що не здатні щось зробити чи витримати, а виявилося, що дуже навіть можемо, тому тепер створюємо консонантні уявлення, згідно з яким ми сильні і здатні успішно виконувати складні завдання. Детальніше
Якщо в нас є якесь деструктивне і неприємне уявлення про щось — “мене ніхто не любить” — можна створити собі когнітивний дисонанс, відшукавши об’єктивні докази за і проти. Дуже ймовірно, що доказів того, що оточуючі до нас ставляться переважно добре, лояльно і люблять, буде більше, ніж доказів того, що “ніхто не любить”. Завдяки прагненню до консонансу ми змінимо погляд. Таке часто трапляється, коли малознайомі люди приходять на допомогу чи давні друзі вітають з Днем народження.
З-поміж іншого, когнітивний дисонанс може виникати, коли дійсність підсовує нам аргументи, що суперечать нашим позитивним уявленням про себе чи близьких. Як би ми не намагалися критично і тверезо себе оцінювати, нам все одно не хочеться отримувати від буття свідчення власного боягузтва, слабкої волі, непослідовності чи недалекоглядності.
До речі, деякі риси, які ми не любимо в інших, є частиною нас самих, яку так не хочеться визнавати. Про це писав Герман Гессе, а слідом за ним — низка психологів. Тому нам треба позбутися цього неприємного відчуття, здолавши дисонанс у будь-який доступний спосіб.
Ставлення до куріння — енциклопедичний приклад подолання когнітивного дисонансу і уникнення негативних суджень щодо самих себе.
Припустимо, ми вирішили покинути куріння, але через тиждень знову вийшли з колегами до курилки. Нам неприємно, що ми зірвалися, і ось ми уже змальовуємо себе як безвільну людину. Свідомо чи підсвідомо. Це неприємно. Треба зробити так, щоб не боліло і до нас повернулася самоповага. Що робити?
Можна себе публічно чи приховано соромити, щоби довести твердість своїх намірів курити. А можна розповідати собі та іншим, що то, насправді, була випадковість, ви можете довго не курити, і взагалі вихлопні гази шкідливіші за цигарки, а їх не забороняють.
З наступними зривами чи відмовою від ідеї припинення куріння назавжди можуть виникнути аргументи, що від раку легень, насправді, вмирають пізно, що є люди, генетично до раку легень не схильні, що краще знімати стрес і полегшувати тривожність тут і зараз за допомогою нікотину, аніж кинути курити і ходити та нервувати решту життя. І те, життя короткого і сповненого хворобами через стрес. Та й взагалі можна сказати, що куріння вам необхідне, аби мати змогу неформально спілкуватися в курилці, чи бути більш зосередженими і творчими. А ще це підтримка економіки через сплачування акцизу.
Формувати так звані консонантні уявлення просто і переконливо — це така собі анестезія. Консонантні уявлення хоч і допомагають здолати дисонанс і покращити уявлення про самих себе, та заважають нам змінювати звички, поратися з помилками та обривають зв’язки зі справді значущими речами: здоров’ям, стосунками, амбіціями. Як, крім випадку з курінням, когнітивний дисонанс може псувати здоров’я? Ось кілька прикладів:
- Ми стабільно набираємо вагу, але нічого не робимо, аби це зупинилося. Адже “це — боді-позитив, треба любити себе, такими як є, хорошої людини має бути багато, ніхто не має мені казати, як виглядати, зв’язку ваги і передчасної смертності не існує, на здоров’я вага не впливає.”
Насправді, ожиріння підвищує ризики раку підшлункової, молочної залози та прямого кишківника, серцево-судинних хвороб і цукрового діабету. Тому краще вчасно знайти та усунути причину набору ваги, поки до ожиріння далеко. Нам може бути неприємно зізнатися собі в систематичних помилках, чи страшно йти до лікаря або психотерапевта розбиратися з гормональним балансом і харчовими розладами. Але це варто зробити.
- Ми не їмо овочі та фрукти. Що можна собі вигадати? “То все хімія і ГМО. У фруктах багато цукру. Рослинна їжа це дорого, особливо взимку. Краще пити БАДи — там хоч точно вітаміни присутні.”
Тим часом, дійсність така, що можна навіть взимку їсти достатньо овочів і фруктів, і це буде не найдорожча стаття витрат на харчування (вироби з м’яса та алкоголь значно, значно дорожчі). Жодні пігулки не замінять їжу, в якій є клітковина, мінерали, амінокислоти, смак та аромат. Але визнати, що займатися закупами незручно, готувати коренеплоди чи бобові невідомо, як, і їсти пельмені чи цукерки простіше, мало кому хочеться.
◾ Ми не ходимо до лікарів на регулярні перевірки. Ніхто не хоче вважати себе інфантильним, лінивим чи несвідомим. Натомість, легше придумати, що “ці лікарі тільки лякають, як прийдеш і почнеться купа аналізів, прописують казна-що, ще й повчають, як мені харчуватися і спати”.
Зі стоматологами те саме. Ми віримо в “карієс Шредінгера”, який в нас може бути, а може і не бути, поки лікар не зазирне із зондом і дзеркальцем до рота. Бо як зазирне, точно щось знайде, і тільки гроші й віддавай. Насправді, ми боїмося лікарів, обстежень, самі вважаємо хвороби за тавро. Та при цьому що довше ми тягнемо із профілактичним оглядом в стоматолога, гінеколога, якогось іншого лікаря, то більші шанси, що на огляді виявимося хворими.
Це ще не все. Наше самосприйняття працює так, що часто ми визначаємо свої думки і цінності виходячи з власних вчинків, а не діємо, виходячи зі своїх цінностей. Наприклад, якщо в розмові ми “здали” друга, розповівши дуже інтимну інформацію про нього чи неї, то можемо прийти до висновку, що і друг той нам не друг, і розповісти секрет про нього було необхідно. http://bit.ly/3bno9dQ
Що з цим робити?
По-перше, бути добрішими до себе. Добрішими не в сенсі балувати себе, як домашнього кота, і йти шляхом найменшого спротиву. А прийняти факт, що ані ми, ані хтось інший досконалим не є, ми парадоксальні і протиречиві, та маємо з цим жити. Погодитися, що картати чи принижувати самих себе через помилки — це деструктивний шлях. А постійно створювати собі знеболювальне у вигляді консонансних уявлень не варто. Можна прийняти нову інформацію, і рухатися далі.
По-друге, здолати дисонанс не “анестезією”, а зміною власної поведінки. Можна кинути курити чи обірвати токсичні стосунки, замість щоби шукати 100500 виправдань для себе чи для дій інших.
По-третє, знайти достовірну інформацію. Це допоможе або змінити уявлення про речі, що не в’язалися з вашими уявленнями, або ж лишитися при власній думці, що виявилася таки правильною. Головне — шукати інформацію з неупереджених адекватних джерел.
Зокрема, важливо бути відкритим до нової інформації і розуміти, що не вся критика усталених уявлень погана. Вона також може бути конструктивною.
Згадуйте про когнітивний дисонанс і не ховайте від нього голову в пісок.