Як говорити з людиною. яка має алкогольну залежність

02 Жовтня 2020

Що робити, коли близька людина має розлад зловживання алкоголем? Терпіти та сподіватися, що це зміниться на краще — не варіант. Потрібне втручання, чи інтервенція, близьких людей та фахівця, які переконають людину визнати свою проблему, та почати лікування. І це втручання — справа непроста та потребує підготовки. Цей допис про те, як допомогти близькій людині усвідомити свою залежність та почати з ним боротися.

Чому люди п’ють алкоголь?

Близькі люди залежної людини мають збагнути, з чим вони мають справу, — з розладом і залежністю. І звичні підходи, що спадають на думку, як-от сварки чи ховання грошей — не будуть ефективними. Люди розвивають алкогольну залежність не на рівному місці. За цим переважно стоїть нездатність впоратися з викликами життя і знайти в ньому сенс, та/або особливість реакції мозку на алкоголь.

Алкоголізм може розвиватися як “хвороба від розпачу”, коли людина не може впоратися зі стресом і складнощами, навіть зі складнощами в спілкуванні і пошуку друзів. Все обтяжують генетична схильність та сприятливе оточення. Якщо людина росте в містечку, де всі дорослі п’ють у будень, на свята та не можуть дати собі ладу, дивно сподіватися, що він/вона виросте, і буде здатним говорити про свої потреби, кордони, поважати кордони інших і шукати плідні стратегії подолання стресових ситуацій. Винятки бувають, але це винятки.

В Україні з алкоголем велика проблема. Українці споживають значні обсяги алкоголю (і це без урахування чорного ринку), та мають нездоровий патерн споживання. Тобто часто напиваються, мають періоди запою, п’ють вдома чи на лавочці в парку, тобто багато, відносно дешево і без зважування на наслідки. А ще в нас значні і невизначеність в житті, і непереносимість цієї невизначеності. Життя надто бентежне, а в нас історично немає інструментів, аби цьому давати ладу. Тож випити — найпростіше, що спадає на думку. Детальніше

Що таке інтервенція?

Людина з залежністю добре усвідомлює, що якась субстанція — алкоголь, нікотин, амфетамін — їй потрібна. При цьому причини та наслідки вживання цих речовин можуть минати повз. Шлях від потреби в стимуляції й одночасному гальмуванні мозку алкоголем в задоволені цієї потреби — прямий і простий. Людина може не усвідомлювати те, що алкоголізм чи інша залежна поведінка шкодить, руйнує життя і стосунки, створює додаткові проблеми.
Тож завдання близьких людей — втрутитися в це і проговорити проблему, її можливе вирішення, а також окреслити похмуре майбутнє, в якому вирішення не відбулося.

Інтервенція — це організована, підготовлена, продумана розмова близьких людей із залежною особою про потребу в лікуванні. Не хаотичні докори, не розмова, яка перетікає в бійку чи скандал, а своєрідна спецоперація, до якої готують сценарій, плани дій на різні випадки, і вчать теорію, консультуються з лікарем, шукають варіанти рішення, аби одразу їх запропонувати. Детальніше

Детальніше про сценарій інтервенції буде згодом, а зараз поглянемо, як можна визначити розлад. В себе чи в іншої людини.

Інколи достатньо поглянути у дзеркало та власний смітник. Інколи життя ще досить стерпне, але проблема уже є. Алкоголізм — це розлад, і його критерії описані в Посібнику з діагностики ментальних розладів і статистики (DSM-5). Якщо за останні 12 місяців були хоча б два критерії з 11, то є розлад. Ось ці критерії. 

• Було таке, що пили більше чи довше, ніж збиралися?
• Понад раз збиралися “пити менше”, та не вдалося?
• Забагато часу йде на пиття чи прихід до тями після?
• Було так, що випити дуже сильно хотілося?
• Було таке, що сп’яніння стало на заваді роботі, навчанню чи спілкуванню?
• Через алкоголь, бувало, що (ледь не) пошкодилися чи ризикували життям (в тому числі і секс без презерватива з малознайомим партнером)?
• Треба пити більше, аби “догнатися”, чи сп’яніння настає несподівано швидко?
• Без алкоголю сильна абстиненція, розпач, тривога, дратівливість, нудота, кидає в піт?
• Через алкоголь уже є проблеми в стосунках, але ви і далі п’єте?
• Уже є проблеми зі здоров’ям через алкоголь, в тому числі провали в пам’яті, але ви все одно п’єте?
• Ви радше вип’єте, ніж зробите те, що колись приносило радість?

Повторимо це знову. Людина з алкоголізмом може не тямити, що багато проблем в його/її житті через алкоголь. До того, цей розлад подекуди йде разом з антисоціальним розладом особистості, чи з пограничним розладом, чи з депресивним. Розібратися, де причина, де наслідок, тут важко, тому це коло треба перервати.

Сімейні лікарі мають звертати увагу на стосунки пацієнтів з алкоголем. По-перше, щоб почати це виправляти, а по-друге — щоб ефективніше лікувати людину. Можна задати принаймні чотири питання, аби збагнути, чи є проблема. Вона є, коли бодай дві відповіді з наступних ствердні. 

• Чи колись вам здавалося, що треба менше пити?
• Чи ви почувалися винними чи поганими, бо п’єте?
• Вас дратує, коли інші люди критикують ваше споживання алкоголю?
• Колись ви думали зранку про те, що треба випити, бо було нестерпно?

Як можна лікувати?

Як і в разі більшості хвороб, при алкоголізмі лікують людину, а не лише розлад. Це може бути фармакологічне втручання (в тому числі підхід, відомий в народі як “підшивка від алкоголізму”), когнітивно-поведінкова терапія та лікування супутніх станів, як-от депресивного розладу. Коли ви плануєте втручання і розмову із залежною від алкоголю близькою людиною, важливо знати про наслідки алкоголізму і шляхи його подолання, аби не бути голослівними і показати шляхи вирішення. Нагадуємо, казати “Ну годі уже пити!” не подіє. Ви ж і так це вже знаєте.

Фармакологічна терапія застосовується не завжди: коли інші способи не спрацювали, або пацієнт чи лікар вважають це за потрібне. Це можуть бути:

• Налтрексон та акампросат, які допомагають зробити буття більш стерпним.
• Або дисульфірамові імпланти, які роблять погано, якщо випити (тут важливо, аби людина була свідома наслідків “підшивки” і добровільно не це йшла.
• Або третя лінія терапії — топірамат або табапентин, коли дві попередні не вдалося застосувати. Топірамат застосовують в разі епілепсії та мігреней, але і для лікування алкогольної залежності теж.

Досить часто людина з тривалим алкогольним розладом потребує медичного обстеження і лікування супутніх хвороб, що розвинулися через алкоголізм, як-от хвороби печінки, серцево-судинної і нервової системи, порушення в засвоєнні вітамінів тощо. Тому перш ніж говорити про лікування алкоголізму з близькою людиною, підготуйтеся. Вказати на конкретну проблему зі здоров’я, яка може виникнути через пиття краще, ніж просто докоряти людині тим, що вона зіпсувала вам життя. Детальніше

Психотерапія потрібна для того, щоб знайти саму причину бажання “пити, розслабитися й забутися”, і цю причину усунути. Треба боротися не з алкоголізмом, а з причиною, яка до нього призвела. Бо може бути таке, що пити людина припинить, але вигадає ще щось, аби забутися чи отримати дозу задоволення в мозку.
Психотерапія може бути така:

• Когнітивно-поведінкова терапія, спрямована на зміну некорисної (дезадаптивної) форми подолання стресу на більш корисну. Людину вчать давати собі раду інакше, ніж алкоголем, і справлятися чи не допускати ситуації, в яких зазвичай стає нестерпно хочеться випити.
• Терапія, що посилює мотивацію в лікуванні.
• Короткочасна терапія, спрямована на пошук рішення в певній ситуації

За цим посиланням, настанова з самодопомоги при алкоголізмі. 

Яким може бути сценарій втручання. 

Сформуйте команду. Це спецоперація, а не черговий сімейний скандал, хоча може тим і закінчитися. В спецоперації нам потрібні надійні свідомі люди, які нас підтримують, і які не на ножах з тим, хто потребує втручання. Отже, знайдіть союзників.
Тепер підготуйте, що хочете донести до людини.

• Говоріть про свої почуття (наприклад, “мене неймовірно розчаровує і ображає твоя поведінка”, а не “ти винен / винна у всіх негараздах”).
• Говоріть про наслідки алкоголізму: передчасну смертність, втрату роботи, родини, погану якість життя. Добре, коли людина з залежністю, збагне зв’язок між чаркою та негараздами. Він може бути неочевидним, адже його мозкові алкоголь дає гальмування і приємні відчуття. Це слід пояснити.
• Ви маєте сказати, який є план порятунку, а не просто “припини пити”. Скажіть, що знайшли психіатра чи психотерапевта, який може допомогти, і що вже на найближчі дні можна записатися і отримати консультацію. Пообіцяйте, що будете поруч, і підтримаєте.
• Подумайте, що і як вам будуть заперечувати. Ви ж знаєте цю людину, хід її думок. Підготуйте свої аргументи.
• Домовтеся всією командою, що буде в разі скандалу чи насильства. Треба також на це мати план.
• Уявіть, що ваша інтервенція не подіяла — людина категорично відмовилася слухати ваші аргументи. Ви маєте тоді сказати, що буде далі, аж до сценарію “тоді ти збираєш речі і живеш окремо”. В нашій культурі, звісно, прийнято бідкатися і терпіти, але люди несуть за своє життя власну відповідальність. Не варто терпіти знущання.

 

Інтервенція буває ефективною, і людина усвідомлює цю, справді, жахливу правду і переживає шок, погоджується на терапію, а буває, що ні. Але ви спробували і повелися як дорослі люди, здатні до асертивної поведінки, які знають медичні настанови. Інтервенція може подіяти згодом, коли до людини “дійде”. Тож не здавайтеся і спробуйте! Можливо, людині потрібен час, аби усвідомити та прийняти проблему.