Як коректно говорити про психічне здоров'я

25 Липня 2020

В українській мові є чимало слів, якими звикли описувати людей з психічними розладами. “Психічнохворий”, “душевнохворий”, “ненормальний”, “дурненький”, “схиблений” — це лише вершина айсберга. Насправді ж цей мовний пласт налічує безліч фразеологізмів, евфемізмів та навіть образливих слів, що повсякчас зринають у мовленні.

Об’єднує їх одне — так говорити не варто! Суспільна стигма найбільш яскраво вимальовується саме в мовленні. Це означає бути категоричними та узагальнювати всіх людей, які зіткнулися з проблемами психічного здоров’я, натякати на їхню недієздатність, спотворювати факти та висмикувати їх з контексту, протиставляти “хворих” та “здорових”, а також — замовчувати суть самих психічних розладів.

Але головне те, що некоректна лексика чіпляє на людину ярлик та знецінює як її почуття, так і її саму. Аби цього уникнути, варто взяти на озброєння принцип people first — тобто людиноорієнтованість. Принцип цей дуже простий: казати спочатку “людина”, а потім додавати те, що ми хочемо про неї сказати.

Тому нейтральне, на перший погляд, “психічнохворий” варто замінити на “людина з психічним розладом” або уточнити, який саме розлад маємо на увазі: “людина з депресією”, “людина з обсесивно-компульсивним розладом”.

Спецпроєкт «Психея» підготував кілька правил, на які варто зважати, говорячи про психічне здоров’я. Чому не варто казати “вкоротити собі віку”, як замінити вислів “людина страждає на БАР” та чи коректно вживати “нормальна поведінка”, читайте у новому випуску  

Почути некоректні вислови можна від родичів, друзів, вони регулярно з’являються у ЗМІ. Навіть ми самі можемо обмовитися й говорити про психічне здоров’я так, як ми звикли, а не так, як було б доречно.

Докоряти собі за це — не варто. Важливо зупинитися та згадати, що існує альтернатива. Спосіб говорити змінює спосіб мислення. Тож будьмо більш уважними до того, як ми говоримо. Це також звичка здорової людини