Правосуддя для "своїх"

17 Вересня 2020

Марно очікувати справедливості та верховенства права в країні, де генпрокурор дозволяє собі брехати та маніпулювати з трибуни Верховної Ради. У вівторок, 15 вересня, Ірина Венедіктова зробила це, щоб перекласти відповідальність на НАБУ за власну навмисну бездіяльність у низці суспільно-важливих справ.

“Зараз без встановлення факту використання службового становища для отримання неправомірної вигоди, факту одержання вигоди, повідомити про вчинення такого злочину неможливо. Матеріали, які мені надані, не містять таких відомостей”, — заявила Венедіктова щодо корупційного скандалу, в який потрапив її колега по фракції народний депутат Олександр Юрченко. 

При цьому ж Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід іншому фігуранту цієї справи — помічнику Юрченка.  Його відправили за ґрати з альтернативою застави у розмірі 1 млн гривень. Тобто суд все ж визнав обґрунтованою підозру за отримання 13 тисяч доларів хабаря, 10 з яких призначалися для Юрченка.

Після сотень повідомлень у медіа та обурення громадськості, Зеленський написав пост і засудив факт хабарництва у Слузі народу, хоча прізвище депутата він все ж не спромігся написати. Президент закликав правоохоронні органи, зокрема Офіс Генерального прокурора, працювати ефективніше, і вже за пів години Венедіктова прийняла рішення підписати підозру депутату Юрченку. 

Це правильне рішення, але воно б було більш вагомим, якщо приймалося незалежним та незаангажованим генпрокурором, а не президентом. І проявити себе такою Венедіктова могла б у справі суддів ОАСК, яких підозрюють у створенні злочинної організації та захопленні влади. Але вона досі не погодила звернення до Вищої ради правосуддя, яка має надати згоду на арешт суддів ОАСК. Адже тільки тоді суд зможе розглянути клопотання НАБУ про взяття їх під варту.

Натомість Венедіктова у залі Верховної Ради заявила, що нібито досі не отримала від НАБУ матеріалів справи щодо суддів ОАСК. Хоча раніше вона власноруч підписала клопотання про відсторонення суддів. Це вона зробила після вивчення доказів у п’яти томах, наданих НАБУ. 

Зараз же бачимо, як Венедіктова своєю поведінкою та заявами системно саботує рішення, які мали б бути прийняті, щоб рухатися далі у важливих справах. Генпрокурор стає на шляху до верховенства права і нівелює роботу, пророблену детективами НАБУ.

Разом з цим Конституційний суд України виніс вже друге рішення щодо НАБУ. Спочатку судді визнали неконституційним Указ президента про призначення Артема Ситника директором бюро. А вчора КСУ визнали неконституційними окремі положення закону "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14 жовтня 2014 року. 

У підсумку маємо не лише лікарні “для своїх”, як Феофанія та інші заклади ДУС, а й правосуддя (а часом його відсутність) “для своїх”. Працювати та виборювати справедливість у таких умовах дуже складно, місцями неможливо. Але продовжувати служити народу України всупереч усім перешкодам — це те, що відрізняє нову генерацію держслужбовців, політиків та правоохоронців від старих-нових облич.