Про показові суди

14 Грудня 2019

В СССР були поширені “показові суди”. Це були відкриті судові процеси, в якому відповідач вже був визнаний винним, а засідання проводилося з метою оголошення обвинувачення та вироку. Такі “судові процеси” не мали нічого спільного зі здійсненням правосуддя, мали пропагандистський характер з метою позбутися потенційних суперників, дискредитації “незручних” людей, а також створити негативний образ звинувачених і цілих груп населення. Важко не порівняти останні події в країні з такою судовою культурою.

Коли президент, міністр внутрішніх справ та генеральний прокурор беруть участь у таких “шоу”, вони більше схожі самі на “шефів” середньовічних кланів з шаманами-суддями. Це далеко від здійснення правосуддя у правовій європейській державі. Це схоже на насильницький спосіб формувати хибну думку суспільства і маргіналізувати конкретні групи. Це пряма атака на верховенство права і закону. Найгірше те, що вони руйнують довіру в державу.

Кожен має беззаперечне право на гідність та повагу, що забезпечується шляхом користування всіма правами людини і захищається верховенством права. Це базове право КОЖНОЇ людини. В тому числі, людини, яку підозрюють у скоєнні злочину.

Обвинувачені у здійсненні злочину мають безліч прав. Серед них — право вважатися невинним, допоки вину не буде встановлено справедливим судом (презумпція невинуватості), право на ефективний захист, доступ до адвоката та іншої допомоги, право не свідчити проти себе, право на збереження неупередженості і прозорості слідства, відсутність дискримінації та збереження гідності людини.

Якщо їх порушено — це може стати причиною дискредитації прав людини, ставить під сумнів справедливість правоохоронної та судової систем і несе великі репутаційні ризики, як для підозрюваних, так і для тих, хто здійснює слідство та правосуддя таким чином.

В Україні серйозні злочини, резонансні справи та їхні розслідування найчастіше виглядають як шоу, а не справедливе вчинення правосуддя. Дуже часто в таких справах створюються потужний медійний привід для інформаційних атак, підкріплений низкою порушень прав людини. Будь-яке слідство та суд, які керуються не верховенством права, а політичними мотивами, не можуть бути справедливим.

В ст. 62 Конституції України, та в багатьох міжнародних документах, гарантований принцип презумпції невинуватості. Йдеться про те, що людина не може бути звинувачена у скоєнні злочину, поки її вину не буде доведено в законному порядку. Будь-які заяви, що людина є “винною” чи “злочинцем” до того, як вирок набере чинності — є грубим порушенням принципу презумпції невинуватості.

Показовими у цьому випадку є справи Європейського суду з прав людини — Allenet de Ribemont проти Франції та Лолова та інших проти Болгарії. В обох справах визнано порушення принципу презумпції невинуватості через заяви представників влади щодо конкретних справ ДО винесення вироку. Головне — поки вину не доведено, ані суд, ані представники влади, не можуть називати людину винною, чи розповсюджувати меседжі “про успішність справи”.

Публічні звинувачення без дотримання норм права та поваги до честі та гідності людини — імітація правосуддя та поширена схема для руйнування репутації та іміджу як окремих людей, так і цілих соціальних груп. Усе це яскраво демонструє відсутність верховенства права в Україні і бажання здійснювати правосуддя з максимально резонансними медійними наслідками, а не покарання дійсно винних у скоєнні злочину.

Поки призначення генерального прокурора відбуваються за кланової системи а-ля “100% моя людина”, доти в нас правова та судова система не матиме шанс незалежно розвиватися. А без рішучих змін у цій сфері ми всі у небезпеці.

Реальні соціологічні дослідження показують, що суспільство не довіряє правоохоронній та судовій системам. Їм довіряють лише 14-15% громадян. Замість того, щоби в студіях шустерів опитувати людей в залі і використовувати результати таких опитувань як переконливий аргумент, медіа мали б використовувати нормальну соціологію. Але це було б можливим, якби ціллю було показати правду, а не сформувати потрібний образ.

Закликаю усіх уважно стежити за процесом у справі Шеремета. Увага громадськості, неупереджених активістів та людей, що борються за дотримання прав та свобод, честі і гідності, в таких умовах виглядає єдиним способом досягти реальної справедливості.