Про сексизм, насилля та харасмент в українському театрі

24 Травня 2020

Український театр — територія поширення і толерування сексизму, об’єктивації та упередженого ставлення до жінок. Ситуація, що трапилася днями, стала черговим цьому підтвердженням.

Кілька днів тому акторка Oxana Cherkashyna опублікувала допис зі скріншотами пропозиції, яку розсилали акторам та акторкам. Пропозиція від художнього керівника театру “Актор” Слави Жили була така — “зіграти” роль в онлайн виставі 18+ з розцінками за конкретні у ній дії. Серед пропозицій є опція “облизати фалоімітатор” чи “імітувати секс топлес”. Ціна за таку “гру” 500 та 1000 грн відповідно.

Ця історія набрала суспільного розголосу в мережі. Реакція художнього керівника і частини фейсбуку лише продемонструвала зверхнє ставлення і небажання визнавати проблему, чим засвідчили, що вона насправді існує. Почитайте лише коментарі під дописом режисера, який публічно прокоментував цю історію.

Окремої уваги заслуговує реакція співробітників Київська міська державна адміністрація - КМДА. Замість професійного коментаря чи спроби хоч якось розібратися, директорка департаменту культури КМДА Діана Попова саркастично прокоментувала допис Жили у фейсбуці, по суті звинувативши жінку у розголосі.

Але значна частина людей, зокрема, представників театральної спільноти, підтримали акторку. Почали з’являтися дописи інших акторок та режисерок з історіями про різного роду приниження, моральне, вербальне чи фізичне насильство, зверхнє ставлення чи тиск. Проблема примушування до оголення чи сексу існує також. Деякі акторки розповідають, що це вже стало традицією в межах певних театральних колективів. Але більшість про це мовчать через страх втратити роботу чи зруйнувати кар’єру.

Аби привернути увагу до перелічених проблем у театральній сфері, актори та акторки запустили флешмоб у мережі #насиллявтеатрі. Багато з них неодноразово чули такі історії від своїх колег чи мають особистий досвід такого ставлення. Їхні історії — лише вершина айсбергу великої системної проблеми. На сторінці Насилля в театрі можна почитати більше.

Така масова реакція на цей конфлікт стала підтвердженням, що настав час поговорити про етику в театрі — щодо вимог, харасменту, розподілення ролей, коректності формулювань, запитів до акторів та акторок, толерування сексизму та об'єктивації не лише в межах театру, а починаючи з навчальних установ та кастингів. Дуже багато всього залишається за лаштунками, в особистих обговореннях чи просто замовчується або ігнорується через страх. Публічна дискусія — перший крок до визнання проблеми і пошуку шляхів її рішення.

Незалежно від сфери чи посади, гендер досі впливає на сприйняття людини в ділових стосунках. Це відбувається фактично у кожній сфері життя — починаючи від театру, закінчуючи політичними посадами. Називання жінок пестливими словами, свідоме применшення авторитету чи здібностей, об’єктивація жіночого тіла, менша оплата праці та непоодинокі випадки харасменту — це реалії багатьох жінок різних професій в Україні.

Кожного разу, коли є запит на зміни та відкриту розмову про це, відповідальні громадяни мають підтримувати цей дискурс. Удавати, що проблеми не існує — означає її легітимізацію та схвалення.

Ставлення до гендерних питань і сексизму — один з маркерів, що вказує рівень розвитку суспільства. Лише спільними зусиллями зможемо збудувати суспільство здорової людини.