Як захистити свободу слова та національну безпеку під час збройного конфлікту

20 Грудня 2019

Дезінформування, пропаганда, диверсифікація громадської думки, маніпулювання, психологічний та психотропний тиск, поширення чуток. Від початку військової агресії Росії, ці інструменти супроводжують дії Росії на іншому “фронті” — в інформаційній війні.

В цій гібридній боротьбі ми досі не маємо інструментів для протидії поширення пропагандистських наративів та впливу на сприйняття українців. Через це фактично неспроможні тримати оборону в інформаційному просторі та не маємо чітко сформованих принципів, що базуються на міжнародних практиках і стандартах.

Ще у 2014 році Уряд відреагував блокуванням певних російських державних чи підконтрольних медіа, працівників чи потенційних агентів в Україні. Такі дії були підтримані більшістю українських стейкголдерів, але були розкритиковані Росією, її прихильниками та частиною міжнародної спільноти. Зокрема, через те, що це призвело до спроб недостатньо обґрунтованого обмеження права на свободу слова.

Тому критичним випробуванням стала відсутність юридичних стандартів та політик відповідних до обставин, в яких опинилась Україна. Для цього в 2017 році розпочала роботу група міжнародних та українських експертів з права та свободи слова, які почали аналізувати існуюче міжнародне законодавство для того, щоби створити нові принципи захисту свободи слова та преси з урахуванням питання національної безпеки в умовах інформаційної війни.

Наразі формування цього документу виходить на фінішну пряму. Днями відбувся круглий стіл за участю Міністерства культури, молоді та спорту України та міжнародних експертів з права і свободи слова на базі Могилянської Школи Журналістики та підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

Сподіваюся, ці напрацювання будуть корисними у конкретних спробах протидіяти російській пропаганді та дезінформації, а й для формування законодавчої бази, що буде регулювати цю сферу.