Як це працювати лікарем в селі: Мліївська амбулаторія

• Зарплата в 17 тисяч гривень
• Забезпечення житлом з можливістю безоплатної приватизації
• Одноразова виплата у 30 тисяч гривень за умови укладення контракту на роботу на кілька років

Це — приклад того, як місцева влада мотивує лікарів долучатися до роботи в амбулаторіях в сільській місцевості. Так це працює в Центрі первинної медико-санітарної допомоги Мліївської сільської ради на Черкащині, яку очолила лікарка-педіатр Наталія Кравченко. Спочатку вона працювала лікарем в місті, але рік тому погодилася на нові умови роботи в селі та очолила амбулаторію в Млієві після того, як її матір прислала ролик про медзаклад.

На початку трансформацію тут не сприймали взагалі — ні мешканці, ні працівники амбулаторії. Було складно змінюватися, працювати за новими правилами, освоювати комп’ютер. Тож Наталії доводилося дуже багато пояснювати та долучати колег до нових правил роботи, разом з тим вчитися бути ефективним менеджером, лікарем та звикати до життя в селі.

Зараз все працює доволі злагоджено: в амбулаторії є 20 працівників, закуплено все необхідне обладнання, яке постійно оновлюється, є сучасні автомобілі і проводиться капітальний ремонт. Також планується розширити перелік послуг для зручності для пацієнтів, наприклад, робити аналізи, які потрібні для звернення до вузьких фахівців.

Програма залучення нових кадрів працює: лікарі отримують обіцяні кошти та за потреби житло і наразі всім задоволені. До речі, зараз там шукають ще одного сімейного лікаря. Тож, якщо вам цікаво чи ви знаєте лікарів, які можуть працювати в сільській місцевості, — сміливо подавайтеся чи поширте цю інформацію. Можна написати на сторінку центру

Наталія розповіла про те, як змінювала амбулаторію в селищі. Корисна історія про успіх змін, де є бажання та мотивація їх втілювати 

Таких прикладів — багато по всій країні. Поступово змінюються умови роботи та оплата медиків, вони отримали свободу вибору та більше незалежності, стають повноцінними суб‘єктами медичної системи та отримують умови для розвитку.

Але значно легше кричати про катастрофічний стан медицини у сільській місцевості чи погану реформу, аніж звертати увагу на позитивні кейси та втілювати їх все більше і більше по всій країні.