Як працює система охорони здоров'я Польщі

25 Березня 2019

Відгадайте, про що мова. Велика східноєвропейська країна, яка сильно постраждала в Другій світовій війні, а нав’язаний соціалізм спотворив суспільство і державний устрій, в тому числі відносини пацієнт-лікар. Зараз країна видужує та уже 20 років як проводить зміни в системі охорони здоров’я — централізовану систему Семашка замінили на державне медичне страхування. Мова йде про Польщу.

Система охорони здоров’я Польщі підпорядкована Міністерству охорони здоров’я та Національному фонду здоров’я. Міністерство та нові створені довкола нього установи займаються регуляторною діяльністю. Національний фонд здоров’я розподіляє гроші між медичними установами різної форми власності.

За якістю надання медичних послуг та санітарним станом стежать окремі установи, підпорядковані Міністерству. Кожне воєводство має власний бюджет і певні повноваження, зокрема, в пропаганді здоров’я та запобіганню хворобам. Коли кажуть про таке, мають на увазі комунікаційні освітні заходи

Для отримання медичної допомоги в Польщі треба бути застрахованими в Національному Фонді Здоров’я, або мати страховку іншої країни ЄС. Є обов’язкове страхування. Ви працюєте — за вас платить роботодавець, це близько 9% доходу. Ви працюєте на себе — самі платите страховку. Ви не працюєте, але чоловік чи дружина працюють — на вас поширюється їхня страховка. Безробітні мають бути зареєстровані на біржі праці, а мігранти у відповідному відомстві. Діти отримують медичні послуги в школі, навіть якщо батьки нелегали. Решті резидентів Польщі варто оформити на себе добровільну страховку. 98% резидентів Польщі так чи інак застраховані. На папері страховка покриває дуже багато, і значно менше на практиці, повідомляє звіт ВООЗ.

Наскільки ефективна страхова модель фінансування в Польщі? Польща зараз витрачає 4,5% ВВП на охорону здоров’я. В 2009 році цей показник був 7,5%. Для порівняння Великобританія витрачає 9,8%, Швеція — 11%. В різні роки, 86-91% грошей на здоров’я дає Національний фонд, а решту доплачують уряди воєводств. Тобто самих лише страхових внесків недостатньо, уряди мають доплачувати із інших джерел доходів. Зокрема, витрати на громадське здоров’я та невідкладну допомогу лежать на місцевих бюджетах. При цьому, державне фінансування забезпечує лише загальних 70% витрат на здоров’я, а 30% витрат на здоров’я йде безпосередньо із кишень громадян. 

Переважно, вони витрачають гроші на ліки та амбулаторні послуги (діагностику, консультації, реабілітацію), доплату при лікуванні та неформальні платежі лікарям. Із останнім наразі борються

Чи добре дбають про здоров’я в Польщі?

Як влаштована система?

Національний фонд здоров’я розподіляє гроші між воєводствами на основі алгоритму, що враховує чисельність та особливості населення. Гілка Фонду в кожному воєводстві підписує на конкурсній основі контракти із провайдерами медичних послуг, тобто лікарями, лікарнями і клініками. Лікарі первинної ланки отримують плату за кількість пацієнтів, а вторинної лінки діагностики — за надані послуги.

В Польщі намагаються запровадити систему так званих діагностичних груп (Diagnosis-related groups, DRG). Що вони роблять? Пацієнт потрапив до лікарні, пройшов обстеження, пролікування та виписався. Скільки Національний фонд здоров’я мусить заплатити за нього лікарні (тобто провайдеру медичних послуг)? Діагностичні групи це визначають, роблять лікування оптимально ефективним і зменшують витрати.

Організація надання медичних послуг: кількість лікарень, лікарів, здатність розмістити пацієнтів — в Польщі склалася історично — десь бракує, десь забагато. Але ринок робить своє — в Польщі стає дедалі більше приватних клінік, і їм дають ліцензію не особливо зважаючи на устаткування чи персонал. Втім, в Польщі заохочують клініки, що відповідають стандарту якості ISO 9001, та мають відомство з контролю якості медичних послуг.

Медична реформа Польщі ставить на меті посилити роль первинної ланки, і її фінансування зростає. Слабка первинка — це більша потреба у дорогій вторинній ланці та стаціонарному лікуванні, показує досвід Польщі.

Інша проблема польської охорони здоров’я — це брак кадрів. По-перше, це нація, яка старіє — смертність перевищує народжуваність, і все більше людей літнього віку потребують лікування та не можуть собі дозволити приватні клініки. По-друге, по всьому ЄС до початку Брекзіт була хвиля трудової міграції, в тому числі лікарів. Зараз в Польщі бракує медичного персоналу. На 1000 людей в Польщі припадає 2,2 лікаря — це досить мало порівняно із рештою країн ЄС. Стоматологія, фармацевтика, акушерство і піклування також мають суттєво нижчу забезпеченість кадрами, ніж в інших країнах Європи.

Українська система охорони здоров’я, як і польська — системи, що значно постраждали внаслідок отриманої в спадок централізованої системи Семашко. Польща розпочала свою “реабілітацію” раніше за нас і має досить хороші результати: змінився принцип фінансування, що покращило ефективність роботи медичних закладів, зріс заробіток лікарів та збільшилася довіра пацієнтів до системи. 

Польща пройшла довгий шлях, щоби позбутися совєцького спадку в системі охорони здоров’я та побудувати більш сучасну та ефективну систему. Для нас нас досвід цієї країни — хороший кейс для натхнення на втілення якісних змін і не повторення помилок, які свого часу зробили поляки.

поділитися