Що варто знати про нетримання сечі

16 Липня 2020

Нетримання сечі — це справді незручно. Не обов’язково бути немовлям, аби потерпати від несподіваної потреби піти в туалет, коли начебто ніщо цього не віщувало, чи мати складнощі в утриманні сечового міхура від сечовипускання. “Нетримання” — це радше народна назва, а медики передусім говорять про синдром надмірно активного сечового міхура.

Цей синдром може проявлятися як щось із цього переліку:

• Раптова потреба добігти до вбиральні, інакше все (головний симптом)
• Нетримання сечі, в тому числі часткове (може бути, а може і ні)
• Часте сечовипускання і ніктурія (потреба встати вночі до вбиральні принаймні раз)

При цьому причина криється передусім в надмірній активності детрузору (м’язів) сечового міхура, який в нормі забезпечує контрольоване сечовипускання. Втім, є стани, що можуть призводити до таких же симптомів, але це не синдром надмірно активного сечового міхура:

• Неврологічні порушення, як-от інсульт чи множинний розсіяний склероз
• Цукровий діабет
• Інфекції сечовивідних шляхів
• Гормональні зміни у жінок в менопаузі
• Аномалії сечового міхура, як-от пухлини чи камені
• Завади сечовипусканню: збільшена простата, закреп
• Надмірне споживання алкоголю чи кави
• Когнітивні зміни, коли людині стає важко зчитувати сигнали власного тіла та вчасно усвідомлювати, що сечовий міхур повний і час до вбиральні
• Складнощі з пересуванням, коли до вбиральні складно і довго йти
• Неповне сечовипускання, коли після походу в туалет в сечовому міхурі ще щось лишилося

Низка ліків також може призводити до синдрому надмірно активного сечового міхура, зокрема:

• Діуретики (фуросемід, буметанід, гідрохлоротіазид)
• Релаксанти та седативні препарати (діазепам, лоразепам)
• Антигістамінні препарати (дифенгідрамін)
• Антагоністи рецепторів адреналіну альфа (теразозин, доксазозин)
• Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту
• Гормональна замісна терапія
• Деякі антидепресанти та антипсихотичні препарати

Як діагностують нетримання сечі:

Діагностика синдрому надмірно активного сечового міхура не така проста, як може здатися. Адже важливо знати, чи не стоять за цим станом інші патології. Виявлення причин нетримання сечі потребує залучення різних фахівців – і сімейного лікаря, і лікарів спеціалізованої ланки. Аби виявити, в чому причина, потрібно:

• Зібрати повний анамнез (історію хвороби)
• Подивитися, які ліки приймає пацієнт/пацієнтка
• Провести фізикальний огляд, зробити аналіз сечі
• За можливістю, оцінити, чи лишається сеча після сечовипускання
• Попросити пацієнта вести щоденник сечовипускання упродовж трьох днів
• У чоловіків обстежити геніталії та провести пальцеве ректальне дослідження простати, в разі підозри на патологію нирок — аналіз рівня креатиніну
• Жінкам слід зробити огляд тазового дна, оцінити, чи немає атрофії вагіни та опущення органів малого таза.

Власне, проблеми з триманням сечі та сечовим міхуром притаманна, передусім, жінкам, і може трапитися в будь-якому віці та мати різну причину. Цей стан дуже псує якість життя, хоча багато хто вважає його своєю “нормою”.

Пролапс (опущення) органів малого таза — це зміни в розташуванні передньої чи задньої стінки вагіни, шийки матки чи самої матки, а симптоми полягають в утворенні вагінальної гулі, відчуття, що щось нависає, дискомфорту під час сечовипускання, дефекації чи сексу, та біль в крижовому та поперековому відділах хребта. Пролапс органів малого таза явище, на жаль, поширене. Наприклад, в Британії при обстеженні його знаходять в кожної другої жінки, і кожна десята при цьому потребує оперативного втручання.

Червоними прапорцями, що вказують на потребу в подальших обстеженнях людини з надмірно активним сечовим міхуром є таке:

• Видимий пролапс вагіни
• Кров в сечі (видна на аналізі чи неозброєним оком)
• Після сечовипускання сечовий міхур можна відчути пальцями при обстеженні
• Повторювані інфекції сечових шляхів
• Підозра на урогенітальну фістулу (з’єднання сечового міхура та вагіни)
• Підозра на рак сечовивідних шляхів
• Супутнє нетримання калу
• Підозра неврологічного захворювання
• Важкість при сечовипусканні
• Променева терапія чи хіміотерапія органів малого таза в анамнезі

Як лікують цей синдром:

Перша ланка терапія консервативна (нічого не оперують) і триває близько трьох місяців. Що зазвичай рекомендують лікарі:

• Споживати адекватну кількість води (ані мало, ані багато, приблизно літри півтори, якщо умови не спекотні)
• Скоротити споживання кави
• Ходити в туалет “за розкладом”, а не чекати, поки закортить, чи не терпіти
• Робити вправи Кегеля для м’язів тазового дна (щонайменше 6 тижнів поспіль)
• Спробувати почати нормалізувати вагу, особливо якщо індекс маси тіла перевищує 30
• Приймати та вводити місцево (через шкіру) антихолінергічні/антимускаринні препарати, що не дають гладеньким м’язам скорочуватися (але не в разі людей старшого віку). В них ці препарати можуть викликати погіршення розумової роботи.
• Лікувати супутні стани, як-от закрепи і хронічний кашель, які можуть погіршувати ситуацію з нетриманням.
• Також важливо користуватися гігієнічними прокладками на випадок нетримання, і прокладати життєві маршрути через місця, де є вбиральні. Вагітні жінки на пізніх термінах дуже добре розуміють важливість доступності вбиральні під час тривалих прогулянок.

Потім оцінюють ефективність такого втручання, і можливо радять ліки другої чи третьої ланки терапії. Настанови з лікування надмірно активного сечового міхура ви можете знайти тут: https://bit.ly/2Zz06Vm, https://bit.ly/2B8cySE

Як можна запобігти розвитку синдрому надмірно активного сечового:

• Підтримуйте здорову вагу. Тут є пояснення, що це означає.
• Робіть щоденні фізичні вправи (до речі, заняття в тренажерному залі з вагою не відносять на факторів ризику).
• Обмежте споживання кави та алкоголю
• Покиньте куріння. Це не просто стандартна ЗСЖ-порада. Нікотин діє на гладенькі м’язи сечового міхура і може погіршувати симптоми.
• Не полишайте лікування чи підтримку хронічних хвороб, що можуть погіршувати активність сечового міхура (цукровий діабет, приміром)
• Відчуйте в себе м’язи тазового дна і робіть вправи Кегеля. Проконсультуйтеся зі своїм лікарем, як робити ці вправи.