Як спілкуватися з людьми, які мають травматичний досвід

13 Січня 2020

Розмови з бранцями, військовими, людьми, які втратили близьких у насильницький спосіб, — це приклади емоційно складного спілкування. Коли людина розповідає про свій травматичний досвід, пережиту травму чи емоції — це може спричинити їхнє повторне переживання. Тому таку розмову називають сенситивною. При цьому пережити негативні емоції можуть усі — як людина, яка розповідає про свій травматичний досвід, її слухач, та аудиторія, яка про це читатиме.

Так, є речі, про які не варто розповідати, а про те, чим можна і хочеться ділитися, потрібно вміти правильно говорити, а також правильно чути і передавати.

Щоби мінімізувати ризики травмувати людину, а також вберегти себе, MediaLab.Online підготували ґайд для журналістів, як брати інтерв’ю на чутливі теми, аби нікому не нашкодити.

Ці поради будуть корисними для всіх, хто у своїй роботі чи житті має спілкуватися з людьми на чутливі теми, — лікарів, фахівців з психічного здоров’я, соціальних працівників та навіть близьких і родичів людини, яка пережила травму:

• Перед тим, як планувати інтерв’ю, визначте для себе істинну причину вашого бажання поспілкуватися про травматичний досвід. “Просто цікаво” або “цей матеріал точно прочитають” — не привід турбувати людей. Можливо, ви хочете розповісти їхню історію, щоб допомогти впоратися іншим, хто теж переживає подібне.
• Поставте себе на місце героя під час підготовки до інтерв’ю. Що ви відчуваєте та про що ви б не хотіли говорити? Перед початком інтерв’ю окресліть межі, які ви не переступатимете, та теми, які не зачіпатимете. Візьміть на себе відповідальність не травмувати людину повторно.
• Подумайте, чи маєте ви спільні точки дотику. Якщо ви теж переживали травматичний досвід, дайте знати людині, що ви розумієте її почуття. Кожен справляється з болем по-своєму і кожен має свою межу, проте схожі травми зближують.
• Проговоріть з героєм усі особливості майбутнього матеріалу. Коли людина ділиться з вами своїми переживаннями, вона не завжди усвідомлює, що після публікації матеріалу про її життя дізнається суспільство.
• “Розмова про травму ― це дія на користь героєві чи героїні, аудиторії і нам самим. Часто ця розмова не дає простих відповідей”. Поясніть людині, що інтерв’ю може допомогти їй впоратися з болем та емоціями, оскільки вона матиме можливість проговорити травматичний досвід із вами.
• Кажіть “мені шкода, що так сталося”, а не “я розумію вас”. Не варто бути лицемірним, адже важко зрозуміти почуття людини, у якої загинув її близький, якщо ви нікого не втрачали.
• Не засуджуйте людину та не критикуйте її. Ставте відкриті питання, щоби дати їй простір для розповіді своєї історії. А якщо людина не стримує сліз, підтримуйте її так само, як підтримували б свого друга.
• Сльози — не привід переривати інтерв’ю. Часто це допомагає людині прийняти те, що сталося. Інтерв’ю завершиться тоді, коли людина закінчить історію, скаже “я більше не хочу/можу продовжувати” або коли ви самі відчуєте, що почули кінець розповіді.
• Після інтерв’ю не варто різко прощатися й обіцяти надіслати посилання на матеріал. Так герой почуватиметься використаним. Якщо людина потребує психологічної допомоги, дайте їй номери гарячої лінії або допоможіть будь-яким іншим чином.
• Один із наслідків роботи з чужими емоціями ― вигорання. Однією з ознак цього стану може бути цинізм та відсторонення. Тому якщо відчуваєте, що не маєте ресурсу працювати над чутливою темою — краще візьміть паузу, відпочиньте і відновіть сили.

Журналістів навчають правильно проводити інтерв’ю, є достатньо порад щодо того, як поводитися до і після нього. Важливо пам’ятати, якщо людина захоче поділитися своїм травматичним досвідом, вона це зробить. Треба розуміти, як важко інколи буває промовити щось вголос.

Навіть попри те, що журналістів навчають проводити інтерв’ю на чутливі теми, насправді навчитися цьому складно. Вміти співпереживати, емпатувати та відчувати співрозмовника — це якості, які не викладаються на курсах з підвищення кваліфікації. Проявити людські якості й не втрачати професіоналізму — найкраща альтернатива.